Вступ …………………………………………………………………………3

Розділ 1. Психолого-педагогічні особливості дітей

старшого дошкільного віку та методика

навчальної роботи з ними

1.1. Особливості розвитку дитини п''ятого року життя …………...6

1.2. Сучасне освітньо-виховне заняття у дошкільній

установі: формальні, змістові та структурні ознаки ……………...10

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей

психологічного розвитку старших дошкільників

у навчальній діяльності

2.1. Методичне забезпечення емпіричного дослідження ………...15

2.2. Аналіз результатів експеременту ……………………………...19

Висновки …………………………………………………………………….29

Список використаних джерел ………………………………………………36

Дитина четвертого і шостого року життя відрізняється хорошим психомоторним розвитком. Вона надзвичайно витривала і може здійснювати досить тривалі прогулянки, під час яких одержує багато нових, цікавих вражень, і таким чином її знання про навколишній світ значно розширюються. Образотворча діяльність дитини цього вікового періоду відрізняється тим, що для неї абсолютно не важливий результат. На перший план виступає сам процес створення малюнка. Дитина четвертого і шостого року життя не тільки малює, але і грає. Гра стає все більш складною: вона вже сюжетно-рольова, моделююча і групова. Тепер діти можуть грати самостійно. Вони наперед придумують сюжет, розподіляють ролі, підкоряються певним правилам і жорстко контролюють виконання цих правил [9, с. 24].
Таким чином, в грі дитина вчиться спілкуванню з однолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те, що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить при відповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості, наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, етичні установки.
У цьому віковому періоді характерною особливістю мови дитини є використання її для спілкування з однолітками. А спілкування, у свою чергу, розвиває мову. Дитина ставить питання, розповідає казки, міркує, фантазує, переказує, обмінюється враженнями.
Характерним для даного періоду життя дитини є вдосконалення узгодженої діяльності різних органів чуття. Тому важливим для розвитку є вправляння у словесному супроводі ігрових дій, сприймання пояснень педагога в процесі виконання гімнастичних вправ, зображувальної діяльності і навіть одягання.

1. Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. - 2002. - № 11.
2. Денисюк О. У центрі уваги - раннє дитинство // Дошкільне виховання. - 2003. - № 8. - С.10.
3. Гураш Л. Раннє дитинство: специфіка, особливості // Дошкільне виховання. - 2002. - № 1. - С.24.
4. Запорожец А. В Современная наука о детях. - М., 1995.
5. Закон України "Про дошкільну освіту" // Дошк. вих. 2001 №9.
6. Коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні. О.Л. Кононко. - К., "Д. в" 2003.
7. Кондратова В.В. Розумове виховання дошкільників. - К., 1979.
8. Кононко О. Л Психолого - педагогічні умови становлення позиції “Я - у - Світі' в дошкільному дитинстві // Теоретико - методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - К.,; Пед. думка, 2000.
9. Кононко О.Л. Психологічний комфорт // Дошк. вих., 1996 № 5.
10. Кононко О. Л Психологічні основи особистісного ставлення дошкільника (системний підхід), - К.: Стилос, 2002.
11. Костюк Г.С. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.
12. Кулачківська С. Є., Ледивір С.О. Я дошкільник (вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку // Дошк. вих. - 2001, - № 9.
13. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. Педагогіка. - К., 1993.
14. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К., 1975.
15. Плохій З.П., Дьоміна І.С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу "школа - дитячий садок". - К., 1988.
16. Про дошкільну освіту: Закон України. - К., 2001.
17. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Інструктивно-методичний лист МОН України (№1/9-434 від 01.10.2002) // Дошкільне виховання. - 2002. - № 10.
18. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К., 1997.
19. Смирнова Є. О Психология ребенка от рождения до семи лет. - М.: Школа - Пресс, 1997.
20. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005
21. Без І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. 1998
22. Заброцький М.М. Основи вікової психології. – Т., 2003.
23. Зарубін К.П. Дошкільнята, 2001.
24. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. – К.:ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1998 – 220 с
25. Костюка Г.С. Вікова психологія, 2000.
26. Лешенко М.П. Сучасні зарубіжні концепції естетичного виховання. Педагогіка і психологія, 1996.
27. Луньков А.І.. "Як допомогти дитині у навчанні в школі і вдома". М, 1995.
28. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. – К., 1998.
29. Поніманська Т.М Дошкільна педагогіка – К., 2004. – Академвидав.
30. Скомороський Б.І. Зміст роботи шкільного психолога. – С., 1994.
31. Юрченко З.В. Практична психологія в школі – Е., 1994.
32. Адаптація дитини до школи / У поряд.: С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. - К., Мікрос-СВС , 2003. - 110с.
33. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Як визначити рівень розумового розвитку дитини? Діагностика готовності дітей до навчання в школі: Тести та ігри для дітей 5-7 років. - Тернопіль: Богдан, 1998. - 84с
34. Богуш A.M., Гавриш H.B. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови. - К.: Вища школа, 2007. - 542с.
35. Будяк Л. В. Діагностика психологічної готовності дитини до школи // Актуальні проблеми практичної психології. - Херсон, 2006. - С.47-50.
36. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О.Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003. - 111с.
37. Готовність та адаптація дитини до школи / О. Главник (упоряд.). - К.: Думка, 2008.- 192с.
38. Карабаєва І.І. Психологічна готовність до писемного мовлення дітей старшого дошкільного віку: Автореф. дисертації: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003. - 18с.
39. Лесик В. Особливості формування психофізичної готовності дитини до школи за допомогою гри // Школа першого ступеня: теорія і практика. -Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип.З. - С. 123-134.
40. Розвиток творчої особистості дошкільника. - Кам'янець-Подільський: 1111 МошакМ.І., 2005.-351с.
41. Саханюк С.А. Тренінг соціальної адаптації першокласників // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - №9. - С.24-35.
42. Соколова Ю. Тести на готовність до школи дитини 5-6 років. - К.: Думка, 2008. - 64с.

