ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ МІСЦЯ І ВАЖЛИВОСТІ ЛЮБОВНОГО ТРИКУТНИКА У ТВОРАХ ІВАНА ФРАНКА ТА ДРАМІ «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ» ЗОКРЕМА 5

1.1. Характеристика образу героїв любовного трикутника 5

1.2. Психологія героїв драми 7

1.3. Трагічна доля жертв любовного трикутника як наслідок дійсності тогочасного життя 12

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРИРОДИ І СУТНОСТІ КОНФЛІКТУ У ДРАМІ 18

2.1. Всеосяжне зло та кохання як найвищий абсолют 18

2.2. Протест героїв трикутника проти атмосфери суспільства 20

2.3. Проблема украденого щастя в драмі 30

РОЗДІЛ 3. ВАЖЛИВІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У МІРКУВАННЯХ ІВАНА ФРАНКА ДЛЯ НАСТУПНИХ ПОКОЛІНЬ 34

3.1. Важливість висновків та філософського підтексту любовного трикутника для суспільства 34

3.2. Актуальність загальнолюдських ідеалів справедливості, братерства й волі у творчості Івана Франка 35

ВИСНОВКИ 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39

Матеріалом для художніх творів Франка були життєві факти, спостереження, власні враження, скарби народної творчості. За художніми образами його творів стояли життєві прототипи, за сюжетними подіями – відповідні факти і явища.
В образі Миколи Задорожного Франко змалював галицького селянина-трудівника у типових побутових і суспільно-правових обставинах тодішньої дійсності. З розвитком подій Задорожний закономірно виходить на передній план, набуває глибокого соціального узагальнення. Усвідомлюючи свою правоту, Задорожний кінець кінцем вступає у нерівну боротьбу зі своїм мучителем-жандармом. В усіх перипетіях драми, особливо в четвертій дії, показано складний психологічний процес, зміну в настроях, психології Миколи Задорожного. Франко підкреслив у своєму герої зростання свідомості й людської гідності.
Ідейно-естетична суть образу бідняка Миколи Задорожного виявляється в тому, що він одважився підняти караючу руку на жандарма-напасника, який розбив його родинне життя. Образ Задорожного уособлює потенціальні можливості народу, здатного на протест проти соціальної несправедливості. Вчинок Миколи набуває політичного значення[ 6, c.187]. На жаль, у деяких оцінках критиками літературного образу Миколи трапляються і неправильні думки.
Інший, не менш складний образ у драмі – Анна. Прямодушна і чесна, людина твердих моральних принципів, Анна лише після тяжкої внутрішньої боротьби насмілилась самій собі признатись, що жандарм Михайло для неї все. Обстоюючи право на щастя й любов, вона своєю поведінкою кинула виклик суспільству. Але, засліплена спалахом дівочих почуттів, Анна не зважила, що Михайло – це вже не той прямодушний сільський парубок, яким він був колись. У цьому її трагічна помилка, життєва безвихідь[21, c.352].Доля Анни уособлює безталання українського дореволюційного жіноцтва, його прагнення вирватися з соціальної і родинної неволі.

