**

Главою адміністрації Волинського воєводства виступав воєвода, якому підпорядковувалось воєводське правління. У межах повітів адміністративна влада зосереджувалася у староствах, які очолювали старости. Найменшими адміністративними одиницями були гміни та громади. Місцеве самоврядування, яке існувало на рівні повітів та гмін, виглядало досить обмеженим і підпорядковувалося державній адміністрації. У 1921 р. на території Волинського воєводства проживало трохи більше 1,5 млн. чоловік, що становило близько 6 % всього населення Польщі. Густота населення всього воєводства (57 жителів на 1 кв. км) дещо поступалася загальнодержавним показникам (74 жителі на 1 кв. км).

Водночас природний приріст населення воєводства був одним з найвищих у Польській державі і забезпечував високі темпи зростання народонаселення. Лише за 10 років (1921–1931) населення Волинського воєводства зросло на 500 тис. чоловік, а на 1 квітня 1938 р. становило вже більше 2,3 млн. чоловік. [1, с.37]

Національний склад населення Волині не був однорідним. Як свідчать статистичні дані за 1929 р., понад 70 % його мешканців становили українці, в той час як в цілому в Польській державі їх проживало близько 15 %. Натомість поляки, які складали майже 70 % всього населення держави, в межах Волинського воєводства становили лише 13 % його населення. Однак у порівнянні з попереднім періодом, коли ці території входили до складу Російської імперії, питома вага поляків у структурі народонаселення краю зросла вдвічі.

Історично склалося так, що на Волині проживали євреї (12 % всього населення воєводства), німці (2,4 %), чехи (1,3 %). Найменшу кількість поміж всіма національностями, які проживали на Волині в 20–30-х рр., складали росіяни (0,5 %).

За даними перепису 1921 р. 88,6 % населення воєводства було зайняте в сільському господарстві. Це були переважно українці, лише 8 % з них належали до промислових робітників. Сільським господарством традиційно продовжували займатися німецькі, чеські колоністи, а також значна частина польського населення. Осадники, як військові, так і цивільні, мали більш заможні господарства. [2, с.26]

1. Атлас Ровенської області. - М., 2011. – 342с.
2. Дмитрієнко М. Ф. Зміни в адміністративно-територіальному устрої України в 1919–1920 р. // Укр. іст. журн. – 2012. – № 6. – 256с.
3. Єршов А. В. Збережемо і примножимо. – К.: Урожай, 2012. – 286с.
4. Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області. – Рівне, 2013. – 257с.
5. Минуле і сучасне Волині й Полісся: край на межі тисячоліть. Матеріали X наукової історико-краєзнавчої конференції, яка відбулася у Старому Чорторийську, Маневичах, Четвертні та Нововолинську в 2010 - 2012 рр. -Луцьк: Надстир'я, 2012. - 292с.
6. Мицько І. Іван Федоров: життя в еміграції. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька Академія», 2010. – 283с.
7. Полісся. Матеріальна культура. - К.: Наукова думка, 1988. - 447с.
8. Полісся: етнікос, традиції, культура. - Луцьк: Вежа, 2010. - 254с.
9. Полісся: мова, культура, історія. - К.: Б.в., 2013. – 425с.
10. Прищепа Б. А. Історичне краєзнавство Волині: Навчальний посібник /Б. А. Прищепа, О. П. Прищепа. – Рівне: ПП ДМ, 2012. – 256с.
11. Прищепа О. П. Нові тенденції в розвитку міського господарства Волині (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2013. – 283с.
12. Прищепа О. П. Основні тенденції розвитку міської промисловості Волинської губернії (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – Київ–Донецьк: Рідний край, 2011. – Вип. 15. – 537с.
13. Прищепа О. П. Соціальна і професійна структура міського населення Волині в період поглибленого розвитку ринкових відносин (друга половина ХІХ – початок ХХ століття //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2012. – 153с.
14. Прищепа О. П., Леонова Л. А. Міське самоврядування Дубна в умовах інкорпорації Волині до складу царської Росії: реорганізація функцій // Магдебурзькому праву у місті Дубні – 500 років: Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. – Дубно, 2010. – 283с.
15. Прищепа О. Рівненська реальна гімназія (училище) у життя міста ХІХ – початку ХХ ст. // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 165-річчя заснування Рівненської гімназії: Матеріали наукової конференції 24–25.11.2013 р. – Рівне: Волинські обереги, 2013. – Вип. 2. – 245с.
16. Ровенський обласний державний архів: путівник. – К.: Наукова думка, 2012. – 373с.
17. Укр. іст. журн. – 2013. – № 6. – 253с.
18. Франчук Є. І. Основні тенденції в розвитку промисловості Волинського воєводства у міжвоєнний період (1921–1939) // Шоста Всеукр. наук. конф. іст. краєзнавства. – Луцьк, 2013. – 152с.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищезазначене, слід відзначити, що через тривале проникнення неукраїнських національностей на українські землі до початку ХХ століття, зокрема на території Західної Волині, яка входила до складу Польської держави за Ризьким мирним договором, поміж корінним українським населенням вже існувала значна кількість осіб інших національностей.
Практично всі національності, що населяли воєводство, відрізнялись своєю соціальною структурою, сферами праці та ступенем урбанізації. Зокрема, 92,20% українців проживали у сільській місцевості і в основному працювали в сільському господарстві. Серед поляків, окрім селян давнього поселення, значною часткою були військові та цивільні колоністи, працівники у сфері державного управління і самоврядування, освітні працівники і великі землевласники. Євреї в основному займалися торгівлею та дрібними ремеслами, що становило близько 80% їхньої спільноти.
Ненапольські національності перебували під пристрасним спостереженням влади і стикалися з дискримінацією, особливо у сфері освіти. Однак найскрутніше становище було українського суспільства.
Незважаючи на загальне прагнення об'єднання українців Волині з галицькими співвітчизниками, а також єдності національного життя обох регіонів, уряд послідовно проводив політику, спрямовану на ізоляцію суспільно-політичного життя українців Волині від галицьких українців. Цю стратегію реалізовувала урядова політика, відома як Сокальський кордон. Українські національні партії та об'єднання, включаючи господарські організації, що мали вплив в Галичині, стикалися з переслідуваннями на Волині. Волинські активісти, що об'єднувалися в Волинському українському об'єднанні, перебували в повній залежності від польських урядових структур. Незважаючи на це, їхня діяльність сприяла розвитку національної свідомості серед українців Волині.