ВСТУП

1. Бар'єри входу на ринок азотних добрив вітчизняних виробників

2. Купівельна здатність вітчизняних підприємств виробників азотних добрив

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Ринки мінеральних добрив характеризуються наявністю різних бар'єрів входу на ринок. До економічних бар'єрів можна віднести високий рівень первинних капітальних витрат для організації виробництва мінеральних добрив. Хімічне виробництво ґрунтується на використанні шкідливих, екологічно небезпечних речовин, тобто вимагає проектування і будівництва дорогих захисних споруд. Істотною проблемою виробників мінеральних добрив є висока енергоємність виробництва, що в умовах безперервного зростання цін на тепло енергоресурси призводить до високих відпускних цінам на кінцевий продукт і, як наслідок, до обмеження попиту з боку сільгосп товаровиробників[2,c.345].
Основною сировиною для аміачно-нітратних добрив є аміак, практично усі виробники азотних добрив мають власне його виробництво.
Аналіз ринку аміаку дозволяє зробити висновок про те, що основними бар'єрами входу на цей ринок є :
 тривалий період часу, необхідний для організації виробництва аміаку;
 високий рівень капітальних витрат на організацію виробництва;
 висока енергоємність виробництва;
 доступ до недорогої сировини;
 екологічні обмеження виробництва цього виду продукції.
Також перешкоди до появи на ринку нових господарюючих суб'єктів, викликані макроекономічними причинами, що роблять вплив на переважну більшість галузей національної економіки. Це відносно високі податки, неплатежі, відсутність обігових коштів та ін.
Держава активно впливає на ринок добрив, використовуючи найрізноманітніші важелі нетарифної, кредитної і фінансової політики. Для багатьох країн-покупців діяльність на ринку добрив виступає найважливішою складовою частиною загальної політики у сфері агросектора і тому контролюється державою. Багато хто з країн, що розвиваються, закуповує добрива по оголошуваних тендерах.

1. Акімова І. Експортна орієнтація та її вплив на реструктуризацію підприємств в Україні // Інститут економічних досліджень та політичних консультацій в Україні. – К., 2009,С-132.
2. Балабанов И.Т. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие.— М.: Финансы и статистика, 2010. - 512 с.
3. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учеб. пособие для вузов.- М.: Международные отношения, 2002. – 416 с.
4. Статистична інформація [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України [сайт] Держслужбстат України. — Режим доступу: . – Назва з екрану,2008.-321 с.
5.Тарасова Н.В. Хімічний комплекс України: тенденції, проблеми, перспективи розвитку / За ред. С.І. Дорогунцова. – К.: Наук. світ, 2008. – 253 с.

Азотні добрива охоплюють як неорганічні, так і органічні сполуки з вмістом азоту. Приблизно 6% аміаку, що виробляється у всьому світі, використовується як добриво, додаване безпосередньо до ґрунту. Проте більшість аміаку перетворюється на інші види добрив. Ця переробка відбувається з метою отримання продуктів з вищою доданою вартістю, а також є зручною через важкість транспортування аміаку, який вимагає великих затрат на перевезення порівняно з іншими азотними добривами, які мають форму сипучих матеріалів.

Приблизно 70% всіх азотних добрив, що виробляються в Україні, представлені аміачною селітрою, сечовиною або карбамідом - CO(NH2)2 (46% N). Це гранульовані або дрібнокристалічні солі білого кольору, які легко розчиняються у воді. Завдяки високому вмісту азоту, добрим властивостям при зберіганні та високій ефективності на різних типах ґрунтів і під різними культурами, аміачна селітра є універсальним азотним добривом.

Азотні добрива є одним із трьох основних типів добрив, необхідних для належного розвитку сільськогосподарських культур. Споживання азотних добрив досягає понад 95 мільйонів тонн на рік, що робить їх найпоширенішим типом добрив.

Висока популярність азотних добрив пояснюється, зокрема, тим, що їхнє використання має найбільший прямий вплив на врожайність. Крім того, азот зберігається в ґрунті недовго, у порівнянні з фосфором або калієм, що призводить до потреби в регулярному внесенні азотних добрив для досягнення бажаного результату.

Тим не менше, висока потреба в азотних добривах може призвести до зниження темпів їх попиту в майбутньому.

За останні 50 років глобальний ринок азотних добрив збільшився у декілька разів і щорічно досягає обсягу понад 50 мільярдів доларів, роблячи його одним з найбільших товарних ринків. Україна грає важливу роль на цьому ринку, була однією з провідних країн-виробників і найбільшим експортером різних видів азотних продуктів. Розвиток цього ринку демонструє стійкий поступ, який пояснюється такими чинниками, як зменшення наявних посівних площ, збільшення населення, зростання вимог до якості продукції та розширення використання сільськогосподарських продуктів у сфері енергетики. Все це вимагає ефективнішого використання землі та підвищеного споживання добрив різних типів.

Основним стимулом для попиту є зростання населення планети, що значно випереджує розширення площі оброблюваних земель. І навіть тепер, при відсутності добрив, земельної площі вистачило б лише для вирощування їжі для трьох мільярдів людей.

Ще одна причина зростання попиту на міндобрива - бурхливий розвиток індустрії біопалива, сировиною для якого служать сільськогосподарські культури (рапс, кукурудза і цукрова тростина).

Висока популярність азотних добрив порівняно з іншими видами добрив пояснюється, насамперед, їх найпрямішим впливом на врожай. Крім цього, азот в ґрунті зберігається менший час, ніж фосфор або калій, що вимагає регулярного внесення азотних добрив для досягнення відмінних результатів.

Зараз високий рівень споживання азотних добрив призводить до сповільнення темпів зростання попиту на цей вид добрив у майбутньому.

Ринки мінеральних добрив характеризуються присутністю різних бар'єрів для вступу на них. Серед економічних бар'єрів можна виділити високі первинні капітальні витрати для організації виробництва мінеральних добрив.

Аналіз ринку аміаку показує, що основними перешкодами для вступу на цей ринок є:

- тривалий час, потрібний для організації виробництва аміаку;

- великі капітальні витрати на організацію виробництва;

- висока енергоємність виготовлення;

- доступ до доступної сировини;

- екологічні обмеження на виробництво такого виду продукції.

Покупцівої здатності безпосередньо впливає на ринок азотних добрив. Головною проблемою українських виробників є відсутність попиту від вітчизняних сільгосппродуцентів через низьку купівельну здатність. У зв'язку з цим значна частина продукції направляється на експорт.

Українські виробники азотних (включаючи аміачно-нітратні) добрив є конкурентоспроможними на світовому ринку завдяки низьким вартостям російського природного газу, який є суттєвою складовою витрат на виробництво. Україна займає провідні позиції в світі за експортом азотних добрив, не дивлячись на антидемпінгові заходи щодо її продукції та зростання цін на природний газ та енергоносії.