Вступ……………………………………………………………………………….3

Роль видатних особистостей в історії людства ХХ ст. Черчилль……………...4

Висновок…………………………………………………………………………14

Список літератури……………………………………………………….….…16

Довгі роки політичні супротивники Вінстона Черчилля називали його "молодою людиною, який вічно поспішає". Це вірно не тільки для більшої частини його політичної і державної діяльності, але навіть і для його народження. Він дійсно поквапився народитися, з'явившись на світ за два місяці до покладеного природою терміну.
Його мати, красива, жива, любляча розваги жінка, 30 листопада 1874 всупереч порадам рідних вирішила взяти участь у балі, який герцог Мальборо давав у своєму родовому палаці Бленхейм. У середині вечора леді Черчилль несподівано відчула себе погано, і її ледве встигли доставити в одну з найближчих кімнат, яка з нагоди балу була перетворена в дамську роздягальню. У цій незвичайній обстановці на купах пальто, капелюхів і горжеток і з'явився на світ Уїнстон Черчилль.
Немовля було хоча і скоростиглий, але досить енергійний. Він так несамовито кричав, порушуючи спокій манірного розкішного палацу, що шокована герцогиня Мальборо зауважила: "Я сама привела на світ чимало дітей, і всі вони мали прекрасні голосові дані. Але такого жахливого крику, як у цього новонародженого, я ще ніколи не чула" . Незабаром у відповідності з існуючими в англійських правлячих колах традиціями на першій смузі газети "Таймс" з'явилося оголошення, що складається з одного рядка: "30 листопада у палаці Бленхейм леді Рандольф Черчилль передчасно вирішилася від тягаря сином".
Батько Вінстона лорд Рандольф Черчилль був третім сином сьомого герцога Мальборо. Батько Черчилля також зарекомендував себе в політичному житті країни. Рандолф Черчилль був помітною фігурою, активним прихильником центристської лінії між двома основними силами політичного життя Англії. Він навіть намагався створити альтернативну партію, втім, без особливого успіху. Деякий час батько Вінстона входив в уряд консерваторів. Утриматися на політичних вершинах йому завадила надмірна емоційність, поспішність у рішеннях і рання смерть.
Батьки приділяли мало уваги юному Вінстону. Батько був дуже заклопотаний політичною кар'єрою, мати - світським життям. Уїнстон ріс у лондонському будинку свого батька, відданий на піклування няні на прізвище Еверест. Згодом, коли Черчилль був великим державним діячем, портрет няні завжди знаходився у нього в кабінеті. Він ріс міцним, але далеко не красивим дитиною. У хлопчика був великий дефект мови: він заїкався і шепелявив. Разом з тим він був страшний базіка і майже безперестану розмовляв з тих пір, як навчився вимовляти слова. Уїнстон відрізнявся надмірною самовпевненістю та завзяттям. Ці якості посилювалися в міру того, як хлопчик підростав.

1. Бедаріда Ф. Черчилль. М., 2003.
2. Енциклопедія «Всесвітня історія»/Сост. С. Т. Ісмаїлова. - М.: Аванта +, 1994.
3. Країни світу. Короткий політ. - Екон. довідник. - М.: Политиздат, 1984.
4. Література
5. Мортон А. Л. Історія Англії. М., 1950.
6. Новітня історія 1939-1992 р./під ред. В. К. Фураева, М.: Просвещение, 1993.
7. Роббінс К. Черчилль. М., 1997.
8. Сталін. Рузвельт. Черчилль. Де Голль. Політичні портрети. Мінськ, 1991. 1. Новітня історія зарубіжних країн. Європа та Америка. 1939-1975. Учеб. посібник для студентів іст. фак. пед. ін-тов./Под ред. Стецкевіча. Изд. 3-е, испр. і доп. - М.: Просвещение, 1978.
9. Трухановська В. Г. Уїнстон Черчилль. М., 1989.
10. Трухановський В. Г. У. Черчилль. М., 1989.

Ім''я Уїнстона Черчилля міцно увійшло в історію ХХ століття. Найбільш популярний політичний і військовий діяч, дипломат, письменник, художник, журналіст, блискучий оратор і полеміст, Нобелівський лауреат з літератури, чиї афоризми широко розійшлися в усьому світі, - таким залишився Черчилль у пам''яті сучасників і нащадків.

