ВСТУП………………………………………………………….………….3

1. Поняття доказів та засобів доказування в цивільному процесуальному праві…………………………………………………………….5

2. Показання свідків………………………………………………………7

3. Оцінка показань свідків………………………………………………11

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….18

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 3 ЦПК України). Разом з тим, право на звернення до суду ще не гарантує особі позитивного для неї результату по закінченню справи, оскільки важливим в цьому питанні є наявність доказів. Таким чином, якщо особа вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, то необхідно в першу чергу з'ясувати якими доказами це підтверджується? Є вони в наявності чи їх потрібно зібрати? Відносно яких доказів необхідно заявити клопотання суду для їх витребування? Які факти не потребують доказування?
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи». Отже, докази - це будь-які фактичні дані. Разом з тим, це є загальним визначенням поняття доказів як процесуального інститут. В практичній площині справи такий підхід не є основою для ухвалення рішення суду, оскільки як сторони, так і суд повинні оперувати конкретними доказами [1, c.49]. Таким чином, ми від загального поняття повинні крокувати до більш конкретизованих понять. І в цьому плані необхідно визначитися за рахунок яких фактичних даних сторони мають право переконувати суд у своїй правоті. Такими даними є: пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, покази свідків, письмові та речові докази, звуко- і відеозаписи, висновки експертів (ч. 2 ст. 57 ЦПК України). Разом з тим, самі по собі свідки, письмові чи речові докази, звуко- і відеозаписи чи висновки експертів ще не є доказами, це є лише процесуальна форма, яка передбачена процесуальним законодавством.

1. Боннер А.Т. Встановлення обставин цивільних справ. - К., 2008.-567 с.
2. Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус (кер. авт. кол.). - К. : КНЕУ, 2011.- 601 с.
3. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристики, класифікація: Конспект проблемної лекції. - Дніпропетровськ, 2012.- 400 с.
4. Лобойко Л. М. Структура предмета доказування у дослідному кримінальному процесі // Наук, вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. - 2006. - № 3.- 285 с.
5. Матюшин Б.Т. Загальні питання оцінки доказів у судочинстві. - Хабаровськ., 2007.- 382 с.
6. Руженський М. М. Система соціального захисту у транзитивному суспільстві : монографія / М. М. Руженський. - К. : ІПК ДСЗУ, 2006 - 384 с.
7. Сакс Д. Економіка перехідного періоду / Д. Сакс, О. Пивоварський. - К. : Основи, 2006. - 345 с.
8. Самюелсон Пол. Макроекономіка / Пол Самюелсон, Вільям Нордгауз. - К.: Основи, 2008. - 544 с.
9. Треушников М.К. Судові докази. - Харків., 2010.- 264 с.
10. Україна на роздоріжжі. Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ. - К.: Фенікс, 2008. - 478 с.

До числа широко використовуваних засобів доказування належать показання свідків. Показання свідків - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ст. 63 ЦПК). Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Показання свідків – найбільш поширений вид джерел доказів. Це пояснюється тим, що КПК містить мінімальні обмеження кола осіб, які можуть бути допитані як свідки. Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого, і його взаємовідносини з ними (ч.1, 2 ст.68, ч.1 ст.167 КПК).

За чинним КПК як свідки можуть бути допитані: запідозрені і потерпілі – до того, як вони офіційно, в передбаченому законом порядку визнані підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим; цивільні позивачі, цивільні відповідачі; законні представники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого; особи, офіційно визнані обвинуваченими – у тих випадках, коли справа щодо них була закрита, виділена в окреме провадження або розглянута раніше, ніж щодо інших осіб, причетних до вчинення того ж злочину.

До КПК слід включити нову норму, в якій передбачити право свідка відмовитися давати показання, відповідати на запитання, якщо це не пов‘язано з викриттям його у вчиненні злочину, в причетності до злочину, отже, з можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи». Отже, докази - це будь-які фактичні дані. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (ч. 1 ст. 50 ЦПК України).

Покази свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ст. 63 ЦПК України). Дослідження показань свідка відбувається, як правило, у формі його допиту, крім випадків, передбачених ст. 183 ЦПК України. Порядок допиту свідка встановлюється у ст.ст. 180-182 ЦПК України.

Оцінка доказів - завершальна стадія процесу доказування, де суд на основі зібраних доказів підбиває загальний підсумок про їх вірогідність і достатність. Оцінюючи показання свідка, необхідно враховувати обставини, що дають підстави думати про помилкове уявлення або добросовісну помилку свідка щодо фактів, про які він дає показання. Свідчення особи, яка не є очевидцем інкримінованого обвинуваченому злочину, можуть бути покладені в основу обвинувачення тільки після перевірки ґрунтовності джерел одержаних відомостей.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Не існує формальних вимог про те, які докази слід визнавати достовірними. Суд оцінює докази незалежно від стороннього впливу, виходячи з сукупності наявних доказів, кожне з яких не має заздалегідь встановленої сили, тобто оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. На формування внутрішнього переконання істотний вплив робить світогляд судді, важливим елементом якого є правосвідомість.