Вступ………………………………………………………………………… 3

Розділ 1. Методика проведення уроків фізичного виховання…………… 6

1.1.Особливості методики проведення уроків

фізичної культури………………………………………………... 6

1.2. Підготовка до уроку фізичної культури……………………….. 9

Розділ 2. Навчання рухливим іграм……………………………………….. 11

2.1. Характеристика рухливих ігор…………………………………. 11

2.2. Методика проведення рухливих ігор………………………….. 13

2.3. Рухливі ігри……………………………………………………… 15

2.4. Українські народні рухливі ігри……………………………….. 25

Розділ 3. Оздоровче, освітнє і виховне значення

рухливих ігор…………………………………………………….. 32

Висновок……………………………………………………………………. 35

Список літератури………………………………………………………….. 37

Під час проведення уроків фізичної культури учні здобувають необхідні знання, навички та вміння.
Внаслідок цього зміст уроку фізкультури, його організація проведення визначаються відповідними методами навчання, методичними прийомами, способами організації діяльності учнів, умінням управляти цією діяльністю.
До методів навчання на уроках фізкультури належать:
• метод слова (розповідь, пояснення, бесіди, розбір, оцінка, команда підрахунок);
• практичні методи (по частинах, у цілому, ігровий, змагальний)
• методи наочності (пряма і непряма наочність).
Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні учнів фізичних вправ, в активізації пізнавальної діяльності та озброєнні відповідними знаннями.
Пояснення - це опис техніки виконання рухової дії, особливостей правил її виконання. На відміну від простого опису, пояснення доказує ефективність визначеного способу виконання даного руху.
Бесіда - це форма навчання, де використовуються питання-відповіді. Спираючись на знання та досвід вивченого матеріалу, вчитель питаннями спрямовує розкриття суті виконання визначених рухів при повторені.
Команда - це наказ, який зобов’язує виконувати рухи за строго встановленою формою. Команда може подаватись голосом, сигналом, особистим прикладом. Команда, яка подається голосом, ділиться на попередню (вимовляється протяжне, голосно, чітко і вказує, що потрібно виконувати) і виконавчу (вимовляється голосно, енергійно, відривно, вказує момент дії).

1. Вільчковський Є.С., Козленко М.Н. Система фізичного виховання молодших школярів. – К.: Абрис, 1998. – 120 с.
2. Борисенко А.Ф., Цвех С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. – К.: Рад. школа, 1991. – 80 с.
3. Демчишин А.А., Мозола Р.С. Рухливі ігри. – К.: Радянська школа, 1985. – 190 с.
4. Козленко М.П. Теорія і методика фізичного виховання. – Т.: Богдан, 2003. – 100 с.
5. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання. – К.: Просвіта, 1990.
6. Козуб С.Б., Могорма А.І. Фізкультхвилинки та ігри 1-4 клас. – Т.: Богдан, 2003.
7. Леські Р.С. Методика проведення рухливих ігор. – К.: Абрис, 1997.
8. Мінаєв Я.Н. Теорія та методика фізичної культури. – М.: Просвещение, 1991.
9. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. – К.: Вища школа, 1995.

Серед великої кількості різноманітних засобів фізичного виховання широко використовуються рухливі ігри. Вони сприяють розв''язанню навчальних, оздоровчих, розвиваючих та виховних завдань.

Ігрова діяльність має особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру – в дитячі та юнацькі роки. Граючись, діти засвоюють життєво-необхідні рухові навички і вміння, у них виробляються сміливість, воля, кмітливість, спритність, швидкість. У цей період ігровий метод посідає провідне місце, набуває характеру універсального методу фізичного виховання.

На важливу роль гра у всебічному розвиткові дітей вказували безліч педагогів: К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін.. Гру дітей вони розглядали як основний вид фізичної і розумової діяльності.

Школою підготовки дітей до життя називає гру А.С.Макаренко: «Гра має важливе значення у житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте». Антон Семенович підкреслював, що гра має виховувати якості майбутнього працівника і громадянина.

К.Д.Ушинський вважав, що «за умови правильного керівництва заняття рухливими іграми сприяють зміцненню здоров''я і водночас удосконалюють багато корисних здібностей, формують життєво необхідні рухові навички. Він вважав гру цінним засобом виховання не тільки фізичного, а й розумового розвитку, вказуючи на її зв''язок із соціальними середовищем, яке оточує дитину. Він говорив, що гра – шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть.

Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрові змагання, як справедливо підкреслював В.О.Сухомлинський, вчать дітей спільних дій, дисципліни, винахідництва, відстоювання інтересів колективу.

Ігрові діяльність завжди пов''язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Не у всіх дітей, особливо на перших заняттях, однаковий нахил до зближення. Одні діти товариські, інші замкнені, сором''язливі. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність, допомогти зайняти належне місце серед своїх ровесників.