Уїнстон Черчилль - дуже неоднозначна фігура. Вступивши в політичне життя Англії у віці 21 року, він протягом сорока років продовжував залишатися на політичній арені Великобританії. Політичний геній, кілька разів за життя змінював свої переконання від прогресивних до реакційних, в найтяжчий для країни час взяла в руки кермо влади і своїм керівництвом у Великобританії вніс внесок в перемогу союзних сил над фашистською Німеччиною, що став потім одним з перших ідеологів «холодної війни» . Оцінка такого людини не може бути однозначною, оскільки характер Черчилля як політика був багатогранним, а його погляди еволюціонували.

Роки, коли Черчилль очолював англійський уряд і представляв свою країну в антигітлерівській коаліції, були його найбільшим досягненням як державного діяча, вони з''явилися вищою точкою політичної кар''єри Вінстона Черчилля.

23 травня 1945 Черчилль подав у відставку. Він не вловив настроїв, що панували в країні. Він усе своє життя був далекий від народу, і виборці це відчували. Консерватори потерпіли на виборах нищівної поразки. Це був тяжкий і зовсім несподіваний для Черчилля удар. У час його вищого урочистості, коли здавалося, що авторитет його досяг апогею, виборці відкинули Черчилля і його партію.

Протягом 6 років правління лейбористів англійський народ все більше і більше переконувався, що всі їхні розмови про соціалізм, про державу загального благоденства були фальшю, що їх внутрішня і зовнішня політика проводилася в інтересах монополістичного капіталу.

Черчилль не приділяв достатньої уваги своїх обов''язків лідера опозиції, не намагався якось згуртувати консерваторів у палаті громад у монолітну групу, що діяла злагоджено під єдиним керівництвом.

Взимку 1945 - 1946 рр.. Черчилль провів кілька місяців у США. Тут він зустрічався з президентом Труменом і ін. діячами. Під час цих зустрічей виникла ідея виступу Черчилля і була визначена його загальна лінія. Коли мова була готова, він разом з Труменом відправився в Фултон, де і виголосив 5 березня 1946 знамениту промову, яка поклала початок холодній війні.

23 лютого 1950 в Англії відбулися чергові вибори в палату громад. Уряд лейбористів залишилося при владі, спираючись на незначну більшість у палаті громад. Несприятливе становище в країні і партії змусило лейбористський уряд призначити дострокові вибори до парламенту на 25 жовт. 1951 р. У результаті Черчилль знову став прем''єр-міністром Англії.

Черчиллю вже було 77 років. Його могутній організм почав здавати. Глухота значно посилилася. Він вже був не в змозі як раніше схоплювати суть речей і подій.

У лютому 1952 р. у віці 56 років помер англійський король Георг VI. Королевою Англії була проголошена його дочка Єлизавета II. У 1953 р. молода королева нагородила Черчилля вищим орденом Англії - орденом Підв''язки. Нагорода давала йому лицарське гідність і право іменуватися сером Вінстоном Черчиллем.

Останній термін перебування Черчилля у Влада була блідою періодом в його політичній біографії. До середини 50-х рр.. виявилася неспроможність зовнішньої політики Черчилля. До того ж він був дуже старий і хворий. Черчилль знав, що в консервативній партії посилюються настрої на користь його відставки, і в січні 1955 р. він прийняв остаточне рішення піти від справ. Відставка Черчилля готувалася поступово, без шуму. Його проводжали на спокій з усіма можливими почестями. 5 квітня всі формальності були завершені. Він вручив королеві прохання про відставку зі свого поста. До кінця своїх днів Черчилль зберіг слабкість до різного роду почестей і нагород. Президент Де Голль нагородив його медаллю Визволення. У квітні 1963 р. амер. конгрес прийняв спеціальний акт, що проголошував Вінстона Черчилля почесним громадянином США.

На початку січня 1965 Черчилль застудився і зліг. 15 січня у нього стався крововилив у мозок, і він втратив свідомість. 24 січня він помер. Офіційна Англія влаштувала Черчиллю державні похорони, за пишністю й урочистості рівні похоронів королів. Церемонія тривала кілька днів і закінчилася похованням останків Черчилля на скромному цвинтарі старовинної парафіяльної церкви в Бладоне, де свого часу були поховані його батько та мати.