ВСТУП

1. ІНКЛЮЗИВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ОСВІТИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УКРАЇНІ

2. РОЛЬ БАТЬКІВ В ІНКЛЮЗИВНОМУ НАВЧАННІ ДІТЕЙ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

В Україні, за даними офіційної статистики на 1 січня 2015 року, за загальної чисельності постійного населення 42 млн. 928 тис. 9 осіб кількість інвалідів на 01.01.2015 досягла 2 568 532 особи, у тому числі дітей-інвалідів — 151 125 осіб (44 % дівчата, 56 % хлопчики). Отже, чисельність дітей з інвалідністю досягає 5,9% від загальної чисельності інвалідів. В Україні щороку понад 18 тисяч дітей стають інвалідами.
У зв’язку з цим постає важливе питання запровадження інклюзивного навчання, формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, вдосконалення і розвиток нормативно-правової бази відповідно до міжнародних договорів у сфері прав людини.
Тривалий час основним інститутом виховання дітей з обмеженими можливостями вважалися спеціальні школи, які мали і мають певні недоліки, головними серед яких є проблеми здобуття подальшої освіти та адаптації у соціумі здорових людей.
На усунення цих недоліків спрямована інклюзивна форма освіти, що запроваджена та успішно функціонує в багатьох країнах світу.
Уперше інклюзія була закріплена в Загальній декларації прав людини у 1948 році і знаходить відображення в усіх міжнародних документах у сфері освіти. В різних країнах світу інклюзія існує вже не один десяток років. Можна сказати, вона стала світовою тенденцією, яка певною мірою віддзеркалює цивілізаційний рівень суспільства тієї чи іншої держави [10].
Серед країн із найбільш досконалим і розвиненим законодавством у галузі інклюзивної освіти найчастіше називають Канаду, Кіпр, Данію, ПАР, Іспанію, Бельгію, Швецію, Велику Британію, США. Наприклад, в Італії законодавство підтримує інклюзивну освіту з 1971 року. До того ж акцент зроблено не на навчанні, а на соціалізації. В результаті діти з обмеженими можливостями здоров’я стають повноцінними членами суспільства. У Фламандській частині Бельгії давно діє добре розвинена система спеціальних шкіл, фахівці з яких супроводжують дітей з особливими потребами під час інтеграційних процесів у загальноосвітніх школах. У цих і багатьох інших країнах інклюзивна освіта існує вже 30–40 років.

1. Альтернативна доповідь про стан виконання Конвенції ООН про права інвалідів. – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2015. [Електронний ресурс]. URL: http://tbinternet.ohchr.org (дата звернення 17.05.2015)
2. Більшість людей з інвалідністю в Україні не мають офіційного статусу — юрист. [Електронний ресурс]. URL: http://www.ukrinform.ua/ (дата звернення 27.04.2015)
3. Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка / За редакцією: В.І. Бондаря, В.В. Засенка. ― К., 2014. – 152 с.
4. Дітям з особливими потребами, необхідно створити рівні умови для здобуття освіти, охорони здоров’я та відпочинку – Микола Кулеба. [Електронний ресурс] URL: http://www.president.gov.ua/news/ (дата звернення 27.04.2015)
5. Елен Р. Данієлс Залучення дітей з особливими потребами загальноосвітніх класів / Елен Р. Данієлс, Кей Стаффорд ― Львів: Товариство «Надія», 2013. – 256 с.
6. Ервін Е. Підготовка вчителів і вихователів до роботи в інклюзивних класах та групах / Е. Ервін, Д. Кугельмас /Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», ― К., 2013. – 29 c.
7. Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі: навчальний курс та науково-методичний посібник / Сак Т.В. ― К.: СПД, 2014. – 101 с.
8. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: науково-методичний збірник. ― К.: ФОП Придатченко П.М., 2013. – 336 с.
9. Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія / А. А Колупаєва — К.: Педагогічна думка, 2012 р. – 458 с.
10. Красняков Є. Формування та реалізація інклюзивної політики у сфері освіти дітей з особливими освітніми потребами в Україні [Електронний ресурс] URL:http://www.viche.info/journal/3576/ (дата звернення 13.12.2015)
11. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/ Автор. кол. Н.Софій, І. Єрмаков та ін. — К: Контекст, 2012. – 336 с.
12. Національна доповідь про вжиті заходи, спрямовані на здійснення Україною зобов’язань у рамках виконання Конвенції про права інвалідів. / Міністерство соціальної політики України. [Електронний ресурс]URL: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/ (дата звернення 12.11.2015)
13. Права людини в Україні: перше півріччя 2015. Наукове видання. За ред.: А. Б. Благої, О. А . Мартиненка / Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] URL: http://helsinki.org.ua/files/docs/ (дата звернення 15.10.2015)
14. Указ Президента України від 17.04.2002 р. «Про Національну доктрину розвитку освіти» [Електронний ресурс] URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/347/2002 (дата звернення 27.11.2015)
15. Як досягати змін: Посібник для батьків і педагогів з обстоювання та захисту прав дітей з особливими освітніми потребами та громадської діяльності. ― К: ФОП Придатченко П.М., 2013. – 140 с.

