ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ФРАНЦІЇ 5

1.1. Історичні передумови розвитку 5

1.2. Природні передумови 9

1.3. Демографічні передумови розвитку 11

1.4. Соціально-економічні передумови розвитку 12

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ І СТРУКТУРА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ФРАНЦІЇ 16

2.1. Курорти Франції 16

2.2. Розміщення і регіональні відмінності розвитку рекреаційно-туристичного комплексу 22

2.3. Проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Франції 26

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

Після Другої світової війни Франція відразу ж стала докладати зусиль до залучення іноземних туристів. Для цієї мети був розроблений і здійснений цілий ряд заходів. Франція стала першою країною в Європі, яка проголосила політику «відкритих дверей». Для туристів із низки країн були скасовані в'їзні візи. Активно відновлювалася готельне господарство. Був введений «туристський курс» обміну іноземної валюти. При проїзді по залізниці іноземним туристам надавалася знижка. Але, незважаючи на пільги, Франція була однією з найбільш «дорогих» країн для туристів. Саме з цієї причини з 60-х років намітилася тенденція скорочення тривалості перебування іноземних туристів у Франції. Одночасно з цим значно більше французів стало від'їжджати за кордон, зростання туристичних витрат був вище, ніж приріст доходів від міжнародного туризму. [2, с.36]
Погіршення економічних показників туризму стало викликати серйозне занепокоєння уряду та ділових кіл Франції. Тому в програмі економічного і соціального розвитку на 1966-1970 рр.. був відведений спеціальний розділ заходам із заборони зростання дефіциту туристського балансу. Розроблено ряд заходів на залучення іноземних туристів і скорочення виїзду французьких туристів за кордон. Відкрилися нові навчальні заклади з підготовки кадрів для індустрії туризму, багато уваги і засобів приділялася поліпшенню автомобільних доріг. В кінці 60-х років був прийнятий і реалізований план розвитку прибережного та сільського туризму на південно-західному узбережжі Франції. У 1967 р. в Парижі було засновано «Товариство з розвитку національного туризму» з метою відволікання французьких туристів від поїздок за кордон.

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2012. – 126 с.
2. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2009. – 342 с.
3. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2013. – 688 с.
4. Бібліотека BukLib.net – 5.2.1. Система класифікації готелів Александрова А. Ю. Международный туризм. – М.: Аспект-Пресс, 2011. – 467 с.
5. Блій Г. де, Дуллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти (пер. З англ., передмова та розділ «Україна» О. Шаблія). – К.: Либідь, 2012. – 740 с.
6. Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. – Д., 2012. – 463 с.
7. Все про туризм. Туристична бібліотека. 2011. – 352 с.
8. Голіков А.П. «Вступ до економічної та соціальної географії» 2010. – 256 с.
9. Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 2006. – 436 с.
10. Гостиничный и туристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 2008. – 235 с.
11. Дахно І.І., Тимофієв С.М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2007. – 608 с.
12. Економіка зарубіжних країн: підручник / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. – К.: Либідь, 2006. – 724 с.
13. Квартальнов В. А. Иностранный туризм - М.: «Финансы и кредит», 2009. – 236 с.
14. Кусый И. А., Стамбулян Е. Р. Вокруг Света. Франция - М.: Издательство «Вокруг света», 2005. – 367 с.
15. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: «Альтерпрес», 2005. – 436 с.
16. Любіцева О.О. Туристичне країнознавство: країни лідери туризму. Навчальний посібник. – К.: «Альтерпрес», 2008. – 447 с.
17. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І Туристичні ресурси України. Навчальний посібник – К.: «Альтерпрес», 2007. – 369 с.
18. Малая энциклопедия стран. – М.: АСТ, 2010. - 720 с.
19. Масляк П.О. Країнознавство: Підручник – К.:»Знання», 2007. – 292 с.
20. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.
21. Романов А. А, Саакянц Р. Г. География туризма - М.: Издательство «Советский спорт», 2012. – 464 с.
22. Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П.. – Т.: Підручники та посібники, 2008. – 366 с.
23. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. – 2-ге видання. – К.: «Альтерпрес», 2012.- 264 с.
24. Юрківський В.М. Країни світу. Довідник. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2011 – 368 с.
25. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. – К.: Либідь, 2013. – 416 с.

Актуальність теми полягає в тому, що для сучасного етапу суспільного розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення сил людини. Термін «рекреація» є сукупністю етимологічних значень: recreatio (лат.) – відновлення; recreation (франц.) – розвага, відпочинок, зміна дій, яка виключає трудову діяльність і характеризує простір, пов''язаний з цими діями. Отже, поняття «рекреація» характеризує не тільки процес і заходи щодо відновлення сил людини, але і той простір, в якому це відбувається.

Таким чином, рекреація – це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою заходів і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях (під час туристичної поїздки з відвіданням національних парків, архітектурних пам''яток, музеїв). Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з різноманітними зв''язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв''язків національної економіки зі світовим господарством у цілому.

Природно-рекреаційні ресурси є основою розбудови спеціалізованих закладів короткочасного та тривалого розміщення людей з метою задоволення їхніх рекреаційних потреб: лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх, спортивних. Звичайно їх розташовують за межами постійного проживання людей, на територіях, що характеризуються певним рекреаційним потенціалом. Серед рекреаційних закладів розрізняють санаторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, загальнокурортні, інші лікувальні та культурно-спортивні центри, туристські готелі, бази, мотелі, кемпінги, будинки мисливців, рибалок, будинки творчості тощо. Разом з іншими підприємствами сфери обслуговування рекреаційні заклади утворюють курорти, зони відпочинку і туризму.