1. Арістотель. Поетика / Арістотель. – К., 1967.
2. Афиногенов А. Статьи. Дневники. Письма / А. Афиногенов. – М., 1957.
3. Басс І. , Каспрук А. Іван Франко: Життєвий і творчий шлях. – Київ: Наукова думка, 1993..
4. Берест Р. Внесок Івана Франка у розвиток археологічної науки Галичини / Р. Берест //Археологічні дослідження Львівського університету. Збірник наукових праць. – Львів, 2006. – Випуск 9.
5. Берко П. Нова парадигма української філософії. – Дрогобич: "Коло", 2003.
6. Берко П. , Небелюк М. Еволюція філософічно-політичних поглядів Івана Франка. – Борислав, 2001.
7. Брагінець А. Філософські і суспільно-політичні погляди Івана Франка. – Львів: Книжково-журнальне видавництво, 2006.
8. Білоштан Яків. Іван Франка і театр. – К., 1967.
9. Білецький О. Художня проза Івана Франка / О. Білецький // Слово про Великого Каменяра: зб. ст. до 100- ліття з дня народж. Івана Франка: в 2 т. / [за ред. О. І. Білецького. – К., 1956.
10. Вайнберг М. Іван Франко про становище трудящих Галичини під гнітом панської Польщі та австрійської монархії / М. Вайнберг. – К. : Дніпро, 2007.
11. Горбач Н. До питання про філософські переконання Івана Франка// Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнародної наукової конференції – Львів, "Світ", 1998.
12. Грабовецький В. Історико- краєзнавчі погляди Івана Франка в його праці «Галицьке краєзнавство. – К. : Нова зоря, 1989.
13. Гуржій І. О. Іван Франко як історик селянства України / І. Гуджій. – К. : Вік, 1956.
14. Здоровега В. Іван Франко і українська публіцистика // Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. – Вип. 7 – 2003.
15. Іван Франко і світова культура // Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО: В 3-х кн. – К. :Вища школа, 1990.
16. Каліниченко В. Погляди Івана Франка на роль народних мас і особи в історії / В. Каліниченко // Наукові записи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. – Т. ХV, вип. 8.
17. Кашуба М. Ідея суспільного прогресу в працях Івана Франка// Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Львів, Світ, 1998.
18. Коваленко Л. Іван Франко про історію феодально-кріпосницької епохи на Україні // Наукові записи Ужгородського університету. – Т. 25.
19. Кондратюк К. Іван Франко – дослідник історичної культури України // матеріали Міжнародного наукового конгресу,присвяченого 150-річчю від дня народження І. Франка. – Т. 2. – Львів: Панорама, 2010 .
20. Кононенко П. П. Українська література. Проблеми розвитку. – Київ, 1994.
21. Козлов Р. Хронотопіка Франкових драм: теорія, практика, інтерпретація / Р. Козлов. –Кривий Ріг, 2012.
22. Ломова М. Етнографічна діяльність Івана Франка – К. : Свічадо, 1957.
23. Мороз З. Історична драма Івана Франка // Інтерес Франка до історичного минулого. Дослідження. – К. : Веселка, 2004.
24. Походзіло М. Робітнича тематика в творчості І. Франка – К. : Свічадо, 1956.
25. Походзіло М. У. Іван Франко у школі / М. У. Походзіло. – [2 - ге вид.]. – К.: Радянська школа, 1970.
26. Тюхлова И. Н. Культурологія // Спортивная панорама – №1 – 2000.
27. Франко І. Зібрання творів : у 50 т. Т. 24 / Іван Франко. – К : Наукова думка, 1979.
28. Хализев В. Драма как род литератури / В. Хализев. – М., 1986.
29. Якимович Б. Іван Франко – видавець // Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006.
30. Гуренко Л. То хто ж украв щастя? – [Електронний ресурс]/ Л. Гуренко. – Режим доступу: http://ukrgazeta.plus. org.ua/article.php?ida=464.

Актуальність роботи зумовлена, по-перше необхідністю активізації уваги до дослідження твору «Украдене щастя», аналізу якого останнім часом відводиться більш скромне місце, аніж, скажімо, поезії, яка, на думку вчених – франкознавців, найбільш адекватно відбила шляхи духовних пошуків І.Франка. По-друге, спробою деконструкції цілого ряду ідеологічних та художніх стереотипів.

Мета курсової роботи полягає у спробі прочитати твір І.Франка в контексті сучасних літературознавчих методологій, пов''язаних із особливостями екзистенційно-феноменологічної інтерпретації художніх текстів.

Реалізація цієї мети передбачає розв''язання таких завдань:

 наведення характеристики образу героїв любовного трикутника;

 огляд психології героїв драми та їх гендерного світогляду;

 розглянення трагічної долі жертв любовного трикутника як наслідку дійсності тогочасного життя;

 оцінка всеосяжного зла та кохання як найвищого абсолюту;

 аналіз протесту героїв трикутника проти атмосфери капіталістичного суспільства;

 розглянення проблеми украденого щастя в драмі;

 дослідження важливості висновків та філософського підтексту любовного трикутника для суспільства;

 перспективи актуальності загальнолюдських ідеалів справедливості, братерства й волі відображені у драмі.