Актуальність дослідження. В сьогоднішніх умовах педагоги дошкільних навчальних закладів планують освітньо-виховний процес з дітьми відповідно до інструктивно-методичного листів Міністерства освіти і науки України № 1/9-434 від 01.10.2002 року "Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі" та № 1/9-306 від 06.06.2005 року "Організація та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах" [36,с. 5]. Згідно цих документів у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо.

Перебудова системи освіти з переходом на нові зміст, структуру й терміни навчання вимагає змін в організації та у змісті педагогічного процесу. Ці зміни зумовлюють також необхідність перегляду деяких підходів до планування діяльності дошкільного навчального закладу.

Планування роботи дошкільного навчального закладу - процес визначення конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів, засобів досягнення намічених перспектив на певний відрізок часу. Його мета - забезпечити гармонійний, різнобічний розвиток особистості кожної дитини з орієнтацією на її цінності та інтереси, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України "Про дошкільну освіту" [35], змісту Базового компонента та чинних програм розвитку, навчання та виховання дошкільнят.

Навчально-виховні заняття - форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

За змістом навчання розрізняють заняття:

з ознайомлення з навколишнім середовищем;

з розвитку мовленнєвого спілкування;

з формування елементарних математичних уявлень;

з образотворчої діяльності;

з фізичної культури;

музичні [4, 23].

Навчально-виховні заняття з дітьми дошкільного віку відіграють величезне значення не тільки у всебічному розвиткові дитини, але й у підготовці до навчання у школі. Така навчальна робота починається вже з дітьми старшого дошкільного віку (6 років). Дитина 6-го року життя не лише дивиться, а й бачить, не лише слухає, а й чує, намагається глибше пізнати навколишній світ. Порівняно з дітьми більш раннього віку, у шестирічних дітей помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення. Її дії переходять з хаотичних у пошукові, розумні, проблемні, що є компонентом пізнавальної діяльності й показником її успіху. Отже, зважаючи на усе вищезазначене, тема "Психічний розвиток дитини у навчальній діяльності" є достатньо актуальною.

Об''єкт дослідження: діти старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: підготовка дітей 6-го року життя до школи та їхній психічний розвиток в цьому процесі.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та практична перевірка педагогічних умов забезпечення ефективної організації процесу підготовки шестирічних дітей до школи за допомогою освітньо-виховних занять.

У відповідності до об''єкта, предмета й мети дослідження поставлено такі завдання:

Дослідити особливості фізичного, інтелектуального та психологічного розвитку дитини 6-го року життя.

Узагальнити основні методи організації навчальної роботи з дітьми дошкільного віку.

Проаналізувати види освітньо-виховних занять та їх значення у процесі підготовки дитини до навчання у школі.

Робоча гіпотеза. Роль освітньо-виховних занять у підготовці дітей 6-го року життя до навчання у школі буде значимою, якщо педагогічно-виховна діяльність буде побудована планомірно, відповідаючи потребам дітей даного віку та буде залучати інтерес дітей, а отже міститиме ігрові елементи.

Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положення педагогічної, психологічної наук щодо закономірностей розвитку і виховання особистості; методологічні висновки про взаємозв''язок теорії і практики, єдність навчання і виховання, особистісно-діяльнісний підходи до аналізу і синтезу педагогічних явищ і процесів.

Методи дослідження. Теоретичні: аналізу й синтезу для обґрунтування теоретичних положень процесу підготовки дітей до школи та визначення основних наукових понять; емпіричні: методи прямого, опосередкованого спостереження та самоспостереження, бесіда з вихователем, вивчення результатів навчальної діяльності середніх дошкільнят.

