Зміст
Вступ 3
1. Загальна характеристика кваліфікації кримінальних правопорушень проти особи 4
2. Короткий генезис кваліфікації кримінальних злочинів проти особи 7
3. Розмежування в кваліфікаційній характеристиці 10
4. Дискусійність кваліфікаційного поділу кримінальних правопорушень проти особи 16
Висновки 21
Список використаних джерел 22
Стадія № 1. Вибір кримінально-правової норми (норм), що передбачає вчинене діяння. При цьому робиться попередній висновок про те, що посягання є саме злочином, а не адміністративним проступком, цивільним деліктом чи іншим правопорушенням, висуваються версії щодо того, яка з кримінально-правових норм може ставитися у вину в даному випадку, а також констатується, що скоєне не підпадає під ознаки інших кримінально-правових норм (проводиться розмежування злочинів).
Ця стадія включає чотири етапи:
1) етап впорядкування зібраних фактичних даних;
2) етап висунення версій кваліфікації;
3) етап розмежування діянь;
4) етап виявлення правової норми (норм), що підлягає застосуванню.
Рішення органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду про кваліфікацію скоєного у якості злочину й відповідно про необхідність застосування тієї чи іншої статті Особливої частини КК знаходить своє закріплення у відповідних процесуальних документах – постановах, протоколах, обвинувальному висновку, вироку, ухвалах суду тощо. Кваліфікація, що знайшла своє закріплення у процесуальних документах, стає обов’язковою, тягне певні правові наслідки для учасників процесу. Наприклад, застосувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту можна лише тоді, коли скоєне кваліфіковане за статтею закону, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки (ст. 155 КПК).
Ця стадія передбачає два етапи:
1) етап формулювання результатів кваліфікації;
2) етап мотивування кваліфікації.
Наведені вище наукові позиції та думки щодо стадій та етапів кваліфікації злочинів свідчать про те, що вони повною мірою не реалізовані, до кінця не розроблені, а тому є потреба в подальшому уточненні та вдосконаленні певних теоретичних положень кримінального права.
Список використаних джерел
1. Брич Л.П. Теорія розмежування складів злочинів : монографія. Львів : Львівський державний університет, 2013. 712 с.
2. Герцензон А.А. Квалификация преступлений. М., 1947. – С. 4
3. Зінченко І.О. Кваліфікація кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я особи: навч. посібник. Харків: Право, 2019. 248 с.
4. Керімов А.З. Відмежування вбивства з особливою жорстокістю від суміжних складів злочинів. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 4.
5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : навчальний посібник. Київ : Атіка, 2002. 640 с.
6. Кудрявцев В.Н. Общая теория калификации преступлений. – М., “Юридическая литература”, 1972. – С. 8
7. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – С. 139.
8. Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – С. 286–287.
9. Тубелець О.С. Проблеми кваліфікації злочинів. Вісник вищої ради юстиції. 2013. № 3 (15). С. 100–110.
10. Цвігун Д. Особливості кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи. Кримінальне право. 2020. № 4. С. 328-333
Вступ
Вчення (доктрина) про кваліфікацію злочинів має назву “теорія кваліфікації злочинів”. Теорія кваліфікації злочинів належить до конкретно-наукових, прикладних теорій. Завдяки цій теорії не тільки формулюються відповідні знання про правила та наукові основи кваліфікації злочинів, а й вирішуються практичні завдання, виробляються рекомендації для нормотворчої діяльності та правозастосовчої практики.
Одним з найважливих питань при застосуванні кримінального закону є визначення того, який саме конкретний злочин вчинила особа та якою нормою цей злочин передбачений. Цілком і повністю вирішується це питання у процесі кваліфікації злочинів.
Так, у низці норм КПК України згадується про поняття «правова кваліфікація кримінального правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність» (статті 150, 155, 166, 214, 244 тощо). Однак і досі законодавчого визначення це поняття не отримало, а теоретична розробка проблеми кваліфікації злочинів найбільш повно та послідовно проводиться наукою кримінального права.
Сьогодні кваліфікація злочинів набуває особливої актуальності при оцінці кримінальних правопорушень вчинених в зоні АТО та повномасштабною війною в Україні.
Висновки
На основі проведеного дослідження на тему: «Проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти особи», варто зробити наступні узагальнюючі висновки: зазначимо, що проблема кваліфікації злочинів не втрачає своєї актуальності та складності на сучасному етапі розвитку кримінального права, оскільки й досі існують численні випадки неточної, неправильної, невідповідної кваліфікації з боку органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Навіть якщо кваліфікація здається на пе в ній можуть виявитися в процесі розгляду справ за апеляцією чи касаційного провадження. Більше того, вдосконалюється Кримінальний кодекс України, одні його норми скасовуються, інші закріплюються у нових нормах. Через це виникає потреба у відмежуванні (диференціації) норм кримінального законодавства, здійсненні належної кримінально-правової оцінки певних суспільно небезпечних діянь, створенні більш дієвих механізмів і методик кваліфікації злочинів. Усе це буде сприяти надійній та всебічній охороні й забезпеченні прав і свобод людини та громадянина в Україні.
