ЗМІСТ

Вступ 3

РОЗДІЛ 1. ВОДНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ УКРАЇНИ 4

РОЗДІЛ 2. РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ, 11

СКЛАД І СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ 11

Висновок 23

Список використаних джерел 24

Морський транспорт для нашої держави має важливе значення. Він повинен забезпечити стійкі і ефективні зовнішньоекономічні зв’язки, незалежність зовнішньої торгівлі, державну стратегію судноплавства в Світовому океані і нормальну життєдіяльність тих регіонів, для яких морські перевезення відіграють важливу роль. Протягом десятиріч морський транспорт мав пріоритетну увагу держави в розвитку. Але спочатку ринкових перетворень різко знизилась ефективність його роботи, на передові позиції вийшли закордонні морські компанії. Наш флот тепер вимагає значних інвестицій, перш за все для оновлення і поповнення складу суден, модернізації і розвитку портового господарства.
Згідно з Міжнародної конвенції по охороні людського життя пасажирським визначається судно, яке має на борту більше 12 пасажирів установлена класифікація морських суден за наступними ознаками:
 за призначенням (дуже важлива ознака з точки зору експлуатації) пасажирські судна діляться на лінійні пасажирські лайнери, круїзні і каботажні; великі пасажирські судна поступово втрачають своє чисто транспортне призначення; частина із них стають круїз ними суднами або суднами для відпочинку через те, що значна частина пасажирів стала користуватися послугами авіаційного транспорту з метою скорочення тривалості поїздки;
 за архітектурно-конструктивними особливостями судна поділяються на повноборотні (мають палубу, яка йде від корми до носа; вона одночасно служить палубою підводного борта і палубою поперечних переборок, які не допускають проникнення води) шельтердечні (мають дві палуби – верхня або головна, на якій знаходяться всі надбудови судна, і нижня, яка спирається на поперечні переборки, які не допускають проникнення води);
 за акваторією експлуатації судна діляться на судна необмеженого (дальнього) плавання, обмеженого (прибережного) і льодового плавання як самостійно, так і з льодоколом; є судна місцевого плавання в акваторіях портів; розповсюдження отримали на теренах бувшого СРСР судна змішаного (морського і річкового) плавання, які забезпечують безпервантажувальну доставку вантажів по морям і річкам;
 за видами пристроїв, що приводять судна в рух, вони класифікуються на винтові, водометні і крильчаті;
 за типами судових енергетичних установок їх поділяють на парові, дизельні, газотурбінні, атомні;
 за кількість корпусів суда розрізняються: однокорпусні, двокорпусними (катамарани), трикорпусні (тримарани);
 за способом руху по воді судна бувають: судна з водовиміщенням і судна, які підтримуються динамічною силою, яка створюється підводними крилами або повітряною подушкою; останні десятиріччя підвищується інтерес не лише до вантажних, а і до вантажопасажирських суден на підводних крилах (досягається швидкість до 150 км/год) і повітряній подушці (можуть рухатися як над водою, так і над землею із швидкістю до 120 км/год), які ефективні на акваторіях з малою глибиною.
Судну, яке надходить в експлуатацію, присвоюється назва і в судових документах вказується інформацію про його тип, місткість, тоннаж, сумарний об’єм приміщень, корпуса і рубок. Місткість дає інформацію про розміри судна в цілому і в залежності від її величини стягуються портові збори. Чиста місткість дає інформацію про обсяг приміщень, які використовуються для перевезень вантажів і пасажирів.

1. Аріон О.В. Організація транспортного обслуговування туристів: Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2008. - 192 с.
2. Блудова Т. Глобалізація транспортної системи та поняття "транзитний потенціал країни" //Економіка України. - 2006. - № 10. - C. 73-78
3. Ващенко Н. Структурні особливості розвитку транспортної системи України //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - C. 148-150
4. Головко C. Конкурентоспроможність вантажних перевезень річковим транспортом України/ Порти України, 2013, № 9, С.34-36.
5. Дайнека О.Г. Єдина транспортна система. – Харків: ХДЗТ, 2007. – 107 с.
6. Лукашевич В.М. Економіка та організація праці на морському транспорті: Навч. посібник. – О.: Видавництво ОНМУ, 2003. – 326 с.
7. Мандзюк Т. Транспорт. Україна і світове господарство. //Географія. - 2007. - № 13-14. - C. 30-37
8. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті. – Х.: Форт, 2004. – 64 с.
9. Статистичний збірник Державної служби статистики. Київ-2006 р. С. 177-179 та Транспорт і зв'язок України у 2013 р.
10. Статистичний збірник Державної служби статистики. Київ-2013 р. С. 59-135.
11. Умовні знаки морських карт / Міністерство транспорту України Державний департамент морського і річкового транспорту / А.В. Корякін (склад.та ред.). – К., 2001. – 64 с.
12. Щипцов О.А. Україна – морська держава: Морегосподарський комплекс. Навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства. Проблеми і перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 2001. – 199 с.

Вступ

Актуальність дослідження. В Україні створена потужна транспортна мережа, яка включає комунікації всіх видів сучасного транспорту. В пасажирському сполучені – складовою її частиною є водний (морський і річковий) транспорт.

Україна – морська держава. її морський флот забезпечує 8% вантажообороту країни. У структурі загального вантажообороту сучасний морський транспорт посідає третє місце після трубопровідного і залізничного.

Чорне та Азовське моря майже не замерзають і сполучаються з Середземним морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України становить близько 2000 км. У зручних бухтах і пониззях судноплавних річок виникли великі порти. В Україні створено три територіальні органи управління морським транспортом – пароплавства: Азовське, Чорноморське і Українсько Дунайське. В їх системі знаходиться 18 морських портів, найбільшими з яких є Одеса (мал. 63), Іллічівськ, Южний, Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Білгород-Дністровський. На Одеську область припадає майже 80% переробки всіх вантажів морського транспорту України.

Метою реферату є дослідження сучасного стану водного транспорту України та його класифікація.

Згідно мети, завдання реферату:

1. Проаналізувати водний транспорт України;

2. Дослідити класифікації водного транспорту України, його склад і систему управління. 

Висновок

Морський транспорт посідає третє місце за вантажообігом піс­ля трубопровідного і залізничного транспорту, але загальний обсяг вантажів, що перевозяться, тут незначний (близько 1 %). Постійно зростають морські перевезення у міжнародному сполученні, частка яких на морському транспорті складає понад 95 %.

Основною проблемою морського транспорту є значний моральний і фізичний знос транспортних засобів і портового устаткування. Середній термін експлуатації торгових суден України перевищує 15 років, і з огляду на їхній технічний стан переважна більшість західних портів забороняє таким торговим суднам вхід на внутрішній рейд. Застаріла інфраструктура українських портів істотно знижує їх продуктивність (до 50 % від продуктивності портів західних країн).