Зміст
Вступ 3
1. Правові питання створення фермерського господарства 4
2. Порядок припинення діяльності фермерського господарства 14
3.Державний протекціонізм фермерських господарств 18
Висновки 21
Список використаних джерел 23
Правові підстави, умови та порядок створення фермерського господарства регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р., Законами України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р., «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р., іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону [1, с.22].
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Тобто чинне законодавство не встановлює обмежень щодо кількості осіб, які можуть виступати засновниками фермерського господарства (як одна особа, так і декілька). Водночас такі особи повинні відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства. Так, згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Крім цього, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України. Наразі такий перелік відсутній. До 2011 р. особа, яка бажає заснувати фермерське господарство, повинна була проходити професійний відбір у спеціальній професійній комісії з питань створення фермерських господарств. У 2011 р. така законодавча вимога була скасована.
1. Бідзюра І. Формування аграрних підприємств на основі приватної власності // Економіка АПК. - №2. – 2012. - С.3-6.
2. Бурдейний І. Фермерство як ефективна форма господарювання на селі // Економіка АПК. - №5. – 2010. - С.22-25.
3. Дем’яненко С.І. Яка аграрна політика потрібна Україні?// Зеркало неделі. - 2014.- №17(492).
4. Збарський В. Стан і перспективи розвитку фермерських господарств України // Бухгалтерія в сільському господарстві. - №2. – 1999. - С.2-6.
5. Івашинин В.В.,Бабинець Т.Л. Економіка АПК,2008 №1 с.21-25
6. Колотуха С.М., Мелоник К.М. Реформування кредитних відносин в аграрному секторі економіки, / С.М.Колотуха, К.М. Мелоник // Економіка АПК.- 2012. №2 12 с.25-34.
7. Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією С.В.Мочерного. Основи економічної теорії. - К.: "Академія", 1997. -С. 261-272.
8. Непочатенко 0.0. Кредитування селянських (фермерських) господарств// Організаційно - економічні проблеми розвитку АПК. За редакцією П.Т. Саблука. - К., 2012. - 511 с.
9. Покотилова В.І Економіка АПК,2008 №8 с.69- 75
10. Шульський М.Г. Фермерство: проблеми становлення і розвитку. – Львів, 2014. – с.7.
Вступ
Формування і становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки України об''єктивно зумовлюють розвиток його багатоукладності, в основу якої покладено принципи різних можливостей, здорової конкуренції та ділового співробітництва підприємств з різними формами власності. Різноманітність форм господарювання на селі сприяє зміні стереотипів, які склалися раніше в підходах до організації управління сільськогосподарським виробництвом.
Аграрна реформа та інтеграційні процеси в Україні здійснюються в загальному руслі перетворень господарських систем і форм власності.
Поступово створюються принципово нові аграрна і агропромислова структури формуються приватні та колективні ініціативи та інтереси, форми власності та господарювання.
Прийняті за останні роки закони про землю, про власність, про підприємство створили умови для формування багатоукладного сільського господарства. Кожному укладу відповідає певна форма господарювання, яка реалізується у вигляді конкретного підприємства — державного, акціонерного, кооперативного, приватного тощо.
Розглядаючи діяльність нових організаційних структур у системі агропромислового комплексу, зупинимося на такій її формі, як фермерські господарства. Фермерство являє собою форму підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, переробляти і реалізовувати її.
Виникнення і розвиток фермерських господарств є закономірним результатом процесу приватизації колективної власності. Ця форма господарювання як ніяка інша сприяє ефективному використанню ресурсів сільського господарства, оскільки в повній мірі реалізовується економічна зацікавленість самих виробників, які переважно і є власниками цих ресурсів або використовують окремі з них на умовах оренди.
Висновки
Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції.
Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості ґрунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і, зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва. Перехід аграрного сектора до ринкових відносин породив принципово нові форми господарювання. Не так давно пріоритет надавався державній власності, другорядна роль відводилась кооперативній, приватна власність заперечувалась повністю. Однією з вирішальних передумов переходу до ринку є приватизація власності, що має вплинути на розвиток виробництва. Ряд законодавчих і нормативних актів, що прийняті останнім часом, сприяють розвитку на селі нових форм господарювання, і кожна з них у процесі конкурентної боротьби може довести свої переваги. Земельні відносини в Україні регулюються чинними законодавчими актами, згідно з якими запроваджені три рівноправні форми власності: державна, колективна і приватна. Саме на приватній формі власності і ґрунтується діяльність селянських /фермерських/ господарств як самостійної юридичної одиниці. Розвиток селянських /фермерських/ господарств повинен стимулюватись вільною конкуренцією на ринку з державними і кооперативними підприємствами, бо його основними завданнями, як відомо, є: виробництво, переробка і збут сільськогосподарської продукції; розвиток підсобної діяльності для раціонального використання природних і трудових ресурсів, земельних угідь, поліпшення їх родючості; участь працею або коштами в соціальному розвитку села, де розташоване фермерське господарство.
Незважаючи на окремі песимістичні виступи, що фермер всіх не нагодує, розвиток селянських /фермерських/ господарств на рівні з великими підприємствами в Україні необхідний, бо на землі має бути господар і вироблена продукція повинна відповідати більш якісним показникам, а для цього потрібно надавати всіляку підтримку фермерам.