Експериментальна частина дослідження була організована на базі старшої групи ДНЗ № 5 м. Миколаєва. Дослідженням було охоплено 9 дітей.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані студентами під час підготовки до занять, а також при написанні курсових, дипломних робіт з цієї чи суміжної проблематики.

Структура дослідження. Курсова роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Різні теоретико-методологічні напрями в психології розвитку особистості виділяють критерії для вікової періодизації в залежності від загальних принципів свої психологічної школи. Л.С. Виготський в якості критерію вікової періодизації розглядав психічні новоутворення, які характерні для конкретного етапу розвитку

Визначне значення він приділяв кризі - часу, коли здійснюється якісна перебудова функцій і відношень дитини. Критерієм вікової періодизації О.М.Леонтьєва виступають провідні діяльності. Розвиток провідної діяльності обумовлює головні зміни в психічних процесах і психологічних особливостях особистості дитини на окремій стадії розвитку дитини. Розвиваючи ідеї Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконін запропонував розглядати кожний психологічний вік на основі наступних критеріїв: соціальна ситуація розвитку, основний або провідний тип діяльності дитини в цей період, основні новоутворення розвитку, криза.

Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з''являється коло елементарних обов''язків. Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності. Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємозв''язані сторони — засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів та явищ і оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ. Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спирається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. У дошкільників починає формуватися довільна увага. В дошкільному віці починає формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов''язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням.

Проблема готовності дитини до навчання в школі виступає як центральна в багатьох дослідженнях як закордонних, так і вітчизняних авторів. На сьогодні виділяють чотири основних підходи в дослідженнях психологічної готовності до школи. До першого підходу можуть бути віднесені всі дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних вмінь та навичок, необхідних для навчання в школі. Цей підхід отримав в психології та педагогіці сильний розвиток у зв''язку із питанням про можливості навчання в школі з більш раннього віку. В рамках другого підходу досліджуються новоутворення і зміни в психіці дитини, які спостерігаються на кінець дошкільного віку. Особливість третього підходу полягає в тому, що в роботах, які складають даний напрям, досліджується генезис окремих компонентів діяльності учіння і виявляються шляхи їх формування на спеціально організованих навчальних заняттях. Виявленню єдиного психологічного новоутворення, які лежать у витоків учбової діяльності, присвячені роботи, які можна віднести до четвертого підходу.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є наступні. Мотиваційна готовність до навчання у школі, яка виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислєнневих операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі свідчить про здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Інтелектуальна готовність дитини до навчання в школі виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду, рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам''яті, сприймання, мислення, уяви, уваги), передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності визначає розвиток у дітей потреби в спілкуванні з іншими, умінням підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи, справлятися з роллю школяра в ситуації шкільного навчання.

Діагностичний інструментарій і методичне забезпечення дослідження психологічної готовності дітей до шкільного навчання пов''язані з впливом декілька чинників:

по-перше, визначення рівня психологічної готовності потребує комплексного використання психодіагностичних методів (метод спостереження, метод тестування, метод діагностичної бесіди);

по-друге, для кожного з виділених компонентів психологічної готовності до школи (мотиваційний, емоційно-вольовий, інтелектуальний і соціально-психологічний ) існує окрема система методик, спрямованих на виявлення рівня розвитку певних психічних функцій і психологічних утворень;

- по-третє, виявлений рівень (в кількісному і статистичному аспектах) психологічної готовності дитини до навчання в школі має лише вірогідний характер і потребує подальшого відстеження і підтвердження в процесі навчальної діяльності дитини, що має неабияке значення для формування навчальних груп, класів тощо.

Серед основних психодіагностичних методів в дослідженні використані: карта спостереження Д.Скотта; орієнтаційний тест шкільної зрілості Керна-Йєрасика; тест інтелектуального розвитку Векслера; діагностична бесіда за методикою Гуткіної Н.І, яка спрямована на виявлення переваги пізнавального або ігрового компонента мотивації дітей до навчання; проективні методики для визначення особливостей емоційно-вольової і погребової сфери особистості дитини.

Результати експериментального дослідження вказують на те, що у дітей, які відвідували дитсадок переважає пізнавальний мотив діяльності, що пов''язано з впливом багатьох чинників, серед яких можна виділити наступні:

близько 64% дітей, які відвідували дитсадок, походять з родин, матеріальне становище яких на середньому або вище середнього рівня;

35% дітей, які не відвідували дитсадок походять з неповних родин (майже всі де в якості батьків виступає одна мати), що вказує на значимість фактору емоційно-психологічного клімату в сім''ї;

3) якість і системність психолого-педагогічної роботи в закладах дошкільної освіти, програм і умов формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання.

