Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ 1. Емоційно - естетичне сприймання учнів

як психолого-педагогічна проблема

1.1. Поняття та педагогічний зміст емоційно - естетичного

виховання……………………………………………………………..5

1.2. педагогічні умови реалізації завдань

емоційно - естетичного виховання………………………………….16

1.3. Засоби емоційно - естетичного виховання особистості учня..21

Розділ 2. Розвиток у учнів емоційно - естетичного сприйняття

2.1. Формування емоційно-естетичної культури

учнів засобами мистецтва………………………………………….23

2.2. Творчий зв''язок уроків математики і образотворчого

мистецтва……………………………………………………………...24

2.3. Твори живопису як засіб емоційно - естетичного

виховання учнів ……………………………………………………..26

Висновки…………………………………………………………………….39

Список використаних джерел……………………………………………..41

В суспільстві постійно здійснюється розвиток і зміна явищ матеріальної і духовної культури у взаємодії їх змісту та форми. Людина відображає реальну дійсність у єдності і протилежності не тільки раціонально, за допомогою узагальнень і понять, а й емоційно, шляхом створення художніх образів. Їх естетичне ставлення характеризується категоріями прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного, потворного. Естетика як наука вивчає суть і закономірності розвитку естетичних явищ в природі, суспільстві і людській діяльності.
Реально оцінити оточуючі явища, дати їм свою оцінку зможе тільки людина з високим рівнем сформованості естетичної культури. Термін "культура" (від лат. Cultura - оброблення, виховання, освіта, розвиток, шанування), специфічний спосіб організації і розвитку людської життє-діяльності, уявлень в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, в сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе [33, 19]. Культура характеризує також особливості свідомості, поведінки й діяльності людей в конкретних сферах суспільного життя ("культура праці, екологічна культура, політична культура").
В культурі може фіксуватися спосіб життєдіяльності всього суспільства в цілому (суспільна культура), соціальної групи (наприклад культура класу), чи спосіб життєдіяльності окремого індивіду (особиста культура). Поняття "культура" пройшло довгий час, з`явившись в європейській суспільній думці лише в другій половині XVIII ст. Спочатку воно являло собою цілеспрямований вплив людини на природу, потім виховання й освіту самої людини, пізніше воно стало показником особистої досконалості людини. В епоху відродження під досконалістю культури почали розуміти відповідність гуманістичному ідеалу людини, а надалі - ідеалу просвітителів.
Культура включає в себе не тільки предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми права й моралі), а й суб`єктивні людські сили і здібності, що реалізуються у діяльності (світогляд, знання й уміння, виробничі й професійні навички, рівень інтелектуального, емоційно - естетичного і морального розвитку, способи і форми взаємного спілкування людей в колективі і суспільстві).

1. Беляев В.Д. естетическое воспитание.- м.: вища школа.- 1997.- 231с.
2. Бучинський С.Л. основи грамоти з образотворчого мистецтва. – к.: мистецтво, 1991. – 178 с.
3. Верб В.А. искусство и художественное развитие учащихся. – л.: наука, 1997. – 116 с.
4. Виноградова Г. Малювання з натури. – к.: рад. Школа, 1976. – 118 с.
5. Вікова психологія / за ред. Г.С. Костюка. – к.: рад. Школа, 1976. – 270с.
6. Вожлов В. Прекрасное в жизни, в искусстве.- м.: знания, 1979. – 240 с.
7. Волкова Е.В. произведения искусств в мире художественной куль-туры. – м.: искусство, 1988. – 240 с.
8. Ворона М.О. особливості вияву естетичних почуттів у дітей //
початкова школа. - 1990. - №4. - с. 64-66.
9. Выготский Л.С. психология искусства. – м.: искусство, 1986. – 573 с.
10. Галузинський В.М., Євтух М.Б. педагогіка: теорія та історія. – к.: вища школа, 1995. – 237с.
11. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. уроки малювання: посібник для вчителя. – к.: рад. Школа, 1975. – 224 с.
12. Герман М. М., Скатерщинов В. К. Основные принципи классификации видов искусств. - м., 1982. – 224 с.
13. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // образотворче мистецтво. – 1974. - №3. – с. 23-25.
14. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. рисование с методикой преподавания. - м.: просвещение, 1971. - 127 с.
15. Гончаренко Н.В. художественное в эстетике и в искусстве. – к.: просвещение, 1990. – 249с.
16. Гончаров И.Ф. эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – м.: педагогика, 1986. – 126 с.
17. Демченко І. Творчий розвиток школярів засобами образотворчого мистецтва // рідна школа. – 2002. – №6. – с. 62-64.
18. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // искусство в школе. – 1993. – №2. – с. 39-43.
19. Ингарден Р. Исследования по эстетике (пер. С пол. А. Еримилова, Б. Федорова).- м.: иностр. Лит., 1962.- 572с.
20. Кабалевский Д.И. педагогические размышления. - м.: педагогика, 1987.
21. Кабиш Ю.І. розвиток художніх здібностей дітей середнього шкільного віку // рад. Шк. – 1981. – с. 48-50.
22. Кириченко М.А. учіться малювати. - к.: рад. Шк., 1987. - 58 с.
23. Киященко Н.И., лейзеров Н.Л. художественная культура и гармони-ческое развитие личности. – к.: просвещение, 1982. – 336 с.
24. Клейменова Н.С. взаимосвязь художественного слова и рисования // нач. Школа. - 1990.- №8.- с. 22.
25. Князева М.М., Осокин Ю.В. эстетическое как социальный феномен // философия. — м:. Смысл, 1998.— 187 с.
26. Конопко О. Перші кроки до мистецтва // початкова школа. – 2000. – №3. – с. 25-28.
27. Крутецкий П.А. эстетическое воспитание.- м.: знание, 1987- 234с.
28. Кузин основы обучения изобразительному искусству в школе. - м.: просвещение, 1977. - 207 с.
29. Кушаев П.А. основы эстетического воспитания.- м.: педагогика, 1985.
30. Лапатов Б.Д. краски времени.- м.: сов. Художник, 1985.- 234с.
31. Левшина Л.С. как воспринимается произведение искусства. – м.: искусство, 1983. – 96 с.
32. Лернер М.Ж. эстетические чуства.- м.: знание, 1967.- 254с.
33. Лисенко в. Особливості ціннісної структури підростаючої особистості // цінності освіти і виховання: науково-методичний збірник / за ред. О.Сухомлинської.- київ, 1997.- 224с.
34. Лихачов Д.Б. теория эстетического воспитания школьников. - м.: знание, 1987.- 231 с.