Природні рекреаційні ресурси – природні та природно-технічні геосистеми, об''єкти, явища природи, які мають комфортні властивості для рекреаційної діяльності та можуть бути використані для її організації впродовж певного часу. Напрям рекреаційної діяльності визначається економічними і соціальними потребами суспільства, загальною культурою населення. Залучаючи у сферу цієї діяльності природні об''єкти, культурні комплекси, технічні системи та інші складові рекреаційного потенціалу, людина знаходить або формує, а суспільство розвиває особливі територіальні рекреаційні системи. У Франції зосереджена величезна кількість культурних цінностей, практично кожне місто, а іноді й невеликі села, являють собою дійсні музей історії й культури. Крім незліченних пам''ятників культури й древніх цивілізацій, країна має прекрасні природні умови, обумовлені білосніжними схилами альпійських гір, прекрасними пляжами атлантичного й середземноморського узбереж, середньовічними замками, великими виноградниками й чарівними старими винокурнями, а також безліччю місць, пов''язаних з життям і діяльністю різних історичних діячів.

Об''єктом вивчення є організація рекреаційної діяльності у Францію.

Предметом вивчення стала практична організація санітарно-курортної, спортивної, пізнавальної та рекреаційної роботи Франції.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні організації рекреаційної діяльності у Францію.

Виходячи з мети роботи, були визначені наступні завдання:

 проаналізувати особливості організації рекреаційної діяльності Франції;

 виявити рекреаційний потенціал в інфраструктурі Франції;

 дослідити найбільш популярні напрямки рекреаційної діяльності Франції;

 показати проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу.

Можна зробити ряд важливих висновків щодо потенціалу зростання світового ринку туризму. Нові технології в туризмі і суміжних галузях економіки сприятимуть різкому ривку в розвитку сфери подорожей. Недаремно XXI століття оголошено століттям сфери обслуговування. Політична, соціальна і фінансова інтеграція Франції створить оптимальні умови для розвитку і вдосконалення готельної, транспортної, торговельної інфраструктури і інших ресурсів туристського ринку, а також забезпечення безпеки туристів під час подорожей, охорони і дбайливого використання в цілях туризму навколишнього середовища не тільки в розвинених, але і в країнах, що розвиваються. Є підстави стверджувати, що туризм у Франції має величезний потенціал і, отже, можна оцінювати перспективи його розвитку на перші десятиріччя XXI століття.

Соціальні і економічні тенденції в країні дозволяють припустити зростання попиту на міжнародний туризм.

Місце Франції у світовому туристичному процесі визначається культурно-пізнавальним, курортним, спортивно-оздоровчим напрямами туризму. Пріоритетні напрями розвитку туризму базуються на природних ресурсах, природно-заповідному фонді і культурно-історичних пам''ятках. Найбільш поширеним видом туризму є культурно-пізнавальний, основна мета якого – ознайомлення туристів з природою, культурно-історичним надбанням і сучасним життям країни.

У Франції зосереджена величезна кількість культурних цінностей, країна володіє прекрасними природними умовами, а також безліччю місць, пов''язаних з життям і діяльністю різних історичних особистостей. На розвиток туризму впливають соціально-економічні та економіко-географічні чинники, такі як високий рівень загальноекономічного розвитку, зростаючі доходи населення, висока урбанізація, наявність необхідної транспортної і соціальної інфраструктури, а також відносна близькість до інших основних туристським регіонам світу, високий рівень індустрії туризму, великий досвід його організації, а також політичні чинники. Організації туризму у Франції приділяється величезна увага з боку держави.

Окрім незліченних пам''ятників культури і стародавніх цивілізацій, країна володіє прекрасними природними умовами – білосніжними схилами альпійських гір, прекрасними пляжами атлантичного і середземноморського узбережжя, середньовічними замками, виноградниками і чарівними старими винокурнями, а також безліччю місць, пов''язаних з життям і діяльністю різних історичних діячів.

Серед напрямків розвитку організації рекреаційної діяльності у Франції та Європи загалом можна виділити наступні: розвиток транспортної інфраструктури і готельного бізнесу, залучення інвестицій до туристичної сфери, підвищення соціально-політичної культури нації, організація місць відпочинку та дозвільної діяльності відпочиваючих (розвиток оздоровчих та санітарно-курортних центрів), підвищення екологічної безпеки країни, організація спортивно-оздоровчої діяльності (велоспорт, гольф, гірськолижний спорт, серфінг тощо), розширення рекреаційної зони країни.

Туроператори повинні вибирати найоптимальніший метод ціноутворення, орієнтуючись на національній туристичний ринок, споживачів, ресурси, які є в розпорядженні. Країна має ставити собі за мету зайняти вигідне положення на міжнародному ринку туристичних послуг, так як це гарантує постійні надходження в бюджет, зміцнення вже існуючих міжнародних зв''язків і встановлення нових.

Збільшення оплачуваної відпустки, зростання особистого доходу, підвищення рівня освіти, прагнення до пізнання іншої культури – важливі чинники, що впливають на розвиток туристського ринку.

Отже, підводячи підсумки даної роботи, можна зробити наступні висновки:

 не дивлячись на політичну і економічну кризу, в туристському секторі наголошується зростання показників туристської діяльності;

 спостерігається велика конкуренція серед регіонів в залученні туристів;

 подальше зростання показників міжнародної туристської діяльності;

 постійний вплив економічної і політичної ситуації в світі на туризм.

На закінчення можна сказати, що в цієї країни ще все попереду. З кризи вона вже майже вийшла, люди, як відвідували столицю та інші екзотичні міста, так і продовжують милуватися неймовірними краєвидами та історичними пам''ятками культури.