ВСТУП 3

1. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ 4

1.1. Предмет і завдання психофізіології 4

1.2. Методи психофізіології 6

1.3. Тематика і зразки досліджень за напрямками прикладної психофізіології 11

ВИСНОВОК 20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 21

Психофізіологія – міждисциплінарна наука, що знаходиться на стику психології та фізіології.
Багатьма провідними психологами було доведено, що спроби відокремити психологію від фізіології неправомірні, оскільки предмет психології – «нейропсихічний процес» (В. М. Бехтєрєв), «цілісна психофізіологічна реальність» (Л. С. Виготський), «психофізіологічна реальність, яка лежить в основі всіх без винятку психічних процесів, включаючи найвищі» (С. Л. Рубінштейн).
Із боку фізіології також були наведені вагомі аргументи на користь того, що «самостійна, відокремлена від психології фізіологія не може висунути обґрунтованої концепції цілісної діяльності мозку» (В. Б. Швирков). Класик закордонної психофізіології, професор кафедри психології і соціальних зв’язків Гарвардського університету Дж. Хессет висловився дуже радикально: «…визначати психофізіологію в термінах її методів або завдань – пусте заняття… Її предмет – це предмет всієї психології» [15].
Мова фізіології наповнена психологічними термінами, і навпаки. Таким чином, об’єднання цих двох шляхів вивчення нервової системи і її продукту − психіки людини, а також утворення на їхній межі такої міждисциплінарної галузі, як психофізіологія, цілком природно.
Перша спроба виділити психофізіологію в самостійний розділ психології пов’язана з ім’ям видатного німецького психолога В. Вундта, який привніс до психології експериментальний метод (1879р. – відкриття Лейпцизької лабораторії психології). В. Вундт відокремив у психології два напрями досліджень. Перший – фізіологічна психологія. Його об’єктом є найпростіші психічні процеси, а методом – психофізіологічний експеримент. Другий напрям – «психологія народів». Це сфера вищих психічних функцій, які вивчаються методом аналізу культурно-історичних продуктів – мови, міфів, мистецтва, звичаїв тощо.
Після цього термін «фізіологічна психологія» отримав широке розповсюдження. Наприклад, 1909 року у Санкт-Петербурзі було видано російський переклад роботи німецького психолога Т. Цигена «Фізіологічна психологія». Найбільш популярними підручниками з фізіологічної психології ХХ століття стали [2] підручник «Фізіологічна психологія» П. Мілнера 1970р., що був перекладений російською мовою у 1973 р., і підручник «Вступ до фізіологічної психології» Р. Томпсона 1975 р. В 70-ті роки в США з’явився журнал «Психофізіологія» − видання американського Товариства психофізіологів, де публікуються роботи, пов’язані водночас із психологією і фізіологією. І з цього часу термін «психофізіологія» набуває загальної вживаності та створюється практична база для виокремлення психофізіології в самостійну дисципліну.

1. Величковський Б. М. Іскра Ψ: нові галузі прикладних психологічних досліджень / Б. М.Величковський // Вісн. Моск. ун-та. Сер.14. Психологія. – 2007. - №1. – С. 57-71.
2. Данилова Н. Н. Психофізіологія: Підручник для вузів / Н. Н. Данилова. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 368 с.
3. Деннет Д. Види психіки: на шляху до розуміння свідомості / Д. Деннет. – М.: Ідея-Пресс, 2004. – 184 с.
4. Ліхі Т. Історія сучасної психології / Т. Ліхі. – 3-є вид. – СПб.: Пітер, 2003. – 448 с.
5. Марютіна Т. М. Введення в психофізіологію / Т. М. Марютіна, О. Ю. Єрмолаєв – М.: Флінта, 2004. – 400 с.
6. Палмер Д. Еволюційна психологія. Секрети поведінки Homo sapiens / Д. Палмер, Л. Палмер. – СПб.: прайм-ЄВРОЗНАК, 2003. – 384 с.
7. Попов В.А. и др. Частотний спектр мови як показник ступеню та характеру емоційної напруги у людини // Журнал вищої нервової діяльності ім. І.П. Павлова. - 1971.- Вип. 1. - С. 104-110.
8. Психофізіологія: Підручник для вузів / [під. ред. Ю. І. Александрова]. – СПб.: Пітер, 2001. – 496 с.
9. Рейковський Я. Експериментальна психологія емоцій / Я. Рейковський. – М.: Прогресс, 1979. – 392 с.
10. Роллс Дж. Класичні випадки в психології / Дж. Роллс. – СПб.: Пітер, 2010. – 256 с.
11. Саугстад Пер. Історія психології. Від витоків до наших днів / Пер Саугстад. – Самара: В.д. «Бахрах-М», 2008. – 544 с.
12. Симонов П.В. Темперамент. Характер. Особистість / П. В. Симонов, П. М. Єршов. – М.: Наука, 1984. – 160 с.
13. Соколова Є. Т. Проективні методи дослідження особистості / Є. Т. Соколова. − М., Вид. Московського Університету, 1980. – 172 с.
14. Солсо Р. Когнитивна психологія / Р. Солсо. – СПб.: Пітер, 2006. – 589 с.
15. Хессет Дж. Введення в психофізіологію / Дж. Хессет. – М.: Мир, 1981. – 246 с.
16. Черніговська Н.В. Довільна регуляція ЧСС як метод корекції функціонального стану хворих неврозом / Н. В. Черніговська, Е. Г. Ващилло, В. В. Петра, В. В. Русановський // Фізиология людини. – 1990. – Т.16. - №2. – С.58-64.
17. Черноризов А. М. «Проблемне поле» сучасної психології: від нанонейроники до свідомостія / А. М. Черноризов // Вісн. Моск. ун-та. Сер.14. Психологія. – 2007. - №3. – С. 15-43.

