ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІНСТИТУТ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

1.1. Сутність та загальна характеристика множинності злочинів

1.2. Історія повторності злочинів в окремих пам'ятках права, що діяли на території України

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВТОРНОСТІ ЗЛОЧИНІВ

2.1.Поняття та ознаки повторності злочинів

2.2. Види повторності злочинів у теорії кримінального права та їх характеристика

2.3. Кваліфікація злочинів при їх повторності та правові наслідки повторності злочинів

ВИСНОВКИ

Випадки здійснення тією ж самою особою декількох злочинів нерідке явище в судовій практиці. Установлення того факту, що особа одночасно чи послідовно зробило кілька злочинів породжує перед слідчо-судовими органами визначення правових питань, зв’язаних з відокремленням одиничного злочину від декількох, кваліфікацією вчиненого і призначенням покарання, правовими наслідками осуду за безліч злочинів, з’ясуванням причин і умов, що сприяли здійсненню множинності злочинних діянь та ін. Ці і ряд інших питань охоплюються проблемою множинності злочинів у кримінальному праві.
Слід зазначити, що кримінальний кодекс не дає визначення поняття множинності злочинів множинності. Це поняття визначається наукою кримінального права. До прикладу, у словнику С.І. Ожегова «множинний (іменник множинність) – це той, що виявляє себе у множинності форм, видів». [14]
Тому, під множинністю злочинів розуміється вчинення однією особою або співучасниками двох або більше злочинних діянь (дії чи бездіяльності) кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину.
Слід навести наступні ознаки множинності злочинів:
1) Однією особою або співучасниками вчиняються два або більше суспільно небезпечних діяння;
2) Кожне з цих діянь характеризується ознаками самостійного складу злочину;
3) Множинність злочинів містить у собі завжди декілька одиничних злочинів, які можуть бути простими одиничними злочинами та складними (триваючими, продовжуваними, складеними та злочинами, які кваліфікуються за наслідками).
Множинність злочинів має три види: повторність злочинів, сукупність злочинів та рецидив злочинів, які у свою чергу, теж розподіляються на види. Перейдемо до характеристики виду множинності злочинів – повторності.

1. Батичко В.Т. Кримінальне право. Загальна та Особлива частини. Курс лекцій. - Таганрог: ТРТУ, 2006. - 325 с.
2. Василик М. Статистичні методи аналізу множинності злочинів / / Михайло Василик // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 157-160
3. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична наука, 2007. – 992 c.
4. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Вереша; Акад. адвокатури України. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 319 с.
5. Гавло І. Рецедив злочинів та покарання за нього / Науковий Вісник Чернівецького університету. - 2013. - №3. - с. 59 - 63
6. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України / В. О. Гацелюк. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.
7. Гнатів І.М. Окремі аспекти повторності злочинів // Международная научно-практическая конференция “Весенние юридические чтения” 27-28 апреля 2012 г. Харьков, Украина. - с. 216 - 219
8. Голіна В. В. Судимість / В. В. Голіна. – Харків : Харків юридичний, 2006. – 384 с.
9. Голіна В.В. Судимість / – Харків: Харків юридичний, 2006. – 384 с.
10. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: навч. посіб. / В. К. Грищук. – К. : Ін Юре, 2006. – 568 с.
11. Дудоров О. Чи суперечить інститут множинності злочинів принципу «NON BIS IN IDEM» / О. Дудоров, Є. Письменський // Юридичний вісник України. – 2010. – № 30. – С. 6.–7.
12. Дячук С.І. Повторність злочинів (питання кримінально-правової кваліфікації за сукупністю злочинів) // Юридична Наука. - 2012. - №6. - с. 77-82
13. Зінченко І. О. Види множинності злочинів: кримінально-правовий зміст і співвідношення: науковий нарис / За наук. ред. проф. Тютюгіна В. І. – Х.: Юрайт, 2012. – 64 с.
14. Зінченко І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: монографія / за заг. ред. проф. В. І. Тютюгіна. – Харків : Фінн, 2008. – 336 с.
15. Зінченко І. О. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація / І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін. – Харків: ФІНН, 2010. – 256 с.
16. Ільїна О. В. Кваліфікація повторного вчинення корисливих злочинів проти власності / О. В. Ільїна // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 2. – С. 7–17.
17. Ільїна О. В. Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих ознак корисливих злочинів проти власності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Ільїна. – К., 2007. – 18 с.
18. Кадніков Н.Г. Кримінальне право. Загальна та Особлива частини. - М.: Городец, 2006. - 911 с.
19. Колос О.В. Специфічні ознаки повторності злочинів у теорії кримінального права / Часопис Київського університету права. - 2013. - №2. - с. 336-341
20. Кримінальний кодекс України. - Х.: ТОВ “Одіссей”. - 2013. - с. 365
21. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х. : Одіссей, 2006. – 1184 с.
22. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 512 с.
23. Мельник М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.- 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.- К.: Юридична думка, 2007.- 1184 с.
24. Мороз М. А. Повторність та сукупність злочинів: окремі питання кваліфікації / М. А. Мороз // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5(81). – С. 35–39.
25. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
26. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб. / В. О. Навроцький. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
27. Пічників Н.П., Чернишов К.Н, Кримінальне право (Загальна частина) Конспект лекцій. - Тамбов: ТДТУ, 2007. - 140 с.
28. Про практику застосування судами законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 7. – С. 6–10.
29. Смирнов М.М. Кримінальне право. Загальна частина (конспект лекцій). - М.: А-Пріор, 2007. - 112 с.
30. Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.І. Созанський / Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2009. – 20 с.
31. Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Тарас Іванович Созанський. – Львів, 2009. – 222 с.
32. Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – с. 456
33. Стрижевська А. А. Деякі питання систематизації окремих проявів множинності злочинів у теорії кримінального права та Кримінальному кодексі України / А. А. Стрижевська // Судова апеляція. – 2006. – № 4. – С. 60–68.
34. Судова практика з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 Кримінального кодексу України) // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 3 (103). – С. 26–34.
35. Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. – 2006. – Вип. 1–2. – 392 с.
36. Хохлова І.В., Шем’яков О.П. Кримінальне право України (Загальна частина): Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури 2006. - 272 с.
37. Шапченко С.Д. Курс лекцій з кримінального права України. Загальна частина. Множинність злочинів. / Рукопис – К., 2013. – 24 с. – С. 2−3.

