Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Польські культурні впливи на українських землях (ХІХ – ХХ ст.)………………4

Висновок…………………………………………………………………………….15

Список літератури………………………………………………………………….17

Процес формування нової моделі культури, що на межі XIX -XX
ст. відбувався в Європі внаслідок анти позитивістського перелому в гуманітарній сфері, охопив також українські землі. Реакцію на зміни в європейській культурі, філософській думці й мистецтві, відчуття радикальності цих змін в світовідчуванні та естетичних орієнтаціях нового часу” виявляла значною мірою українська літературно-критична думка.
Польща, її культура і література неодноразово набували додаткового значення, навіть відігравали ключову роль для України в її зв’язках зі світом, і не тільки як своєрідний місток чи посередник, а також як найближчий сегмент західництва, тому й увага до Польщі нерідко була посиленою. На зламі століть рецепція тогочасної Польщі, власне, включалася в рецепцію заходу: саме в цей час особливо увиразнювалася її присутність в європейському культурному ареалі.
Українські літературознавці також не раз зверталися до різних аспектів діянь молодої Польщі, чому свідченням є публікації Григорія Вервеса, Володимира Моринця, Ростислава Радишевського, Тамари Гундорової, Сергія Яковенка та ін. Вони внесли новий, українсько-польський струмінь у дослідження доступної теми, доповнюючи її типологічними порівняннями.
Однак, вважаємо, за цими важливими зверненнями не повинні затихнути і забутися голоси українських авторів, що з позицій своєї сучасності,
спільної для поляків і українців, спостерігали за модерними метаморфозами в письменстві сусідів.
Переконання символізму, риси модерну, одержуючи розповсюдження у Кракові, потрапляли і до Львову, проникала у творчість львівських художників, письменників, композиторів, майстрів ужиткового мистецтва, архітектури.

1. Іванова Л. Україна в польському національно-визвольному русі в ХІХ ст. – К., 1998 – С. 5;
2. Історія Польщі (Методичні матеріали до курсу).- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 39с.
3. Історія світової та української культури : підручник / В. А. Греченко, І. В. Чорний, В. А. Кушнерук, В. А. Режко. — К., 2005.
4. Огієнко І.І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. Київ, 1991.
5. Остафійчук В.Ф. Історія України: сучасне бачення. Навчальний посібник., К.:200
6. Петрухіна Л.Е. Історія польської літератури (бароко, Просвітництво). – Львів, 2004
7. Українська і світова культура. Підручник. – Київ, 2001

Вступ

Культура світу сприймається тепер як єдине явище, в якому усяка окрема країна має свій внесок. Час від часу ця складова частина існує як скарбниця мистецьких творів, іноді вона є вартісною на рівні художніх ідей. Аналіз взаємовідносин культур і звичаїв є чи не найцікавішим планом теперішніх мистецтвознавчих досліджувань, безумовним прикладам відкритості до розмови з “іншим”, що направляє до глибшого культурного самопізнання.

Поважним чинником розвитку української культури на переломі ХІХ – ХХ століть була взаємодія з польським мистецтвом. Вплив польської художньої культури мав непересічне роль в ту добу, коли в Україні мало місце становлення “нового мистецтва”, коли від традиційного мімезису образотворчість повертала до мови символів. Рух “модернізму” у Польщі розпочався від 1890 року, символізм в образотворчому мистецтві, в літературі, театрі, музиці, обійняв два десятиліття до 1910 року.

Прихід впливових імпульсів після польської художньої культури можна розвідати через хронологічне випередження в затвердженні нових ідей і форм у мистецтві, через постійні творчі контакти і виставки. Проблема впливу на розвиток мистецтва в цілому може бути розглянуто у кількох аспектах. Ми виберемо тільки один, безпосередній або особистісний вплив вчителів-художників. Багато українських митців наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть здобували мистецьку освіту на терені Польщі. У Кракові вчилися такі художники як Іван Труш, Олекса Новаківський, Михайло Бойчук, Михайло Жук, чия творчість, мистецька практика, викладацька діяльність дали потужні імпульси розвиткові художнього ходу в Україні.

Висновок

Зверненнями до нової польської літератури в добу культурного перелому, який на зламі століть охоплював Європу, українська літературно-критична думка подає ще один промовистий приклад того, що вона не може і не бажає існувати ізольовано.

Притаманні багатьом суспільствам прагнення оновити європейську культуру, яка старіла, поділяли і поляки. Реалізація цих устремлінь здійснювалася, подібно до інших країн, на ґрунті поширення нових антропоцентричних ідей, що служили теоретичною основою новочасних тенденцій; в художній практиці так само відбувалася зміна естетичних критеріїв з їхньою націленістю на мистецтво, визнання за ним повної самодостатності. За прикладом західних країн творча формація польських митців дістала назву “молода польща” (“Młoda Polska”).

Акумулюючи в цій назві новітні течії (неоромантизм, символізм, імпресіонізм), “молода польща” швидко оформилася в літературно-мистецький

програмно-організований рух, тривалість якого досить умовно прийнято

позначати 1890–1918 рр. саме з цим рухом і пов''язуються трансформаційні процеси в польській культурі на зламі століть.

Молодопольський рух ніколи не був позбавлений уваги. власне, його співтворцями, поруч із поетами і художниками, були критики, діяльність яких надала формації програмного звучання, сприяла виробленню її ідеології та поетики, впливала на формування її філософсько-естетичної платформи. Це Станіслав Бжозовський, Ігнатій Матушевський, Вільгельм Фельдман, Антоній Потоцький, Кароль Іжиковський, Ян Лорентович, Остап Ортвін, Владислав Яблоновський, Адам Гжимала Сєдлецький, Цезарій Єллента, Станіслав Лак та інші. протягом XX ст. епоха “молодої польщі” стала чи не найбільш досліджуваною галуззю польського літературознавства. вона і далі продовжує інспірувати вчених, незважаючи на те, що напрацьовано величезний масив різноаспектних спостережень.

Прикладом можуть допомогти хоча б видані останнім часом тільки одним польським науковим видавництвом (PWN) такі фундаментальні праці, як: “Literatura Młodej Polski” Марії Подрази-Квятковської (1992, 1994),

“Młoda Polska” артура Гутнікевича (2000).

Українські літературознавці також не раз зверталися до різних аспектів діянь “молодої польщі”, чому свідченням є публікації Григорія Вервеса, Володимира Моринця, Ростислава Радишевського, Тамари Гундорової, Сергія Яковенка та ін.