ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ТЕЧІЙ 5

1.1.Особливості лівого екстремізму 5

1.2.Особливості правого екстремізму 13

РОЗДІЛ ІІ.ЗЛОЧИНИ ПОВЯЗАНІ З ЕКСТРЕМІЗМОМ 17

2.1.Пропаганда екстремістської діяльності 17

2.2.Організація екстремістських об''єднань 18

РОЗДІЛ ІІІ.БОРОТЬБА С ЕКСТРИМІСТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 20

3.1.Законодавча заборона екстремізму 20

3.2.Методи протидії екстремізму 22

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

В політичному плані екстремізм намагається підірвати дійовість суспільних структур та інститутів, що функціонують, за допомогою силових методів. Ліві екстремісти у своїх поглядах звертаються, як правило, до ідей марксизму-ленінізму та інших лівих течій (анархізм, лівий радикалізм).
Марксизм-ленінізм - самовизначення правлячих ідеологій в країнах соціалізму в 20 столітті. Спочатку подані в персоніфікуючій стилістиці (вчення «Маркса - Енгельса - Леніна - Сталіна», тощо), ці конгломерати ідей під впливом процесів «подолання культу особи і його наслідків» почали описуватися як продукт колективного керівництва правлячих партій з акцентованим дистанціюванням від будь-яких ознак харизматичної забарвленості. У структуру марксизму-ленінізму традиційно входили ортодоксальний марксизм, ленінізм і зв'язані вчення регіональних ідеологічних апостолів, що постійно трансформуються на користь еліти, що володарює в той або інший момент. Політичні доктрини марксизму-ленінзму - один із напрямів політичної думки Новітнього Часу. Карл Маркс (1818 - 1883) - німецький філософ, економіст, політичний мислитель, основоположник учення, яке згодом здобуло назву марксизму. Марксові належить фундаментальна чотиритомна праця «Капітал». У «Маніфесті Комуністичної партії» (1848 р), написаному К. Марксом і Ф. Енгельсом, першому програмовому документі наукового комунізму обґрунтовувались ідеї щодо диктатури пролетаріату як знаряддя соціалістичного перетворення суспільства, необхідності створення пролетарської партії, висувалася теза про пролетарський інтернаціоналізм. Соціалістичні погляди К. Маркса та Ф. Енгельса значною мірою ґрунтувалися на класичній німецькій філософії, англійській політекономії, критичному утопічному соціалізмі.