Актуальність даної теми проявляється у тому, що часто одна особа чи група осіб вчиняє не лише один, а кілька злочинів. У таких випадках виникають особливості у кваліфікації цих злочинів та визначенні покарання для винних. Теорія кримінального права описує такі сценарії як множинність злочинів.

Це призводить до труднощів для правоохоронних органів та судів у процесі кримінально-правової кваліфікації, зокрема щодо повторності злочинів, через неоднозначність чинного законодавства. Наприклад, існують колізії між термінами, такими як "повторність злочинів", "сукупність злочинів" та "рецидив злочинів". Це призводить до відсутності чітких відповідей у науці кримінального права та правозастосовній практиці щодо оцінки вчинення особою кількох злочинів.

Крім того, в кримінальному законі відсутні визначення процедури кваліфікації повторності злочинів та відсутні стандарти, за якими слід керуватися. Різні підходи до цього питання представлені у рішеннях Верховного Суду України та юридичній літературі, що може призводити до помилок у кваліфікації злочинів та порушення прав громадян на різних етапах правопорушення. Вищезазначені проблеми підкреслюють актуальність обраної теми курсової роботи.

Об'єктом дослідження є кримінально-правова оцінка вчинення особою декількох злочинів.

Предметом дослідження є проблематика повторності злочинів.

Мета дослідження полягає в глибокому аналізі поняття повторності злочину. Для досягнення цієї мети визначені конкретні завдання, серед яких визначення особливостей інституту множинності злочинів, встановлення ознак повторності злочинів за кримінальним правом України, аналіз впливу повторності злочинів на правозастосовну діяльність, та обґрунтування пропозицій щодо удосконалення відповідних положень кримінального законодавства.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають роботи визначених українських вчених, таких як О.О. Дудоров, І.О. Зінченко, О.В. Ільїна, М.Й. Коржанський, В.В. Кузнєцов, О.К. Марін, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, А.В. Савченко, та інші. Методологічна основа включає в себе різноманітні методи, такі як порівняльно-правовий, діалектичний, формально-логічний, та формально-догматичний. Структура дослідження включає вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.

Враховуючи вищезазначене, ми можемо зробити наступні висновки. Поновлення злочинів визнається, коли вчинено два чи більше порушення, передбачені тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Кримінально-правовий зміст цього явища, такого як повторність, формується через: а) виокремлення конкретних ознак даного явища; б) конкретизацію окремих родових ознак повторності, що є актуальною для даного явища; в) системне поєднання родових ознак повторності (в тому числі конкретизованих) із специфічними ознаками самого явища. У науковій літературі різних історичних періодів специфічними ознаками повторності злочинів визнаються неодночасність вчинення та особливості самих злочинів.

Неодночасність вчинення злочинів, як специфічна ознака повторності, є обов'язковою і полягає в тому, що за часовими характеристиками не співпадають саме початкові моменти часу вчинення різних злочинів, які утворюють множинність. Ця ознака є необхідною, передусім, для відмежування повторності злочинів від їх ідеальної сукупності, коли особа вчиняє кілька злочинів одним діянням.

Специфічна ознака, а саме особливості самих злочинів, які формують повторність, відповідно до моделі повторності злочинів, закріпленої у Кримінальному кодексі України, полягає в тому, що повторність утворюється злочинами одного виду (тотожними злочинами) або однорідними злочинами. В даний момент існує проблема пошуку універсальних орієнтирів для виокремлення та оптимального нормативного відображення як злочинів одного виду (тотожних злочинів), так і однорідних злочинів.