ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОТЕНЦІАЛ РАДІОМОВЛЕННЯ 5

1.1. Дослідження потенціалу аудіальних ЗМІ українськими науковцями 5

1.2. Дослідження потенціалу аудіальних ЗМІ зарубіжними науковцями 15

ВИСНОВКИ 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26

Перед тим, як досліджувати значущість та потенціал аудіальних ЗМІ варто надати коротку їх характеристику та історію розвитку, для того, щоб орієнтуватися у сутності досліджуваного у даній курсовій роботі питання.
Як відомо, аудіальні ЗМІ є одним з видів загальних засобів масової інформації. Сутність поняття аудіальних ЗМІ походить з їх назви, тобто це ті, що сприймаються на слух – радіо [1].
Однією з найважливіших характеристик могутності сучасних країн є їх інформаційний потенціал, який визначається станом розвитку засобів масової інформації і, передусім, друкованих ЗМІ, телебачення, радіомовлення та інтернету. На початку ХХІ століття вони вийшли на перші місця серед найважливіших інститутів демократичного суспільства й не тільки визначають загальний рівень демократії, а й безпосередньо впливають на її розвиток [11, c.37].
Радіо є другим за часом появи засобом масової комунікації після друку. Найхарактернішою його рисою є те, що носієм інформації в даному випадку виявляється тільки звук. Радіозв’язок дозволяє миттєво передавати інформацію на необмежені відстані, причому отримання сигналу відбувається в момент передачі (або – при передачі на дуже великі відстані – з невеликою затримкою). Звідси можливість такої оперативності радіомовлення, коли повідомлення надходить практично в останній момент звершення події, чого неможливо в принципі домогтися в пресі.
Сучасне радіомовлення – це інформаційна галузь, яка стала глобальним засобом масової інформації, засобом впливу на громадськість. Важливість впливу радіо на громадську думку пов’язана сьогодні з його масовістю та з можливістю бути суб’єктом громадянської журналістики.

1. Закон України «Про телебачення і радіомовлення Верховна Рада України»; Закон від 21.12.1993, Документ 3759-12, чинний, поточна редакція – Редакція від 31.12.2015, підстава 856-19
2. DeFleur M. L., Dennis E. E. Understanding mass communication. – 3rd ed. – Boston (Mass.) etc.: Houghton Mifflin, cop. 1988.
3. The New York Times Almanac of Record. Ed. by John W. Wright. Penguin. 2010.
4. А. Моль Социодинамика культуры Пер. с фр. / Предисл. Б. В. Бирюкова. Изд. 3-е. – М.: Издательство ЛКИ, 2008.
5. Браун Д., Коул У. Эффективный менеджмент на радио и телевидении. М.: Мир, 2011.
6. Ворошилов В.В. Техніка та технологія ЗМІ// Журналістика. Курс лекцій. – СПб, 2004.
7. Гоян О. Комерційне радіомовлення: журналістика і підприємництво в радіоефірі: монографія / О. Гоян ; [рецензенти : Г. І. Вартанов, В. Д. Демченко, В. І. Шкляр]. – К. : Ін-т журналістики, 2005.
8. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики й радіо менеджменту: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006.
9. Івановський В.В. Інформаційний простір регіону: проблеми та перспективи розвитку. – Житомир: «Полісся»: 2007.
10. Карпий А. Radio Pure Digital. Clear Radio. Уже необходимая реальность / А. Карпий // Телерадіокур’єр. – 2008.
11. Квіт С. М. Масові комунікації підручник/Сергій Квіт. – К.: ВД «КМА», 2008.
12. Лизанчук В. В. Основи радіожурналістики: підручник /В. В. Лизанчук. – К.: Знання, 2006.
13. Михайлин I. Л Журналістика як всесвіт: вибрані медіа дослідження/І. Л. Михайлин. – Х.: Прапор, 2008.
14. Михайлин I. Л. Науково-дослідна робота студента з журналістики: методичні матеріали для студентів із спеціальності «Журналістика»/І. Л. Михайлин. – 2-е вид., випр. і допов. – Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2010.
15. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підр., вид. 3-е до. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2003.
16. Нагорняк М. В. Інформаційне мовлення Національної радіокомпанії України: монографія / М. В. Нагорняк ; [рецензенти : О. В. Литвиненко, М. І. Прокопенко, Р. П. Береза]. – К. : Вид-во ЛВК, 2008.
17. Приступенко Т.О. Деякі аспекти свободи слова та інформаційної діяльності в Україні // Українське журналістико знавство. – 2006.
18. Різун В. В. Теорія масової комунікації: підручник/В. В. Різун. – К.: Просвіта, 2008.
19. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За ред. Ю. М. Бідзілі. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007.
20. Шляхтер Е. Цифровое эфирное на марше. Интервью с И. В. Омелянюком, генеральным директором компании «Квант-Эфир» (г. Киев, Украина) / Е. Шляхтер // Телеспутник. – 2008.

Актуальність. Журналістські технології у сфері радіо пов''язані з перевагами радіомовлення як засобу масової інформації, що дозволяють йому за певних обставин бути значно дієвішим джерелом інформації, ніж інші ЗМІ. Функціональною перевагою радіо є його фоновість. Саме завдяки їй (радіо постійно увімкнене у квартирі, в автомобілі, офісі) досягається, на відміну, від інших медіа, можливість оперативного приєднання масової аудиторії до цікавої теми, програми повідомлення тощо. Радіо – це акустичний і, одночасно, візуальний засіб. Поєднання слухового й зорового впливу на радіо дозволяє передавати інформацію на рівні образів. На телебаченні зоровий образ необхідно знайти й відобразити у свідомості аудиторії зі стовідсотковим попаданням, інакше він не спрацює. На радіо слід передовсім активувати (за допомогою усної мови, шумів, музики, монтажу, невербальних мовних засобів – тону, темпоритму, паузи, тембру, наголосу тощо) свідомість аудиторії з тим, щоб вона самостійно відтворила повідомлене.

