Зміст

Вступ …………………………………………………………………….…3

Нервова система людини та її аналізатори ……………………………...4

Висновок …………………………………………………………………..12

Список використаних джерел ……………………………………………13

Для того щоб поведінка людини була успішною, необхідно, щоб його внутрішні стани, зовнішні умови, в яких людина перебуває, і вживаються їм практичні дії відповідали один одному. На фізіологічному рівні функцію об'єднання (інтеграції) усього цього забезпечує нервова система. Вона й анатомічно розташована, влаштована так, щоб мати прямий доступ і вихід на внутрішні органи, на зовнішнє середовище, з'єднувати їх, керувати органами руху. Нервова система людини складається з двох розділів: центрального і периферичного. Центральний включає головний мозок, проміжний і спинний мозок. Вся інша частина нервової системи відноситься до периферичної.
Центральна нервова система (ц. н. с.), якщо її розглядати більш детально, складається з переднього мозку, середнього мозку, заднього мозку і спинного мозку. У цих основних відділах центральної нервової системи у свою чергу виділяються найважливіші структури, що мають пряме відношення до психічних процесів, станів і властивостей людини: таламус, гіпоталамус, міст, мозочок і довгастий мозок.
Практично всі відділи центральної і периферичної нервової системи беруть участь у переробці інформації, що надходить через зовнішні н внутрішні, розташовані на периферії тіла і в самих органах рецептори. З вищими психічними функціями, з мисленням і свідомістю людини пов'язана робота кори головного мозку (к. р. м.) н підкоркових структур, що входять в передній мозок.

1. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека, М., 1993
2. Никитюк Б.А., Корнетов Н.А. Интегративная биомедицинская антропология, Томск, 1998
3. Популярная медицинская энциклопедия, под ред. В.И. Покровского. М., 1991
4. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб., 1998.
5. Сапин М.Р., Билич Г.Л. "Анатомия человека" книга 2 "Внутренние органы. Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная системы)" М., Оникс-Альянс-В 1999г.
6. Синельников Р.Д. "Атлас анатомии человека" том III "Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции" издательство "Медицина" Москва 1968 год.
7. Хрисанфова Е.Н. Конституция и биохимическая индивидуальность человека, М., издательство МГУ, 1990

Вступ

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій

організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле, забезпечує

взаємозв''язок організму з навколишнім середовищем. У цілому функції

нервової системи полягають в інтеграції цілісного організму (включаючи

координацію та регуляцію функцій усіх його органів) та доцільній реакції

на зовнішні впливи. До її складу входять нерви, нервові вузли та

сплетіння, головний та спиннний мозок, а також органи чуття. Структурною

одиницею нервової системи є нервова клітина – нейрон, що складається з

тіла, кількох коротких відростків (дендрити) та одного довгого (аксон).

За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів: рецепторні (або чутливі), вставні, рухові.

Функціонально вся нервова система поділяється на соматичну (іннервує скелетні м''язи та органи чуття) і вегетативну (регулює обмінні процеси, роботу внутрішніх органів та центральної нервової системи). Вегетативна нервова система поділяється на симпатичну та парасимпатичну, дія яких на один і той самий орган протилежна. Дві частини вегетативної нервової системи здійснюють тонку регуляцію фізіологічних процесів, забезпечуючи своєчасну реакцію організмів на зміну умов середовища.

Висновок

Говорячи про аналізатори, слід мати на увазі два обставини. По-перше, це назва, запропоноване ще на початку XX ст., Коли багато про пристрій і функціонування центральної нервової системи людини не було відомо, не зовсім точне, тому що аналізатор виробляє не тільки аналіз (розкладання), але і синтез (з''єднання) подразників. По-друге, аналіз і синтез можуть відбуватися поза свідомого контролю цих процесів з боку людини. Багато подразники він сприймає, переробляє і навіть реагує на них, але не усвідомлює.

Значна частина фізичних впливів, що не мають особливого значення для живих істот, ними просто не помічається. Для деяких видів енергії, що зустрічаються на Землі і в значних концентраціях що несуть в собі загрозу людині, у нього просто немає відповідних органів чуття. Таким подразником, який не викликає ніяких відчуттів, є, наприклад, радіація. Нормальній людині не дано також свідомо сприймати, відображати в вигляді відчуттів інфрачервоні і ультрафіолетові промені, ультразвук, електромагнітні хвилі, довжина яких виходить за межі доступного органам почуттів діапазону.

Представлені найважливіші деталі вже розглянутих внутрішніх структур головного мозку, пов''язані з психічними процесами, властивостями і станами людини. До багатьох з них ми ще звернемося, обговорюючи питання про анатомо-фізіологічному мозковому представництві окремих психічних процесів і станів людини.