Вступ…………………………………………………………………….. 3

1. Поняття соціальної комунікації………………………………… 5

1.1 Міжособістісна взаємодія……………………………………. 10

2. Соціальне міжособистісне пізнання як чинник

соціальної комунікації………………………………………………….. 21

Висновок………………………………………………………………… 29

Список літератури………………………………………………………. 30

Специфіка міжособистісної соціальної комунікації виявляється у конкретних ситуаціях комунікативного процесу. Залежно від спрямованості інформації виокремлюють аксіальну і ретиальну комунікації
Аксіальна (лат. axis –вісь) соціальна комунікація –соціальна комунікація, що спрямовує свої сигнали на окремого одержувача інформації (особу, групу).
Особливості її здебільшого використовують у безпосередньому міжособистісному спілкуванні.
Ретиальна (лат. rete –мережа) соціальна комунікація –соціальна комунікація, адресатами якої є багато реципієнтів.
Моделі ретиальної комунікації використовує масове спілкування.
За характером впливу спрямована від комунікатора інформація може бути спонукальною і констатуючою. Спонукальну інформацію висловлюють у наказі, проханні, пораді, інструкції, які призначені стимулювати певні дії. З цими діями пов'язані такі її функції:
 активізація поведінки;
 спонукання до дії в заданому напрямі;
 інтердикція (лат. interdictum –заборона);
 спонукання, яке не допускає певних дій, заборона небажаних видів діяльності;
 дестабілізація;
 Передбачає порушення певних автономних форм поведінки.
Констатуюча інформація, поширюючись у формі повідомлення, передбачає зміну поведінки не безпосередньо, а опосередковано. З огляду на мету повідомлення розрізняють регуляторну (спонукає партнера до дії), емоційну (адресована до почуттів і переживань реципієнтів) та обізнану (передає тільки відомості про об'єкт) інформацію.

1. Конецкая В. П. Социология коммуникаций. –М., 1997. –304 с.
2. Костенко Н. Розділ 6. Масова соціальна комунікація // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –1998. –№ 6. –С. 127–151.
3. Лабунская В. А. Невербальное поведение. –Ростов н/Д, 1986.
4. Леонтьев А. А. Психология общения. –М., 1997.
5. Межличностное общение: Учеб. для вузов. –СПб., 2001.
6. Мельник Г. С. Mass-media: психологические процессы и эффекты. –М., 1996.
7. Мухин А. А. Информационная война в России. –М.: Центр политической информации, 2000.
8. Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований. –М., 2000.
9. Ниренберг Дж., Калеро Г. Читать человека –как книгу. –М.,1990.
10. Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. –СПб., 2001.
11. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. —К., 2000.
12. Почепцов Г. Г. Психологические информационные операции. –К.,1999.
13. Почепцов Г. Г. Теория и практика коммуникации. –М., 1998.
14. Прикладная психология: Учеб. пособие для вузов. –СПб., 2000.
15. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная психология общения. —СПб., 1999.
16. Реклама. Внушение и манипуляция. –Самара, БАХРАХ-М, 2001.

Соціальна комунікація (лат. communico –спілкуюсь із кимось) в міжособистісних відносинах ототожнюється з тим що людина думає перед виголошуванням інформації, як висловлюється, доносить свою думку до співрозмовника, як отримує від нього інформацію про правильність інтерпретації думки, реакцію на неї, як відбувається процес обговорення.

Специфіка міжособистісної комунікації. Вона виявляється в таких аспектах:

 наявність спільного комунікативного простору;

 активність учасників комунікації як суб''єктів взаємного інформування.

 Спрямовуючи інформацію, один учасник спілкування передбачає активність іншого, який також має орієнтуватися на мотиви, цілі, установки свого партнера, відповідно аналізувати їх;

 під час виголошування думки кожним учасником налагоджується спільна діяльність;

 активність суб''єктів комунікації передбачає не формальний “рух інформації”, а активний обмін нею;

 у процесі комунікації відбувається взаєморозуміння (непорозуміння), яке досягається наявністю зворотного зв''язку, а також значущістю інформації;

 інформація, яка дійшла до співрозмовника і повернулась назад, організовує партнерів міжособистісної комунікації в спільне інформаційне поле;

 спільний смисл у міжособистісній комунікації виробляється за умови, що інформація не просто прийнята, а й осмислена, тобто за наявності процесу спільного осягнення предмета розмови;

 характер обміну інформацією визначається можливістю взаємного впливу партнерів за допомогою системи знаків;

 ефективність комунікації вимірюється тим, наскільки значущим є взаємний вплив партнерів;

 комунікативний вплив можливий лише за умови, що індивід, який спрямовує інформацію (комунікатор), та індивід, який її приймає (реципієнт), мають єдину або подібну систему кодифікації і декодифікації;

 соціальна комунікація психологічно можлива за умови, що знаки, закріплені за ними значення (відображення найсуттєвіших та узагальнених сторін предметів і явищ) та смисли (суб''єктивний зміст, якого набуває слово в конкретному контексті) відомі учасникам комунікативного процесу;

 учасники комунікації повинні ідентично розуміти ситуацію спілкування;

 під час обміну інформацією можуть виникнути комунікативні бар''єри.

Досягти взаєморозуміння під час комунікації, створити спільне інформаційне поле, спільний смисл дуже складно. Щоб інформація була зрозумілою комунікатору і реципієнту, потрібно подолати міжособистісну комунікацію.

Соціальна комунікація є своєрідною поліфункціональною грою, іноді емоційно забарвленою. Вона може виконувати такі функції:

 комунікативного контролю. Передбачає, що будь-яке повідомлення містить інформацію про розподіл контролю між учасниками спілкування. Контроль у цьому сенсі є певною сукупністю взаємообмежень співрозмовників під час виголошування інформації і організації розмови, що обмежує вибір ними засобів спілкування. Головною властивістю контролю є переривання розмови з метою перехоплення ініціативи;

 афіліації (англ. to affiliate –приєднуватися; намагання людини бути в товаристві інших людей). Цю функцію розглядають як параметр “любов –ненависть” у комунікативних відносинах. Саморозкриття індивіда, тобто добровільне інформування про себе, на певний момент недосяжне для інших, використовується для позитивного спрямування. Синонімічною за змістом є позитивна афіліація, яку характеризує поняття “продуктивний”, “ефективний”, “відкритий” комунікативний обмін.