Існує багато різних визначень інклюзивної освіти, і термін «інклюзивна освіта» може мати різні інтерпретації, включаючи ті, які суперечать його основному значенню. В основному, інклюзивна освіта означає систему освітніх послуг, яка ґрунтується на забезпеченні права дітей на освіту та можливості навчатися у місці проживання. Це включає навчання дітей з особливими освітніми потребами, включаючи дітей з особливими потребами у розвитку, у загальноосвітніх школах.

Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти для дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах за допомогою методів, які враховують їхні індивідуальні особливості. Основна ідеологія інклюзивної освіти полягає в тому, щоб уникати будь-якої дискримінації дітей, забезпечуючи їм рівні умови, але водночас створюючи спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Інклюзивна освіта вірить у право кожної людини з вадами на освіту та житлові умови, близькі до нормальних. Це передбачає значні зміни в культурі, політиці та практиці освіти. Одним із важливих аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективного навчання дітей з особливими потребами у загальноосвітніх закладах. Увага зосереджена на їх соціалізації та якості навчання. Діти з особливими потребами входять у наше життя, учасники наших шкіл, спільнот і середовищ. Вони повинні бути розглянуті як рівні громадяни, яким належить повага та прийняття. Це право, яким користуються всі члени суспільства.

Ідея інклюзії ґрунтується на концепції "нормалізації", яка визнає, що життя і повсякденність людей з обмеженими можливостями мають бути якнайбільше схожі на життя всієї громади. Принципи "нормалізації" закріплені в численних міжнародних правових актах, таких як Декларація ООН про права розумово відсталих (1971), Декларація про права інвалідів (1975), Конвенція про права дитини (1989) та інші. Зокрема, Декларація ООН про права розумово відсталих є першим правовим документом, що визнає осіб з порушеннями психофізичного розвитку повноцінними членами суспільства, які потребують соціального і правового захисту.

Важливим аспектом інклюзивної освіти є залучення батьків до навчального процесу та участь у розробці індивідуальних програм розвитку для своїх дітей. Це дає їм можливість відчути, що вони не залишені наодинці, а є частиною команди, яка підтримує та допомагає подолати труднощі. Наведення партнерських стосунків з батьками, врахування культурних традицій та інтересів сімей дозволяє подолати стереотипи у роботі з родинами, які мають дітей з обмеженими можливостями. Тільки при такому співробітництві батьків, вчителів, асистентів та інших фахівців можна розраховувати на успіх у важкій справі - адаптації дітей з особливими освітніми потребами до звичайного життя.

Без сумніву, компетентність вихователів є однією з ключових складових успішної дошкільної освіти. Дослідження багатьох вчених підтверджують, що розвиток дітей з психофізичними вадами, як розумовий, емоційний і соціальний, напряму залежить від позитивного ставлення та розуміння їхніх потреб з боку педагогів, батьків і здорових однолітків. Створення сприятливого соціального і навчального середовища є однією з основних передумов для вирішення завдань інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища стає однією з основних функцій психолого-педагогічного супроводу дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку. Вихователі дошкільного закладу повинні сприяти формуванню позитивного ставлення здорових дітей до дітей з психофізичними вадами, використовувати методи взаємодії та співпраці, проявляти співчуття.

Оскільки дошкільний вік дитини є відображенням сімейного середовища, важливо також працювати з батьками здорових дітей, формуючи позитивне ставлення до участі своїх дітей у групах разом з дітьми з особливими потребами. Інклюзивна дошкільна освіта є неот'ємною частиною нашого сучасного життя. Проте ефективність цієї системи залежить від багатьох факторів, основним з яких є комплексний психолого-педагогічний супровід. З метою успішної реалізації системи психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку, які навчаються у інклюзивних групах, важливо застосовувати комплексний підхід.

Отже, врахування та реалізація нормативно-правового, науково-методичного забезпечення змісту навчально-виховного процесу, застосування сучасних підходів до навчання дітей з цієї категорії, включаючи організацію психолого-педагогічного супроводу, забезпечують ефективність навчання дітей і створюють передумови для успішної корекції та навчання.