Вступ 3
1.Державні інститути політичної влади Ватикану 4
2.Політична роль Ватикану в світі 9
Висновки 16
Список літератури: 17
Роль конституції Ватикану виконували конституційні акти від 7 червня 1929 і «апостольська конституція» Regimini Ecclesiae Universae від 15 серпня 1967 р Ватикан довгий час був абсолютною теократичною монархією, заснованої на канонічному праві. Після прийняття в листопаді 2000 р нового Основного закону (вступив в силу з лютого 2001 р) було закріплено поділ влади на три гілки - виконавчу, законодавчу і судову.
Іоанн Павло II скористався своєю владою для того, щоб прийняти нову конституцію Ватикану і впорядкувати в рамках одного нормативно-правового акта багато норм, прийняті після укладення Латеранські угоди Новий Основний закон регламентує відправлення влади в державі, однак не містить багатьох положень, характерних для конституцій сучасного держави.
Після прийняття Основного закону 2000-2001 рр. у Ватикані змінилося співвідношення гілок влади. Папа Римський має всю повноту виконавчої, судової та законодавчої влади, однак в ст. 3 і 4 конституції міститься вказівка на можливість часткової передачі понтифіком законодавчих повноважень спеціальної комісії, що складається з кардиналів. Повноваження комісії (Папської комісії у справах Держави-міста Ватикан) врегульовані також в ряді актів, опублікованих 26 липня 2001 р
Дане виняток було внесено до конституції, щоб звільнити понтифіка від виконання частини управлінських і господарських ( «мирських») функцій і, таким чином, дати йому можливість, як пастиря віруючих, приділяти більше уваги католикам у всіх країнах світу.
Важливим прецедентом делегування повноважень стала передача Іоанном Павлом II частини виконавчих функцій кардиналу Агостіно Казаролі. Нововведенням в сфері виконавчої влади також стало те, що голова Папської комісії отримав ряд повноважень на внутрішньодержавному рівні, включаючи право часткової законодавчої ініціативи.
Принцип єдиноначальності влади Папи Римського зберігається завдяки закріпленому в канонічному праві положенню про повноту духовної і світської влади понтифіка.
1. Ватикан / [гл. ред. С.Н. Дмитриев]. — М.: Вече, 2001. — 238 с.
2. Зінченко А.Л. Історія дипломатії: від давнини до нового часу / А.Л. Зінченко. — К.: Проза, 2005. — 560 с.
3. Зонова Т.В. Дипломатия Ватикана в контексте эволюции европейской политической системы. — М.: РОССПЭН, 2000. — 197 с.
4. Ковальский Н.А. Ватикан на мировой арене / Н.А. Ковальский // Общественно-политический журнал. Современная Европа. — № 2. — 2001.
5. Козлов В. Дипломатія Ватикану та його роль у міжнародному житті / В. Козлов // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2001. — Вип. 29, ч. 1. — С. 143-146.
6. Лебек Эрик Тайная история дипломатии Ватикана / Эрик Лебек. — М.: Рипол классик, 2004. — 301 с.
7. Пьетранджелик. Ватикан / К. Пьетранджели. — М.: Слово, 1998. — 603 с.
8. Рашкова Р.Т. Ватикан і сучасна культура. М. : Политиздат. 1989. З. 273.
Католицька Церква новітньої доби відіграє активну роль у суспільному житті. Серед усього різноманіття діяльності Церкви варто згадати документи і розробку проектів, присвячених сучасним суспільним, економічним і політичним питанням. За допомогою власних засобів масової інформації, через проведення активної освітньої і пасторської діяльності, головне місце в якій посідають освітні інституції, зокрема факультети суспільних наук, чисельні благодійні організації, передусім Карітас, активність Католицької Церкви в країнах колишнього Радянського Союзу особливо виділяється на тлі неопрацьованої суспільно-політичної думки і слабкої державної соціальної інфраструктури.
Суспільна доктрина і практична діяльність виходить поза суто релігійні рамки і охоплює всіх людей доброї волі, а не лише вірян католицького віросповідання. Визначними у цій сфері можна назвати постаті таких святих, як Джованні Боско, мати Тереза з Калькутти та, звичайно, Іван Павло ІІ. Безперечно, ця тема є надто широкою, аби спромогтися висвітлити всі аспекти в невеличкій статті, тож я зосереджусь на теологічному підґрунті ролі Католицької Церкви.
Протягом багатьох століть Св. Престол для того, щоб вижити, долав багато труднощів. Ватикан усвідомлює швидкоплинність світового розвитку, нові економічні процеси, наукові відкриття, розповсюдження раціонального мислення та ті зміни, що супроводжують усе це. Тому, пам''ятаючи про уроки минулого, уважно стежить за змінами, що відбуваються у світі, і негайно реагує на них. Історія свідчить, що не дивлячись на величезні зміни, що відбулися у світі, традиція звертатися за допомогою і порадою до Ватикану, зберігається. Вплив церкви залишається значним.