Актуальність дослідження емоційно - естетичного виховання полягає в тому , що його можна застосовувати не тільки в образотворчому мистецтві, але й у повсякденному житті. Воно має велике значення на Емоційно - естетичне сприймання школярів. Адже, формування особистості - це найважливіше завдання вчителя, як школяр сприйме перші кроки в житті естетики, в такому напрямку і буде формуватися його естетичне сприйняття світу та культури.

Об''єктом вивчення емоційно - естетичного виховання є особистість, важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є Емоційно - естетичне сприймання.

Емоційно - естетичне сприймання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою емоційно - естетичного виховання є естетика - наука про загальні закономірності художнього освоєння людиною, про сутність і форми відображення й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства[5,4].

Завданням емоційно - естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

Предметом емоційно - естетичного циклу - література, образотворче мистецтво, музика забезпечують учням елементарні знання і навички практичної творчості, естетичної поведінки. У позакласній роботі емоційно - естетичне сприймання проводиться в різних творчих об''єднаннях учнів (хорових колективах, оркестрах народних інструментів, хореографічних, фольклору, образотворчого мистецтва тощо).

Метою є сформування емоційно - естетичного смаку та естетичного ідеалу і розвиток здатності оцінювати прекрасне дасть людині змогу зрозуміти суть прекрасного[5,5].

Естетичне опанування світу об`єднує в своєму змісті такі тісно пов`язані процеси, як його сприйняття, духовна переробка й практичне перетворення у відповідності з потребами суб`єкта. Виходячи з цього, ми розглядаємо естетичну культуру особистості як органічну єдність розвитку естетичної свідомості людини і її здібностей до естетичної творчості в різноманітних видах життєдіяльності. Таким чином, структуру естетичної культури складає естетична свідомість і естетичні здібності до творчості.

Розвинена естетична свідомість особистості включає в себе перш за все розвинену естетичну чуттєвість (естетичне сприйняття, емоції, переживання, почуття і чуттєва частина емоційно - естетичного смаку) і естетично розвинений розум, або інтелект (раціональна частина емоційно - естетичного смаку, естетичний ідеал, естетичні потреби, погляди, переконання).

Доведено, що естетичне сприйняття розвивається успішно, коли здійснюється систематичне спілкування з творами мистецтва. В процесі емоційно - естетичного сприйняття нерідко виникають судження про побачене і почуте. Естетичні судження пов`язані з генетичною оцінкою всього твору, його змісту, втілення в художніх образах. Естетичні судження фіксують в словах те, що являється джерелом і суттю естетичних переживань. В естетичному сприйманні твору мистецтва визначається дві властивості: безпосередність емоційно - естетичного сприймання та його цілісність.

Творчий характер емоційно - естетичного почуття людини проявляється як в матеріально-виробничій діяльності, так і в ідеальній, уявній формі - в її естетичних ідеалах. Наявність останніх свідчить про досить високий розвиток емоційно - естетичного почуття, уявлень і фантазії людини, про її певний досвід у розумінні предметного світу, людей, їх поведінки, взаємовідносин між індивідами, а також між ними і суспільством в цілому. В ідеалах людини знаходять найбільш завершене з точки зору конкретної особи вираження її інтересів, мети її розуміння прекрасного. Естетичний ідеал - частина загальнокультурного ідеалу, соціального, морального й пізнавального. Істина, добро, краса - три складові ідеалу. В усі віки в цих словах втілювалось уявлення про вищі духовні цінності.

Мистецтво має унікальні можливості впливу на людину, тому художньо-емоційно - естетичне сприймання потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.

Основою виховного впливу мистецтва на особистість учня є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-емоційно - естетичного циклу вчитель має змогу цілеспрямовано і систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи на учнів молодшого шкільного віку.