1. Амінов, Д. І. Молодіжний екстремізм / Д. І. Амінов, Р. Е. Оганян; під наук. ред. Р. А. Адельханяна. - Львів: Тріада ЛТД, 2012. – 453с.
2. Борисов, С. Сутність злочинів екстремістської спрямованості / С. Борисов / / Світовий судья.-2009 .- № 4.- 273с.
3. Власов, В. І. Екстремізм, тероризм, сепаратизм: політико-правове осмислення в умовах глобалізації: лекція / В. І. Власов; Рос. акад. держ. служби при Президентові України. - Москва: Видавництво РАГС, 2010. -325с.
4. Доніка, Є.Є. Про деякі проблеми протидії екстремізму в Росії на сучасному етапі / Є. Є. Доніка / / Праці Академії управління МВС України.-2011 .- № 3.- 326с.
5. Доніка, Є.Є. Про деякі проблеми протидії екстремізму в Україні на сучасному етапі / Є. Є. Доніка / / Праці Академії управління МВС України.-2011 .- № 3.- 478с.
6. Доніка, Є.Є. Про деякі проблеми протидії екстремізму в Україні на сучасному етапі / Є. Є. Доніка / / Праці Академії управління МВС України.-2012 .- № 3.- 522с.
7. Дьяков, С. В. Злочини проти основ конституційного ладу і безпеки держави: кримінально-правове та кримінологічне дослідження / С. В. Дьяков. - Київ: Видавництво Р. Асланова «Юридичний центр Пресс», 2010. – 326с.
8. Єщенко С.А. Заходи протидії прояву екстремізму в Україні: постановка проблеми / С. А. Єщенко / / Суспільство і право .- 2011 .- N 2.- 473с.
9. Зубок, Ю. А. Молодіжний екстремізм: сутність та особливості прояву / Ю. А. Зубок, В. І. Чупров / / Соціологічні дослідження. - 2011. - N 5. – 437с.
10. Зубок, Ю. А. Молодіжний екстремізм: сутність та особливості прояву / Ю. А. Зубок, В. І. Чупров / / Соціологічні дослідження. - 2010. - N 5. – 473с.
11. Коментар до Кримінального кодексу України / отв. ред. В. І. Радченко, наук. ред. А. С. Михлин, В. А. Казакова .- М.: Проспект, 2009.- 523с.
12. Коментар до Кримінального кодексу України / отв. ред. В. І. Радченко, наук. ред. А. С. Михлин, В. А. Казакова .- М.: Проспект, 2012.- 573с.
13. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / [Грачова Ю. В. та ін]; під ред. Л. В. Іногамовой-Хегай, А. І. Рарога, А. І. Чучаева; Моск. держ. юрид. акад. - М.: ИНФРА-М: КОНТРАКТ, 2013. – 423с.
14. Кримінальне право України. Частини Загальна та Особлива: підручник / [М. П. Журавльов і ін]; під ред. А. І. Рарога; Міністерство освіти і науки України, Московська державна юридична академія ім. О. Є. Кутафіна. - М.: Проспект, 2011. – 436с.
15. Міжнародна поліцейська енциклопедія : в 10 т. – К. : Атіка, 2010. – Т. 4. – 966 с.
16. Павлинов, А. Екстремізм в Україні: проблеми протидії / О. Павлинов / / Законність. - 2013. - N 11. – 246с.
17. Паламарчук М. О. Протидія екстремізму в Україні: напрями оптимізації правового забезпечення / М. О. Паламарчук // Стратегічні пріоритети. – 2012. – № 3(24). – 473с.
18. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості : Закон України від 5 листопад 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №5. – 473с.
19. Про основи національної безпеки України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2013. –№ 39.– 634с.
20. Савченко А. В. Вплив мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості на кваліфікацію злочинів / А. В. Савченко // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. –№ 1 (17).– 325с.
21. Савченко А. В. Кримінально-правова боротьба з тероризмом: міжнародні, національні та порівняльні аспекти / А. В. Савченко // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2012. – №2. – 524с.
22. Солонін, Ю. Екстремізм у Росії. Міф чи реальність? / Ю. Солонін; бесіду вела О. Григор 'єва / / Російська Федерація сьогодні. - 2010. - N 2. – 246с.
23. Тарасов, А. Екстремісти за викликом / / Вільна думка - XXI. - 2012. - N7. – 365с.
24. Українська політична енциклопедія : в 19 т. – К. : Головна редакція УРЕ, 2011. – Т. 3. – 856 с.

Актуальність теми полягає в тому, що екстремізм — це схильність у політиці та ідеології до крайніх поглядів і дій. як свідчить суспільна практика, екстремізм можуть породжувати різноманітні чинники: соціально-економічні кризи, різке спадання життєвого рівня основної маси населення, тоталітарний та авторитарний характер існуючих режимів, жорстоке придушення владою опозиції, переслідування інакомислячих, національний гніт тощо.

Слід зазначити, що в політичному плані екстремізм намагається підірвати дійовість суспільних структур та інститутів, що функціонують, за допомогою силових методів. З цією метою екстремісти організовують заворушення, провокують страйки, вдаються до терористичних актів. Представники цієї політичної течії виступають проти будь-яких компромісів, переговорів та угод, що пов''язані зі взаємними поступками.

Щодо ідеологічних засад екстремізму, то тут треба назвати такі його риси, як цілковите заперечення будь-якої іншої думки, намагання ствердити свою систему політичних, ідеологічних та релігійних поглядів будь-якою ціною, вимога до своїх прихильників беззаперечно підкорятися будь-яким наказам та інструкціям. Звернення екстремістів не до розуму, а до почуттів створює особливий тип людини, схильної до самозбудження, утрати контролю над своєю поведінкою, готовності на будь-що, навіть на самогубство, з наказу керівників. Ось чому екстремізм невіддільний від ідеології тоталітаризму, культу вождів, котрі проголошуються носіями вищої мудрості, ідеї яких маси мусять сприймати на віру та неухильно виконувати.

У політичній теорії екстремізм традиційно поділяється на «лівий» та «правий». Як свідчить політична практика, ліві екстремісти у своїх поглядах звертаються, як правило, до ідей марксизму-ленінізму та інших лівих течій (анархізм, лівий радикалізм), проголошуючи себе найбільш послідовними борцями «за справу пролетаріату», «трудящих мас» і т. п. Представники лівого екстремізму таврують капіталізм за соціальну нерівність, пригнічення особистості, експлуатацію, а соціалістичне суспільство піддають критиці за бюрократизацію, за зраду принципів класової боротьби і т. п. (наприклад, діяльність «Фракції Червоної армії» в Німеччині, «Червоних бригад» в Італії, «Сантендаро луміносо» в Перу, полпотівців у Камбоджі тощо). Хоч деякі «ліві» екстремістські організації подекуди й заборонено, більшість їх діє легально і навіть має своїх представників у парламентах та місцевих органах влади.

