ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………..3

Розділ І. Теоретичне вивчення методів регулювання відносин у

міжнародному приватному праві

1.1. Поняття міжнародного приватного права ………………………5

1.2. Класифікація методів ……………………………………………...9

Розділ ІІ. Приватно-правові відносини з іноземним елементом

як предмет міжнародного приватного права ………………………….17

2.1. Право власності міжнародного права …………………………. 23

2.2. Зобов''язання із заподіяння шкоди в системі права ……………. 25

2.3. Регулювання шлюбно-сімейних відносин

в міжнародному приватному праві …………………………………..26

2.4 Регулювання трудових відносин в

міжнародному приватному праві ……………………………………...27

Висновки ………………………………………………………………………...29

Список використаних джерел ………………………………………………….30

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, що фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб. У сукупності ці норми (разом з іншими джерелами) складають внутрішньодержавну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певній формі. Відомо, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується більше двохсот. [6, c.56]
Часто між ними виникають відносини, що викликають чимало взаємних прав та обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту тощо вимагають правового оформлення такого типу відносин як міжнародні. Останні умовно можна поділити на дві великі групи: міждержавні та неміждержавні. Перша група становить сферу міжнародного публічного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права.
Норми міжнародного приватного права застосовуються для так званого міжнародного спілкування. Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого — невладні відносини, майнові та немайнові, що мають циві-лістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування.
Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

1. Баймуратов М.А. Международное право. Харьков, Одиссей, 2012.
2. Закон України від 10 грудня 1991 р. ”Про дію міжнародних договорів на території України” № 1953—ХІІ // Відомості ВРУ, 1992, № 3.
3. Закон України від 4 лютого 1994 р. ”Про правовій статус іноземців” № 3929-ХІІ // Відомості ВРУ, 1994, № 12.
4. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2009. – С. 268.
5. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.
6. Международное право в документах / Сост. Блатова Н.П.—М., 1982.
7. Международное частное право. Учебник/ Под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: Проспект, 2010. – С. 335 – 402 (Глава 12 «Внешнеэкономические сделки»).
8. Международное частное право: Иностранное законодательство. – М.: «Статут». – 2010. – 892 с.
9. Международное частное право: современые проблемы: В 2 кн. – М.: Наука. – 2003. – Кн.2. – С. 70, 87.
10. Олійник А.Ю та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
11. Оніщенко Н.М. Правове регулювання та правовий вплив: поняття, взаємозумовленість та відмінність // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – с. 3–7.
12. Оніщук М. Нотатки не стороннього: до доктрини конституційних змін в Україні // День. – №63. – 2008.-с. 15–19.
13. Основные институты гражданского права зарубежных стран.: Сравнительно-правовое исследование. – Рук. Залесский В.В. – М.: Норма. – 2010. – C. 489–570.
14. Пендюра. Теорія держави і права України – К: Сплайн. – 2008. -192 с.
15. Підприємницьке право України: Підручник/ За заг. ред. Р.Б. Шишки. – Харків Еспада, 2010. – С. 380.
16. Приходько О. Ефективність феміди // Дзеркало тижня. – №48. -2007. С. 5–7.
17. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. – К.: Атіка, 2001. – С 158–161.
18. Руденко С.В. Щодо питання визначення поняття «межі правового регулювання» // Вісник. – Запоріжжя, 2002. – №3 (20). – с. 30–39.
19. Сарновська С.О. Сучасний стан та подальший розвиток вчення про механізм правового регулювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – с. 68–79
20. Сіренко В.Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні аспекти // Законодавство: проблеми ефективності. – К., 1995. – С 3–13.
21. Тарахонич Т.І. Місце правових відносин в системі елементів механізму правового регулювання // Правова держава. – К., 2003. – Вип. 14. – с. 45–55
22. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. / Автор-упорядник Кравчук М.В. – 3-є вид., змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247 с.
23. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков – К.: Юрінком Інтер, 2003. – C. 264–265.
24. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.: За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с
25. Тімченко І. Розвиток конституційної реформи в Україні на сучасному етапі. // Дзеркало тижня. – №54. -2008. С. 5–8.
26. Федосеева Г.Ю. Международное частное право: Учебник. – М.: Острожье, 1999. – С. 173 – 175.
27. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л., Петришин О.В., Олейников С.М. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). – Х.: Право, 2002. – 432 с.
28. Цуркан М. Проблеми судової влади в Україні // Юридична практика. – №57. -2007. с. 18–20.