У рухливих іграх завжди є переможці і переможені. Дуже важливо навчити дітей не хвалитися, коли вони виграють, і навпаки, якщо поразка – не впадати у відчай. Особливо слід добиватися, щоб діти зберігали дружнє ставлення до переможців і до переможених, причому всі стосунки мають ґрунтуватися на доброзичливості, глибокій повазі до однокласників, товаришів.

Готуючись до заняття, слід обмірковувати, яку гру і з якою метою проводити на уроці, які освітні та виховні завдання можна розв''язати за допомогою цієї гри.

Правила гри – головний організуючий її елементи. Вони включають довільне тлумачення обов''язків і дій гравців, упорядковують взаємодії останніх, запобігають зайвій схвильованості.

Велике виховне значення має підбиття підсумків гри. Виховний аспект гри вимагає, щоб при визначенні переможця враховувалися не тільки швидкість і якість виконання завдання, а й стиль стосунків між гравцями, вміння діяти чесно, злагоджено.

Успіхи гри, ефективність розв''язання навчальних і виховних завдань значною мірою залежать від правильного формування команд, вибору капітана і ведучого. Для цього, потрібно добре знати індивідуальні особливості учнів рівень їхньої підготовленості, а також звертати увагу на особисті стосунки в колективі класу.

Тільки правильно підібрані та методично обґрунтовані рухливі ігри можуть бути надійним засобом впливу на колектив класу чи окремих учнів. За допомогою ігрового методу вчитель може швидко створити радісну атмосферу спілкування, пробудити в дітей бажання швидше включити в запропоновану діяльність.

У нинішніх програмах з фізичної культури подається безліч засобів, які сприяють ефективному розвитку фізичних якостей та рухових здібностей. Завдання педагога – вміло й цілеспрямовано проводити заняття в шкільному колективі.

Отже, для дітей ігри – це їхнє безпосереднє життя, а вчитель за допомогою ігор формує в них зміни характеру, розвиває фізичні якості, формує життєво-важливі рухові навички та вміння, виховує інтерес і звички до занять фізичними вправами. Тільки за цих умов можна досягти бажаного і правильного результату.

Рухливі ігри є обов''язковим складовим компонентом кожного типу уроку і відіграють велике значення у формуванні здорового способу життя.

Рухливі ігри ефективно впливають на розумовий розвиток дитини, допомагають уточнити уявлення про навколишній світ, різні явища природи, розширюють кругозір. Під час ігрової діяльності у дітей створюються позитивні умови для розвитку уваги, сприймання, уточнення певних понять, творчої фантазії, пам''яті. У процесі гри діти обмірковують, що і як краще зробити, розмовляють між собою. Усе це сприяє швидкості мислення, творчості та кмітливості.

Різноманітні рухи та ігрові дії дітей під час гри при вмілому керівництві ними позитивно впливають на серцево-судинну, дихальну та інші системи організму. За допомогою ігор закріплюють і удосконалюють навички з бігу, стрибків, метань, лазінь, рівноваги, покращують загальну координацію рухів.

Рухливі ігри широко застосовують в навчанні легкоатлетичних вправ, плавання, у лижній підготовці. Використання спрощених технічних прийомів і технічних дій у рухливих іграх позитивно впливає на засвоєння техніки спортивних ігор.

Під час гри її учасники перебувають у певних взаємовідносинах, виявляючи при цьому позитивні і негативні риси характеру поведінки. Спостереження за грою дають змогу вчителю краще пізнати індивідуальні особливості учнів і впливати на нього у потрібному напрямі.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є невід''ємною умовою кожної колективної гри. Організованість проведення рухливої гри багато в чому залежить від того, як діти засвоїли її правила, а це є одним із процесів свідомої дисципліни.

Правила гри регламентують рухи дітей, допомагають зрозуміти, що можна робити, а що забороняється. Дотримання правил гри виховує в них чесність, витримку, організованість, змушує бути уважнішими, вимагає вміння керувати своїми рухами, виявляти самостійність, ініціативу.

У процесі ігор у дітей формується поняття про норми громадської поведінки, певні культурні навички. Проте гра приносить користь тільки в тому разі, якщо вчитель добре обізнаний з педагогічними завданнями (виховними, розвиваючими, оздоровчими, освітніми) які розв''язуються під час гри, з анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями учнів молодших класів, з методикою проведення ігор, дбає про створення та дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог.

Цінність рухливих ігор полягає також у тому, що вони сприяють розвитку у школярів життєво-важливих якостей: швидкості, спритності, витривалості, сили.

Рухливі ігри для розвитку спритності потрібно використовувати на кожному уроці, тому що спритність одна з фізичних якостей, яка повинна бути розвинена у кожного учня. Спритність найкраще розвивати за допомогою рухливих ігор.