Об''єктом курсової роботи є соціально-психологічна драма І. Франка «Украдене щастя»

Предметом роботи є розглянення та дослідження природи у характеру любовного трикутника у вище зазначеній драмі.

Характер поставлених завдань передбачає застосування певних методів та прийомів. У роботі зазначеної проблематики твору І.Франка домінували інтердисциплінарні підходи. Екзистенційно-феноменологічний і герменевтичний методи сприяли глибшому прочитанню та віднайденню екзистенційних смислів Франкової прози, аналізу різних станів екзистуючої свідомості героїв та їх символічних маркувань. Метод психоаналізу дозволив зосередитись на явищах художнього моделювання снів, візій, певних патологічних ухилів у поведінці та мовленні героїв. У роботі частково використані прийоми структурного і наратологічного методів.

Курсова робота складається з 40 сторінок друкованого тексту, вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що включає 30 найменувань.

Український народ в особі Івана Франка має найвищий творчий злет своєї інтелектуальної культури.

У своїх творах І. Я. Франко постає мислителем-гуманістом світового масштабу. Багатогранна творчість Івана Франка гідна великого подиву і викликає до себе постійний живий інтерес. Історичне значення творчості І. Франка дуже вагоме. Не було такого явища в тогочасному політичному й культурному світі, яке залишилося поза його увагою і яке б не знайшло у творчості письменника живого відображення. Він був прекрасним драматургом, вченим-філологом, літературним критиком, пропагандистом, перекладачем, істориком, соціологом, філософом.

Соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893) написана за мотивами народної «Пісні про шaндapя». Щоб уникнути проблем із цензурою (адже йшлося про життя урядової особи в ненайкращому світлі), першу назву драми «Жандарм» письменник змінив на «Украдене щастя».

Основа конфлікту драми «Украдене щастя» – соціальна, бо і Анна, і Микола, і Михайло самі того не бажаючи, стали жертвами боротьби братів за спадщину. Конфлікт реалізується через вчинки, думки, прагнення героїв. Можемо говорити про драму як драму психологічну. Традиційна форма любовного трикутника є умовною. На перший план висунуто не особисті почуття, а важливі моральні та соціальні проблеми. Сюжет побудований так, що відкриває майже ірреальні глибини, заховані під зовнішнім буденним впливом подій у ситуаціях і характерах. Кожен із персонажів – обкрадений долею у своєму щасті і сліпий у своїх пошуках. Причиною страждання головних героїв драми стали матеріальні інтереси їхніх родичів, які намагалися усунути претендентів на батьківську спадщину. Таким чином у гонитві за збагаченням брати Анни понівечили три людські долі: Миколи, Анни та Михайла. Тільки загибель одного з них і могла вирішити конфлікт.

Ця трагедія – як яскравий обвинувальний акт, як палкий протест проти задушливої атмосфери капіталістичного суспільства, соціальної несправедливості, що застаріли традицій, які стояли на шляху на щастя трудівника. Причина соціальна. Це несправедливий суспільний лад, що породжує бідних i багатих, жорстокі умови, що чесних людей перетво-рюють на злих честолюбців.

Щастя не можна вкрасти, воно має бути лише твоє – особисте і не схоже ні на чиє інше. Герої твору крали щастя одне в одного, але ніхто з них так і не був по-справжньому щасливим.

Творча діяльність І. Франка була надзвичайно багатогранною. Вона характеризується безприкладною в дофранківській українській літературі різноманітністю жанрів, тем, сюжетів, образів. Не було, здається, такого куточка тогочасного життя в Галичині, який би не привернув уваги І. Франка [15, c.136].Про кожне життєве, суспільне явище письменник умів сказати своє, неповторне слово. Саме діяльність таких титанів, як Т. Шевченко і І. Франко, що виражали, за висловлюванням М. Горького, дух народу з найбільшою силою, красою і повнотою, вивела українську літературу в ряди високорозвинених, високохудожніх і високоідейних літератур світового значення. Вони вивели літературну мову українського народу в ряди найрозвиненіших літературних мов світу.