ВСТУП

Міжнародне приватне право виникло і склалося через об''єктивне існування в світі близько двохсот правових систем, кожна з яких встановлює «свої» норми для регулювання одних і тих же суспільних відносин. В тих випадках, коли крім національних суб''єктів права - фізичних і юридичних осіб однієї держави - в правових відносинах бере участь «іноземний елемент», з''являється необхідність в додатковому правовому регулюванні. Ігнорування іноземної правової системи і підпорядкування відносин тільки одному правопорядку не може забезпечити об''єктивного, адекватного конкретним життєвим обставинам, правового регулювання.

Міжнародне приватне право далі (МПП) - покликане регулювати взаємини між суб''єктами МПП. Особливість положення суб''єктів МПП полягає в тому, що вони виступають не тільки носіями прав і обов''язків, але й грають головну роль в створенні і реалізації міжнародно-правових норм.

Розвиток міжнародного співробітництва України з іноземними державами у сфері економіки, політики і культури обумовив необхідність вдосконалення договірних правовідносин та уніфікації законодавства з питань власності, шлюбно-сімейних та трудових відносин, в сфері міжнародних перевезень та інших правовідносин, які виходять за межі правової системи України. Відповідно зростає потреба в удосконаленні чинного міжнародного приватного права, в застосуванні юридичних норм до відносин, які виникають між суб''єктами різних держав, теоретичних досліджень правотворчого і правозастосовного досвіду України та інших держав в галузі міжнародного співробітництва.

Не поодинокими сталивипадкиучасті Українив якості відповідача в іноземних юрисдикційних органах. При цьому, юрисдикційні органи (суди, арбітражі) зазнають значних труднощів при розгляді конкретних справ, пов''язаних з участю держави.

Вищенаведене свідчить про актуальність розгляду проблем статусу держави Україна як суб''єкта міжнародного приватного права, узагальнення накопиченого в світі досвіду правового регулювання міжнародних приватноправових відносин з участю держави.

Все це і зумовило вибір теми мого курсового дослідження: «Проблеми визначення і застосування методів правового регулювання приватних відносин, ускладнених іноземним елементом».

Об''єктом дослідження є міжнародні приватноправові відносини з участю держави: концесійні, щодо розподілу продукції, випуску цінних паперів (облігацій зовнішніх державних позик), спадкові, трудові, а також відносини, що виникають при притягненні України до відповідальності за порушення зобов''язань.

Предметом даного дослідження є правосуб''єктність держави Україна як суб''єкта міжнародного приватного права та нормативно-правові акти, які регулюють міжнародні невладні приватноправові відносини з участю держави, а також практика національних та закордонних юрисдикційних органів.

Виходячи з теми мого курсового дослідження мета цього дослідження є визначення методів регулювання відносин та їх використання у міжнародному приватному праві.

Для досягнення зазначеної мети поставлені наступні задачі:

1. проанлізувати наукову літературу з данного питання;

2. виявити методи правового регулювання приватних відносин та їх використання в міжнародному праві з «іноземним елементом»

ВИСНОВКИ

Міжнародне приватне право — це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з ”іноземним елементом”. Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб''єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов''язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем.

Як видається, з удосконаленням законодавчих настанов у сфері міжнародного приватного права обмеження принципу взаємодії національних правових систем повинні зменшуватись, адже через проникнення загальноцивілістичних ідеалів до вітчизняного права, зняття покриву відособленості, сприйняття відкритості національного суспільства і втратою ксенофобських ілюзій цей принцип має стати ідейним орієнтиром подальшої правотворчої спрямованості.

Крім того, зміна державної політики, оновлення уявлення про Євроатлантичну інтеграцію України беззаперечно повинні позначитись на розвиткові приватних міжнародних суспільних відносин, що викличе збільшення випадків необхідності залучення іноземного права до їх регламентації. Тому, розвиток і втілення принципу взаємодії національних правових систем як прояв найістотніших рис вітчизняного міжнародного приватного права — справа недалекого майбутнього. Подальше вивчення принципу взаємодії правових систем під час регулювання приватних міжнародних суспільних відносин є перспективним напрямом майбутніх досліджень.