Під час різноманітних обговорень проблем вищої освіти на різних рівнях, і в тому числі на рівні самих студентів, нерідко можна почути докори про відірваність знань, які надаються у ВНЗ, від проблем реальної практичної діяльності. Не є винятком і психологічна освіта, на що вказують досвідчені фахівці з історії психології. Томас Ліхі підкреслює, що насправді наукова і прикладна психологія йдуть кожна своєю дорогою, при цьому роль практичної психології стає все збільш значущою. Зріст поваги до психологічної практики знайшов відображення в офіційно сформульованих психологами цілях власної діяльності. Зокрема в США, коли у 1892р. була заснована найбільш впливова психологічна інституція − Американська психологічна асоціація (АРА), в її статуті було сказано, що вона сформована для того, щоб «розвивати психологію як науку». В 1945 р. АРА зазнала реорганізації, і в оновленому статуті написали, що її місія − «розвивати психологію як науку, професію і засіб підвищення росту добробуту людей». Тому важливість розвитку прикладних аспектів будь-яких напрямків психології важко переоцінити.

Ще більше це важливо саме для психофізіології, яка свій основний поштовх для розвитку отримала як прикладна галузь під час вирішення практичних проблем вдосконалення умов праці, детекції прихованої інформації або підвищення самоконтролю через організацію штучного біологічного зворотного зв''язку.

Ознайомлення зі способами застосування психофізіологічних закономірностей, методів, моделей експериментів у практичному ключі допоможе ліквідувати відрив між теорією та практикою і розширить можливості будь-якого психолога в аспектах інтегрування академічних знань із прикладною компетентністю.

Психофізіологічний феномен – це емоції, виникнення яких забезпечується комплексною взаємодією центральної та периферичної нервової системи, тому емоційні переживання значною мірою впливають на роботу всього організму в цілому, а за певних умов можуть стати каталізатором несприятливих змін психічного та навіть фізичного стану людини.

Емоційний та фізіологічний стани організму перебувають у безперервній взаємодії. Так, порушення у роботі будь-якої з функціональних систем супроводжується несприятливими емоційними переживаннями. І навпаки – пригнічений емоційний стан поступово виявляється на біологічному рівні у вигляді різноманітних розладів і навіть хвороб. Емоції супроводжують усі види життєдіяльності людини.

Проведений огляд прикладних напрямків сучасної психофізіології доводить, що ця наука, по-перше, дуже практична, по-друге, перспективна, і головне − надзвичайно цікава. Кожного дня у всьому світі з''являються нові неочікувані відкриття, до яких можна долучитися, набувши певних базових знань із психофізіології.

Як пише Пер Саугстад: «Завдяки впровадженню цих нових методів обстеження пацієнтів у дослідників з''явилися нові можливості вивчення мозку, а в зв''язку з цим – можливості вивчення мислення і поведінки людини. Розвиток етології, генетики, соціобіології, а також поява нових методик у галузі нейрофізіології призвели до того, що біологічний чинник став відігравати значно більшу роль у психологічних дослідженнях. Ця тенденція характерна для всіх галузей психології».