Виходячи з результатів методики Керна-Иєрасика, діти, які відвідували дитсадок, мають більш високі показники за рівнем підготовленості до навчання в школі (рівень вище середнього), але розбіжності між двома групами досліджуваних не досить значні. В загалі, слід зазначити, що, незважаючи на розбіжності в переважанні домінуючого мотиву провідної діяльності дітей (пізнавального або ігрового), рівень готовності до школи не має значних статистичних розбіжностей, що вказує на вплив інших факторів щодо психологічної готовності до школи.

Результати дослідження рівня інтелектуальної готовності свідчать про те, що значних розбіжностей в КІ обох груп не виявлено, хоча є деякі відмінності у показниках вербального і невербального інтелекту. Так, в групі дітей, які відвідували дитсадок переважає показник вербального інтелекту. Відзначаються гарна довготривала і короткотривала пам''ять, розвинене логічне мислення, увага і візуальна перцепція. У дітей, які не відвідували дошкільний заклад, переважає спостережливість, синтез, сенсомоторна координація, розуміння ситуації, що свідчить про наявність розвинутого практичного інтелекту, який пов''язаний з обізнаністю в життєвих обставинах.

Особливості емоційно-вольової готовності дітей мають певні розбіжності. Так, у дітей, що відвідували дошкільний заклад домінуючими, симптомокомплексами виступають: висока самооцінка, невдоволення визнанням з боку оточення, конформність, залежність від оточення, демонстративність і тривожність. Виявлені особливості пов''язані з типом поведінки, яка орієнтована на досягнення, високі домагання і тривожність, що пов''язана з очікуванням невдачі. Це в подальшому може призвести до шкільної дезадаптації по типу тривожно-депресивних реакцій, а у випадку невдач у досягненнях - до агресивно-захисних реакцій. Показники в групі дітей, які не відвідували дошкільний заклад суттєво вищі ніж в іншій групі, що свідчить про наявність психологічних проблем саме в сфері емоційно-вольової регуляції поведінки. Найбільш високі показники за наступними симптомокомлексами: страхи, опасання, недовіра до оточення, тривожність, агресивність, імпульсивність, енергійність в поведінці. Такі змістовні характеристики свідчать про недостатній рівень емоційно-вольової готовності до школи, що в подальшому може призвести до агресивно-захисного, гіперактивного типу дезадаптивної поведінки в школі, серед проявів якої відзначаються: конфліктність з однолітками і дорослими (батьками і вчителями), асоціальність і некерованість поведінки, недотримання соціальних норм, гіперактивність, підвищена збуджуваність, невгамовність. Можна припустити, що саме недостатній рівень емоційно-вольової готовності до школи впливає на зниження загальної (психологічної) готовності в даній групі дітей.

Результати за методикою спостереження Д.Скотта збігаються з результатами проективного тесту «Неіснуюча тварина», підтверджуючи несформованість емоційно-вольової і соціально-психологічної готовності до навчання в школі в групі дітей, які не відвідували дошкільний заклад. До таких проявів можна віднести: несформованість вміння і навичок спілкування і встановлення контакту з дорослими і однолітками, імпульсивність і гіперактивність поведінки, недовіру до інших людей, прояви асоціальності в поведінці і вчинках.

На основі результатів емпіричного психодіагностичного дослідження старших дошкільників було розроблено програму корекційно-розвивальної роботи, спрямовану на розвиток компонентів психологічної готовності до школи:

розвиток мотиваційної готовності до школи;

корекція і розвиток інтелектуально-пізнавальної сфери дітей;

корекція і розвиток емоційно-вольвої сфери;

4) корекція міжособистісних стосунків і розвиток соціально-

психологічної готовності до школи.

Формами корекційно-розвивальної роботи можуть виступати як індивідуальні консультації, так і групові заняття.

Було розроблено методику проведення тренінгу формування готовності до успішного шкільного навчання. Виділено головні завдання тренінгу формування готовності до успішного шкільного навчання.

Корекція ставлення до себе. Досягнення самостійності, реабілітація "Я" у власних очах, досягнення безумовної впевненості в собі і відновлення почуття власної гідності. Корекція системи цінностей, потреб, приведення домагань у відповідність з психофізичними можливостями. Прийняття адекватної ролі.

Корекція ставлення до інших. Досягнення здатності до емпатії, до розуміння переживань, станів і інтересів інших, здатності критичного (доброзичливого) сприйняття досягнень і недоліків інших осіб.

Корекція ставлення до життя. Набуття навичок вибору і прийняття рішень, мобілізації і самоорганізації, особливо в екстремальних умовах, набуття і закріплення вольових якостей, стійкості до невдач, погроз, бід. Подолання песимізму і депресивності.