Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………….…3

Принципи компенсацій і моральної шкоди в сфері медичної діяльності ……….….4

Висновок ………………………………………………………………………………..13

Список використаної літератури ……………………………………………………...14

При несумлінному ставленні до роботи медичного персоналу лікувально-профілактичний заклад, де працює даний фахівець, зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну здоров'ю пацієнта. Медичне втручання може бути причиною як матеріального, так і моральної шкоди.
Моральна шкода, заподіяна громадянину неправомірними діями, відшкодовується за наявності вини медичних працівників. Основа моральної шкоди при заподіянні страждання визначається судово-медичною експертизою. У разі розголошення лікарської таємниці визначаються наслідки при оприлюдненні цих відомостей для людини. Лікувальна установа визнається винним, якщо встановлена вина його працівників, виражена в неналежному виконанні своїх службових обов'язків. Після відшкодування шкоди пацієнтові лікувальний заклад має право зворотної вимоги (пред'явлення регресного позову) до винної працівникові.
Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» виконавець зобов'язаний виконати роботу, якість якої відповідає договору (стаття 4). Згідно зі статтею 7 споживач (в нашому випадку пацієнт) має право на те, щоб зроблена робота була безпечна для його життя, не чинила майнову шкоду. Медична допомога підпадає під перелік робіт, що підлягають обов'язковій сертифікації. Стаття 14 цього закону передбачає майнову відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок недоліків товарів (робіт і послуг), а стаття 15 визначає компенсацію моральної шкоди. Компенсація моральної шкоди здійснюється незалежно від відшкодування майнової шкоди та понесених споживачем збитків. У статті 17 Закону «Про захист прав споживачів» йдеться про судовий захист прав споживача. Позови пред'являються в суд. за місцем проживання позивача або за місцем знаходження відповідача.
Шкода, заподіяна життю або здоров'ю громадянина при виконанні договірних зобов'язань, відшкодовується за правилами, передбаченими Цивільним кодексом РФ (ГК), якщо законом або договором не передбачений більш високий розмір відповідальності (стаття 1084 ЦК). Серед випадків заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян виділяються випадки ушкодження здоров'я або смерті працівників внаслідок каліцтва або професійного захворювання, отриманих ним при виконанні трудових (службових) обов'язків. Відшкодування шкоди в цих ситуаціях регулюється спеціальним актом - Правилами відшкодування роботодавцями шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаними з виконанням ними трудових обов'язків. При заподіянні громадянину каліцтва або іншого пошкодження його здоров'я відшкодуванню підлягає втрачений потерпілим заробіток (дохід), який він мав або точно міг мати, а також додатково понесені витрати, викликані ушкодженням здоров'я, у тому числі витрати на лікування, додаткове харчування, придбання ліків, протезування , сторонній догляд, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних транспортних засобів, підготовку до іншої професії, якщо встановлено, що потерпілий потребує цих видів допомоги та догляду і не має права на їх безкоштовне отримання. Відповідно до статті 1085 ДК обсяг і розмір відшкодування шкоди потерпілому може бути збільшено законом або договором.

1. Антосик С. М., Коцун О. М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. – 1996. – № 4. – С. 17 – 21.
2. Белоконев В. Возмещение морального ущерба военнослужащих//Юридичний вісник України. – 1997. – № 51. – С. 25 – 26.
3. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати; нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 560 с.
4. Воронежский Р. Некоторые аспекты возмещения морального вреда// Юридическая практика. – 1997. – № 14. – С. 10 – 11.
5. Дудник А. Моральный вред: понятие и порядок возмещения// Юридическая практика. – 1997. – № 12. – С . 1 – 2.
6. Малеин Н. С. О моральном вреде//Государство и право. – 1993. – № 3. – С. 3 – 7.
7. Малеин Н. С., Возмещение вреда, приченённого личности. – М., 1965. – 250 с.
8. Михно Е. А. Проблемы возмещения морального вреда // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 91 – 93.
9. О. Барабаш, С. Сиротенко Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди // Право України. – 2000. – № 9. – С. 43 – 45.
10. Палиюк В. П. Моральный вред. – Одеса: ОГЮА, 2000 – 120 с.
11. Паліюк В. П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – С. 48
12. Правила відшкодування власником підприємства, установи, і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 105-106. – С. 8.
13. Сліпченко О. І. Визначення розміру компенсації моральної шкоди// Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2. – С. 46.
14. Шимон С. И. Возмещение морального вреда//Юридическая практика. – 1996. – № 15 – 16. – С. 8 – 9.
15. Шимон С. И. Моральный вред. Способы определения компенсации за моральный вред. причиненный физическому лицу, в различных правовых системах// Юридическая практика. – 2000. – №42. – С. 9.
16. Шимон С. І. Про розмір відшкодування моральної шкоди // Право України. – 1998. – № 10. – С. 92 – 35.
17. Шимон С.І. Відшкодування моральної шкоди в проекті Цивільного кодексу України// Право України. – 1997. – № 10. – С. 24.
18. Эрделевский А. М. Критерии и метод оценки размера компенсации морального вреда//Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 6 – 10.

Вступ

Мета будь-якої держави - захист прав і законних інтересів громадян. Держава повинна забезпечити кожній людині необхідні умови для гідного життя, для збереження і вдосконалення свого морального і матеріального життєвого рівня.

Як видно зі спостережень за розвитком багатьох держав, рівень їхнього добробуту прямо залежить від задоволеності населення якістю життя. При цьому сама якість життя пов''язане з ефективністю та правильністю політики держави у сфері відносин між владою і громадянином. Ось такий виходить замкнуте коло.

Дійсно, держава являє собою стійкий механізм організації життя людей, при якому важливе місце займають взаємовідносини між правлячою верхівкою та населенням. Від такої взаємодії залежить робота всієї країни як єдиного цілого.

Здоров''я людини - вище невідчужуване благо, без якого втрачають своє значення багато інших благ і цінності. Згідно з Конституцією України, в Україні визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права відповідно до Конституції.

Одним з найважливіших прав людини є право на охорону здоров''я, і медичну допомогу, закріплене в ст.41 Конституції України. Кожен має право на охорону здоров''я та медичну допомогу, медична допомога в державних і муніципальних установах охорони здоров''я надається громадянам безкоштовно.

Висновок

Формування інституту права йде шляхом появи нових суспільних відносин, які потребують відповідного правового регулювання, прийняття відповідних норм, в результаті чого вони отримують відому автономність. В даний час ми знаходимося на порозі становлення медичного права.

Право-одне з складних суспільних явищ. При вивченні законодавства необхідно виділити групу правових принципів, на які має спиратися лікар. Серед них чільним є загальне ставлення до права і закону. Доцільно знати, що ніхто не може посилатися на своє виправдання на незнання закону. Необхідно пам''ятати, що той, хто користується правом, не порушить нічиїх інтересів.

Ставлення до людини як найвищої цінності завжди є визначальним моментом в стереотипі поведінки лікаря. Знання і застосування законодавства в медичній практиці-своєрідний компас у професії лікаря, що робить її ще більш шляхетного і почесною.