ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЕПОХА БРОНЗИ……………………………………………………..4

1.1 Господарювання та перехідний період……………………………..………………………………………………..4

1.2 Трипільська культура………………………………………………..4

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13

СПИСОК ВИКОРІСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...14

Ранні форми відтворюючого господарювання, що зародились у цю епоху, набули подальшого розвитку в перехідний період від кам'яного віку до епохи бронзи — в так званому мідному віці, або ж енеоліті (ІV-III тис. до н. е. ). В цей час людство оволоділо першим металом — міддю, знайомство з яким відбулося ще раніше в близькосхідному регіоні (V-ІV тис до н. е. ).
Важливим досягненням тих часів було зростання продуктивності праці, виникнення передумов для регулярного обміну і появи майнового розшарування суспільства, тобто початку розкладу первіснообщинного ладу. Тоді ж намічається перехід від мотичного до ранніх форм орного землеробства. Із збільшенням кількості тварин у стаді коня пристосовують для верхової їзди. А зміни у виробничій діяльності і розвиток ідеологічних уявлень зумовили зміни й у комплексі вірувань. Це знайшло відображення у монументальній скульптурі, у орнаменті та поховальному обряді.
Найбільш ранніми суспільними утвореннями на території України, що вступили в нову епоху, були землеробсько-скотарські племена трипільської культури та культури Гумельниця Обидві вони сформувалися на основі культури. Боян і, можливо інших неолітичних культур Балкано-Нижньо-дунайського регіону. Пізніше з'являється ще ряд культур землеробсько-скотарського напряму, пам’ятки яких відомі також і на захід від сучасних кордонів України (кулястих амфор, воронко-видних посудин тощо).

1. Бронзовий вік в Україні — за книгою «Семчишин М. 1000 років української культури. — К., 1993»
2. Винокур І. С., Телегін Д. Я. Археологія України, — Тернопіль. — Богдан, 2008–480 с.
3. Бібіков С. Трипільська культура // Археологія. – К., 1981. - Т. 1.
4. Геродот із Галікарнасу: Найдавніші описи України з V століття перед Христом. – К.,1992.
5. Древнейшие государства на територии СССР. – М., 1994.
6. Треножкин А. Предскифский период на днепровском Правобережье. – К., 1981.

Первісна історія – це початковий етап розвитку людства, без вивчення якого неможливе об''єктивне відтворення історичного процесу. Ранньопервісні колективи, які населяли територію України 40 – 10 тис. років тому, залишили численні пам''ятки матеріальної та духовної культури, які є унікальними за своїм значенням.

Незважаючи на значну джерельну базу з пізнього палеоліту України, нерозв''язаним залишається питання інтерпретації археологічних культур з точки зору історико-етнографічних спільностей та господарсько-культурних типів. Актуальність дослідження зумовлена сучасним рівнем інтерпретації наявних історичних джерел, коли методика інтерпретації та висновки залишаються не зовсім досконалими, що спонукає до подальшого пошуку в цьому напрямі.

Археологічні культури трактуються або як залишки господарсько-культурних типів, або як свідчення існування певних етнічних угруповань. Актуальність досліджуваної теми зумовлена відсутністю комплексних праць з питань етнокультурних реконструкцій в епоху пізнього палеоліту. В історичній науці обмаль теоретичних розробок, пов''язаних з відтворенням етнокультурних процесів первісних епох історії людства.

Зауважимо, що сьогодні, в умовах постання України як незалежної держави дослідження матеріальної та духовної культури населення України на різних етапах розвитку набуває особливої актуальності, що висуває перед етнологічною наукою ряд складних нерозв''язаних завдань. Складність відтворення етнокультурних процесів у первісну добу спричинена відсутністю реліктових суспільств на території України. За таких обставин залишки матеріальної і духовної культури, які зафіксовано в археологічних джерелах, є єдиною основою для етнічних реконструкцій.

Доба бронзи характеризується великою кількістю археологічних культур (близько 20): шнурової та багатоваликової кераміки, тшенецько-комарівської, катакомбної, зрубної тощо, котрі належали до різних груп племен. Це свідчить про зростання певної відособленості господарського і культурного розвитку окремих людських колективів. Проте помітна і певна спільність окремих культур на досить значних просторах України та сусідніх територіях, що свідчить про постійні контакти між ними та розселення носив окремих культур у різних напрямках. Порівняно з іншими стародавніми народами Східної Європи племена, котрі населяли територію України, досить рано вступили в епоху бронзи. Але ця територія вже чітко розподілялася на три складові «світи» — Степ, Лісостеп і Полісся Культурні й етноісторичні процеси в кожній із цих зон відбувалися різними темпами і в різних руслах.

У цілому тогочасний світ, як уже зазначалося, ділився на землеробський і скотарський. У північних районах протягом усього згаданого періоду добування каменю і виготовлення з нього різноманітних виробів все ще посідало виключно важливе місце, адже крихка бронза не могла повною мірою витіснити традиційну виробничу сировину.

На відносно легких ґрунтах того ж Полісся почало розвиватись і землеробство, про що свідчать знахідки стародавніх дерев''яних рал у Токарях на Сумщині та в Поліссі на Чернігівщині. Ще більшого розвитку досягло землеробство в лісостеповій зоні — найсприятливішій для цього заняття. Тут значно розширюється асортимент культурних рослин зафіксовані знахідки кількох сортів пшениці, проса, ячменю, льону, коноплі, гороху, сочевиці, розвиваються садівництво й городництво (виявлені кісточки вишні, сливи, насіння ріпи, цибулі, часнику, маку).