Вступ
Поняття про уяву
Висновок
Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Життя вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.
Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався під час праці. Будь-який акт діяльності обов'язково включає уяву. Не уявивши результат праці, не можна приступити до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності.
Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності й ті шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того як виготовити певну річ, вона подумки створює її образ у своїй уяві.
У житті людина створює образи таких предметів, яких у природі не було, немає й бути не може. Такими витворами людської уяви є фантастичні казкові образи русалки, килима-самольота, Змія-Горинича, в яких неприродно поєднані ознаки різних предметів. Проте якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, в усіх випадках підґрунтям для їх появи є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості.
Уява - це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала.
До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, які постійно породжує діяльність, які з'являються з розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, потрібністю прогнозувати майбутнє.
Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відхиленням від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачувати та витворювати новий світ як середовище свого існування.
1. Антонов A.B. Психология избирательского творчества. - К.: Вища шк., 1978.
2. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. - Львів: Край, 2005.
3. Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. - Т. 1. - П.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: психологический очерк. -СПб.: Союз, 1997.
4. Загальна психологія: Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.
5. Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.
6. Пармой ЭА Роль фантазии в научном познании. - Минск: Университетское изд-во, 1984.
7. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003.
8. Роменець В А Психологія творчості. - К.: Вища школа, 1971.
9. Рычик М.В. От наглядных образов к научным понятиям. - К.: Рад. шк., 1987.
10. Страхов И.В. Психология воображения. - Саратов, 1971.
Уява представляє собою унікальну форму психічної діяльності, яка проявляється лише у людини. Цей феномен неперервно пов'язаний із здатністю людини змінювати оточуючий світ, перетворювати реальність та творити нові концепції. Людина, обдарована багатою уявою, може жити в різних часових рамках, що залишається недоступним для будь-якого іншого живого істотного виду на планеті. Минуле фіксується в образах пам'яті, а майбутнє відображається в мріях та фантазіях.
Уява є не лише творенням нових образів, але й трансформацією минулого досвіду, проходячи через органічне об'єднання чуттєвого та раціонального. Фізіологічною основою уяви є формування тимчасових нервових зв'язків, їх дисоціація (розпад на окремі елементи) та об'єднання в нові системи.
Уява взаємодіє із емоціями та функціонуванням підкіркових утворень головного мозку, які регулюють органічні процеси. Особливу роль у формуванні образів відіграє гіпоталамо-лімбічна система, яка включає гіпоталамус, його зв'язки з давньою корою і підкірковими областями, утворюючи лімб або кордон, що оточує передню частину стовбура мозку поблизу входу в півкулі.
Уява, подібно до всіх психічних процесів, ґрунтується на аналітико-синтетичній активності мозку. Розчленовуючи окремі елементи реальності для створення уявних образів, людина виконує аналітичну роботу, а об'єднуючи їх у нових концепціях – синтетичну діяльність.
Живі і дієві істоти не лише сприймають та розуміють світ, але й активно впливають на нього, здатні трансформувати його. Для того, щоб перетворювати реальність на практиці, необхідно володіти вмінням творчо перетворювати її і у своїх думках. Цій потребі і відповідає уява, яка є не віддільною від нашої здатності змінювати світ, активно трансформувати дійсність та створювати нове.
Якщо позбавити людину фантазії, прогрес зупиниться. Отже, уява вважається вищою і важливою здібністю людини, без якої будь-яка праця стає неможливою, оскільки неможливо працювати, не уявляючи собі кінцевого та проміжного результату.
Проте важливо, щоб фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, розвивалася в позитивному напрямку. Вона повинна сприяти глибшому розумінню навколишнього світу, самовідкриттю та самовдосконаленню особистості, а не перетворюватися в пасивну мрійливість або заміну реального життя мріями.