Саме тому, на сьогоднішній день радіорепортаж доцільно використовувати в сучасних ЗМІ, як ніколи. Адже засоби масової інформації повинні вчасно й оперативно задовольняти інформаційні потреби суспільства.

Дізнаватися якомога більше свіжої інформації, бути в курсі всіх поточних подій, володіти ексклюзивом – це далеко не весь перелік суворих, проте, справедливих вимог сучасної аудиторії. Життя стало настільки динамічним, що журналістам лишається тільки встигати за всіма явищами і процесами, що у ньому відбуваються.

Головною тезою для даної курсової роботи є те, що аудіальні ЗМІ є досить неоднозначним видом, оскільки, з однієї сторони, є масовим, з іншої малочутливим до політичного впливу, а з третьої функціонують сумісно з іншими видами, тому, з метою визначення можливих подальших векторів їх розвитку та потенціалу, варто звернутись до досліджень з боку науковців.

Потенціал ЗМІ досліджували зарубіжні вчені: Пітер Кребс, Джулія Хаммерквіст, Чарльз Кіндші, Марк Гавлінскі, Джордж Лекакос, Константінос Чоріанопоулос, Георгіос Дукідіс, Маргеріта Пагані, Герв Бенуа та багато ін.

Не залишились осторонь і наші українські вчені О. Гоян, В. Гоян, В. Іванов, В. Різун, Л. Федорчук.

Об''єктом курсової роботи є радіомовлення.

Предметом є дослідження значущості та потенціалу аудіальних ЗМІ.

Метою роботи є дослідити який вплив може нести радіо як засіб масової інформації.

Згідно заданої мети необхідно вирішити такі завдання:

 систематизувати та аналізувати дослідження потенціалу аудіальних ЗМІ українськими науковцями;

 систематизувати та аналізувати дослідження потенціалу аудіальних ЗМІ зарубіжними науковцями.

Курсова робота складається з 27 сторінок друкованого тексту, вступу, одного розділу що включає два пункти, висновків, списку використаних джерел. У списку використаних джерел 20 найменувань.

Сучасне радіомовлення – це інформаційна галузь, яка стала глобальним засобом масової інформації, засобом впливу на громадськість. Важливість впливу радіо на громадську думку пов''язана сьогодні з його масовістю та з можливістю бути суб''єктом громадянської журналістики.

Радіо висунулося на роль найбільш проникного засобу масової інформації: його слухають кухарки на кухнях, пасажири у вагонах електричок тощо. Радіосигнали сприймають скрізь, у будь-яких умовах, розносячи по всьому світові негайну інформацію. Радіожурналістика володіє найбільшою аудиторією, і в цьому, безперечно, перевага цього виду ЗМІ.

Потенціал радіомовлення та тенденції його розвитку широко вивчалися вітчизняними вченими, погляд науковців звернений здебільшого на радіомовлення в Україні, однак багато сучасних тенденцій, що зумовлюють високий потенціал аудіальних ЗМІ є актуальними для більшості розвинутих країн. При цьому, варто зазначити, що в Україні більше 30% новин наразі отримують саме з радіо при тому, що слухачами радіо залишається близько 83% населення. На перший погляд, може здатися, що радіомовлення поступово занепадає, потенціал його згасає, однак, як відмічають українські науковці, перешкодити цьому може перехід до стандартів цифрового радіомовлення, проникнення його в Інтернет. Що стосується сьогодення, то можна із впевненістю сказати, що на заміну класичному радіоприймачу приходить он-лайн радіо. Тим не менше, класичне радіо все ще має свою аудиторію палких прихильників, які із задоволенням слухають його за рулем власного автомобіля, у приємній компанії замістом, або просто вдома, коли потрібно відпочити від важкої рутини. Он-лайн формат радіо більше підходить для людей, які проводять багато часу за комп''ютерами, активно працюють та хочуть отримати задоволення від музики, що гратиме на фоні та робитиме атмосферу більш приємною.

Також і фахівці вважають, що українці охоче слухатимуть новини та інформаційні програми на радіо, якщо воно перейде на цифрові стандарти мовлення.. Потенціал радіомовлення великий, перш за все, і через свою автентичність, є багато рис, що вигідно виділяють його серед інших ЗМІ, та дозволяють працювати з ними у тандемі.

«Радіо, на відміну від компакт-диску, має сенс. Воно зараз має набагато більше перспектив на тлі кризи ТБ. Йдіть назустріч виконавцям і музикантам. Давайте їм можливість», – сказав під час конференції Радіо UA голова правління «Громадського радіо» і відомий телеведучий Андрій Куликов.

Отже, зважаючи на думку українських вчених, можна стверджувати, що з огляду на сьогоденні реалії радіо має суттєвий потенціал як ЗМІ.

Багато в чому іноземні та вітчизняні вчені приходять до спільної думки, як наприклад щодо необхідності поширення цифрових приймачів радіо. В пункті на прикладі переважно США та Європи, розглянуто основні тенденції розвитку, котрі знаходять своє відображення в радіомовлення чисельних країн, однак в обох простежується збереження великого потенціалу аудіальних ЗМІ. Впродовж всієї історії радіо мало конкуренцію з телебаченням, однак, в підтвердження свого великого потенціалу (беручі до уваги значну спрощеність подачі порівняно з телеєфіром), і на сьогодні залишається затребуваним та поширеним ЗМІ.