Вступ ……………………………………………………………………3

Розділ 1. Загальне поняття про увагу …………………………………4

1.2. Види уваги …………………………………………………5

Розділ 2. Розвиток уваги в онтогенезі ………………………………...8

2.1. Етапи розвитку уваги в онтогенезі ……………………….10

Висновок ………………………………………………………………..19

Список використаної літератури ……………………………………...20

Увага - це психічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності що виражається в її зосередженості на вузькому участку.
В кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об'єктів, але не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища відображаються нею чітко і ясно, а другі - наче відступають на задній план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для неї.
Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних і не уважна в цей час до інших об'єктів, вона не може усвідомлювати зразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна.
Увагу людини привертає:
1. Новизна предмета;
2. Складність;
3. Інтенсивність стимулу;
4. Повторюваність предмета.
Отже, увага являє собою форму психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості на певних об'єктах.
Увага може бути зовнішньою і внутрішньою. Уважність учнів - необхідна умова успішного оволодіння ними передбаченими шкільною програмою знаннями, вміннями і навиками. Тому кожному педагогові треба володіти увагою своїх учнів, виховувати в них уміння бути уважними. Успішне ж виконання цього завдання потребує правильного розуміння природи уваги, її видів, характерних особливостей і шляхів розвитку у дітей.
Характеристика уваги:
1. Зосередженість - здатність сконцентруватися на одному об'єкті.
2. Стійкість - постійно в увазі один об'єкт, без відволікань.
3. Об'єм і розподіл уваги: об'єм - визначається кількістю предметів, які одночасно можуть перебувати у вашій увазі (7 предметів).
Розподіл - здатність розширення предметів.
4. Переключення уваги - здатність переключення з одного предмета на інший і швидкість цієї дії.
Основна функція уваги - контроль - тобто. Уважність людини в її діяльності дозволяє контролювати об'єкт уваги і направляти його в потрійному напрямі.

1. Алексеев П.В., Большаков О.В. и др. Хрестоматия. Основы философских знаний. – М.: Изд-во полит. Литературы, 1982. – 616с.
2. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-хт./ Под ред. О.О. Бодалева, Б.Ф.Ломова. – М.: Педагогика, 1980. – 518с.
3. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 336с.
4. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 100с.
5. Гиппенрейтер Ю.Б., Введение в общую психологию. Курс лекций. - М.: Черо, 1997. – 456с.
6. Дормышев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. – М.: Тривола, 1995. – 357с.
7. Коломинский, Человек: психология. - М.: Просвещение, 1986. – 342с.
8. Краткий словарь психологических понятий/ Сост. К.К. Платонов. – М.: Просвещение, 1984. – 262с.
9. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. Навчальний посібник. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища школа, 2001. – 487с.
10. Маклаков А.Г., Общая психология. - Спб.: Питер, 2005. – 584с.
11. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 256с.
12. Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е.Д.Хомстей. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 342с.
13. Немов Р.С., Психология: Учеб. Для студ. высших пед. учеб. заведений: кн.3:Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 422с.
14. Общая психология /Под ред. Петровского А.В. - М.: Просвещение, 1986. – 462с.
15. Петровский О.В., Ярошевский Н.Г. Основы теоретической психологии. – М.: Знание, 1997. – 512с.
16. Помянцева О.И. Психология. Серия “Медицина для вас”. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 416с.
17. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии/А.А.Крылова, С.А. Маничева. - Спб.: Питер, 2000. – 512с.
18. Психология внимания. Хрестоматия по психологии/ Ю.Б.Гиппенрейтер, В.Л.Романова. – М.: Просвещение, 2000. – 432с.
19. Психология. Учебник для гуманитарных вузов/ Под ред. В.Н. Дружинина. – Спб.: Питер, 2006. – 656с.
20. Психологія. Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А.Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зликов та ін./ Под ред. О.В.Винославської. – К.: Фірма “ІНКОС”, 2005. – 352с.
21. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб.: Питер, 1999. – 648с.
22. Словарь практического психолога/ Сост. С.Ю.Головин. – 2-е изд., перераб. И доп. – Мн.: Харвест, 2005. – 976с.
23. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520с.
24. Страхов И.В., Внимание и структура личности, Саратов, 1969. – 476с.
25. Хрестоматия по общей психологии/ Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.А. Петухов. – М.: Просвещение, 1981. – 312с.

Проблема уваги традиційно вважається однією з найбільш важливих і складних проблем наукової психології. Від її рішення залежить розвиток усієї системи психологічного знання - як фундаментального, так і прикладного.

Високу оцінку уваги на рівні світогляду і в етичному аспекті можна знайти у багатьох авторів.

У своїй роботі я постаралася дати найбільш повне визначення терміну

"Увагу", визначити його види, виділити особливості розвитку уваги в онтогенезі.

Не дивлячись на те, що дослідження уваги породжують численні недозволені і складні питання, вони, поза сумнівом, дуже корисні, оскільки людині необхідно знати прийоми і способи, що дозволяють йому навчитися концентрувати свою увагу для вдалої учбової або професійної діяльності.

Увага – один з тих пізнавальних процесів людини, відносно суті і права, на самостійний розгляд яких серед психологів до цих пір немає. Згоди, не дивлячись на те, що її дослідження ведуться вже багато століть.

Увагою є складне психічне явище. Таке складне явище може бути пояснене тільки на основі широких фізіологічних закономірностей, що діють.

Увага в житті і діяльності людини виконує багато різних функцій. Воно активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент патологічні і фізіологічні процеси, сприяє організованому і цілеспрямованому відбору інформації, що поступає в організм, відповідно до його актуальних потреб, забезпечує виборчу і тривалу зосередженість психічної активності на одному і тому ж об''ємі або виді діяльності.

Не завжди увагу можна розглядати як окреме психічне явище. Увага пов''язана з іншими психічними процесами. Увагу «жертвуючи собою» забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості. Тому разом з розвитком уваги розвивається і розумова діяльність людини. Хоча в цілому в онтогенезі увага змінюється мало і його основні характеристики з віком залишаються достатньо стійкими, але все таки з часом при достатніх і систематичних зусиллях можна позбавитися від багатьох недоліків в розвитку уваги. Це пояснюється тим, що одні слаборозвинені якості уваги можна компенсувати посиленим розвитком інших його якостей. Так, слабка стійкість уваги нерідко може бути заповнена його хорошою об''ємом і так далі.