Екстремізм і основна форма його вияву — тероризм, у тому числі й міжнародний, набули нині значного поширення на території багатьох країн світу. Деструктивні сили правого та лівого ґатунку й націоналістичного характеру, використовуючи помилки та прорахунки в процесі демократизації суспільства, виступають проти існуючих державних інститутів, суспільно-політичного устрою, нормальних міжнаціональних відносин, роздмухують конфлікти, провокують зіткнення на політичному, національному та релігійному ґрунті, ультимативно висувають вимоги, які взагалі не можна виконати. «Правий» та «лівий» екстремізм у будь-яких формах, як свідчить політична практика, несуть горе й страждання народам, роблять їх заручниками вузькогрупових інтересів певних політичних сил.

Об''єктом дослідження виступають екстремістські рухи і їх наслідки.

Предмет дослідження - екстремізм та його прояви в сучасному світі.

Мета дослідження полягає в описі особливостей екстремізму й можливих шляхів її протидії.

Завдання дослідження:

 Описати основні особливості лівого і правого екстремізму;

 Визначити основні шляхи протидії рухів екстремізму.

Екстремізм - це форма радикального заперечення існуючих громадських і правив у державі із боку окремих осіб, або груп. Її причини лежать у соціальної дезорієнтації частини громадян, їх недостатньому освіті, кризовому стані суспільства, слабких інститутах громадського контролю та неефективною правову систему. Деякі форми екстремізму мають історичне коріння, що й не служить його виправданню.

Екстремізм – гостра проблема сучасності. Він усе частіше проявляється у політичної, економічної, соціальної, релігійної та інших теренах суспільного життя. У різноманітті причин її загострення виділяються як загальні, зумовлені соціальними, економічними, політичними чинниками, і специфічні, пов''язані з конкретними умови існування соціальних груп.

Екстремізм, як пряма загроза конституційному строю, за досить стислі терміни перетворився на однією з головних проблем сучасної України. Його прояви досить різноманітні – від порушення громадянської ненависті чи ворожнечі до функціонування численних незаконних збройних формувань, які мають собі мети зміни конституційного ладу України і порушення її територіальної цілісності.

Сучасний український екстремізм, складовими елементами якого виступають нетерпимість, ксенофобія, націоналізм і фашизм, заперечуючи етнічне і релігійне розмаїття, що становить важливий чинник історичного поступу України, загрожують безпеці суспільства (безпечного співіснуванню націй і соціальних груп) і держави, порушує прав людини, перешкоджає досягненню громадянської злагоди, підриває підвалини демократичного правової держави. Оскільки екстремізм дедалі більше проявляється протиправними діяннями, він становить особливо небезпечні для особистості, веде до попранню права і свободи людини, дестабілізує життя суспільства.

Спектр спричинених екстремістської злочинністю шкоди соціуму надзвичайно широкий. Його прояви варіюються від психологічного і матеріальних збитків суспільства й держави до позбавлення життя конкретних індивідів. Наслідки злочинних проявів екстремізму виявлятися як відразу після виконання відповідних діянь, і мати довгострокові перспективи.

На етапі дослідження сутності, видів тварин і форм прояви екстремізму має значення для діяльності органів структурі державної влади, особливо правоохоронних органів, протидії йому. Існуючі реалії у сфері екстремістської злочинності вимагають жорстких заходів для припинення екстремістських дій антидержавної спрямованості і залучення осіб, причетним до їх здійсненню, до кримінальної відповідальності за всією суворістю закону. Протидія державному рівні, зокрема, діяльності екстремістських організацій, які сповідують фашизм, расизм і шовінізм, має бути визнано однією з найважливіших напрямів профілактики екстремізму у Україні.

А, щоб завдання боротьби з екстремізму була успішно вирішена, необхідний низку комплексних заходів, які передбачають проведення ефективної соціальної політики, формування продуманої системи політичного виховання громадян, особливо молоді, створення соціально спрямованої правової системи.

Необхідність такої політики в Україні є очевидною, тому що сьогодні існують загрози насильства, як з боку влади, і із боку населення.