ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 5
1.1. Суть управлінського процесу в системі менеджменту органів виконавчої влади 5
1.2. Характеристика основних елементів системи управління персоналом органів виконавчої влади 9
1.3. Характеристика основних концепцій управління персоналом організації 15
Висновки до розділу 1 19
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ 20
2.1. Управлінська характеристика Одеської обласної державної адміністрації 20
2.2. Оцінка кадрової політики Одеської ОДА як основного елементу механізму управління персоналом 24
2.3. Оцінка ефективності системи управління персоналом Одеської ОДА 32
Висновки до розділу 2 37
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ 39
3.1. Зарубіжний досвід вдосконалення процесу управління персоналом у виконавчих органах 39
3.2. Характеристика напрямків удосконалення механізму управління персоналом Одеської ОДА 43
Висновки до розділу 3 48
ВИСНОВКИ 49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 52
ДОДАТКИ 58
Аналізуючи ефективність формування та функціонування кадрової політики Одеської Обласної державної адміністрації, до переваг варто віднести:
1. Організація належним чином забезпечена кадрами
2. Сприяння самонавчанню персоналу та організація колективного навчання. Аналіз наукового потенціалу та його динамічне підвищення вказують на потребу підприємства в кваліфікованих кадрах і сприяння управлінського апарату її реалізації.
3. Задовільну матеріальну мотивацію.
До недоліків кадрової політики ТзОВ «ЛЕВ-ТАВРІЯ» варто віднести:
1. Відсутність кадрового резерву. При виникненні потреби в кадрах організація змушена одразу ж вдаватися до зовнішнього пошуку кандидатів на вакантні посади. Зважаючи на цілеспрямованість розвитку досліджуваної організації створення кадрового резерву є першочерговим заходом оптимізації кадрової політики
2. Нераціональність матеріального стимулювання. Система матеріального стимулювання є чітко узгодженою однак, не прогресивною. В її рамках не враховано індивідуальність кожного працівника та кваліфікаційні
На основі зазначеного сформуємо SWOT-матрицю переваг та недоліків кадрової політики Одеської Обласної державної адміністрації за допомогою Додатку 3.
Із даного SWOT-аналізу видно, що основні загрози в системі управління персоналом знаходяться на етапі необхідності розширення влади і повноважень кадрової служби, а спосіб їх вирішення – у вдосконаленні кадрового планування, методів оцінки індивідуальних результатів праці та своєчасного формування кадрового резерву для здійснення виконавчої діяльності досліджуваної організації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аксьонова О.В. Тенденції розвитку кадрової політики в органах державної влади та місцевого самоврядування. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/2_2022/34.pdf (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
2. Бакуменко В. Д., Червякова О. В. Чинник самоорганізаційної спроможності розвитку соціальної системи та його врахування в процесах управління. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Управління. 2013. Вип. 1. С. 15–24.
3. Баранов М.Б. Оценка эффективности деятельности органов местного самоуправления. Молодой ученый. 2015. № 13. С. 485.
4. Бабій К. Теоретичні аспекти управління персоналом в органах місцевого самоврядування. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/43047/1/%D0%91%D0%90%D0%91%D0%86%D0%99.pdf (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
5. Бабяк Г. Відбір персоналу як елемент системи технологій управління персоналом. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/3276/1/%d0%91%d0%b0%d0%b1%27%d1%8f%d0%ba%20%d0%93..pdf (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
6. Бутенко І. Еволюція й генезис основних концепцій управління персоналом. Вісник економічної науки України. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/89184/5-Butenko.pdf?sequence=1 (Дата звернення: 9.06.2023 р.)
7. Вольська О. М. Ефективність публічного управління як результат суспільних процесів у держав. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. 2020. URL: № 1. http://el-zbirndu.at.ua/2020_1/3.pdf. (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
8. Ганенко А.Л. Управління персоналом як умова вдосконалення і розвитку ефективності праці. URL: https://fmab.khadi.kharkov.ua/fileadmin/F-FUB/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%96_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0/ek_predpriyatiy/Karantin_2/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD.pdf (Дата звернення: 05.06.2023 р.)
9. Гебер Н.А. Генеза концепцій управління персоналом підприємства. URL: http://journal.puet.edu.ua/files/journals/1/articles/751/submission/layout/751-1816-1-LE.pdf (Дата звернення: 05.06.2023 р.)
10. Дейнега Х.М. Управління персоналом державної служби: зарубіжний досвід та умови впровадження в Україні. URL: http://www.economy.in.ua/pdf/1_2011/43.pdf (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
11. Додонова Г.О. Управління кар’єрою державного службовця. URL: file:///C:/Users/%D0%BF%D0%BA/Downloads/4014-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8-7262-1-10-20200726.pdf (Дата звернення:12.06.2023 р.)
12. Емерсон Г. Двенадцать принципов производительности / Г. Эмерсон. – М.: Экономика, 1992. – 224 с
13. Витке Н.А. Организация управления и индустриальное развитие: Очерки по социологии научной организации труда и управления / Н.А. Витке. – М.: Изд-во НК РКИ СССР, 1925. – 206 с
14. Дунаевский Ф.Р. Комплексность в организации / Ф.Р. Дунаевский // Труды Всеукраинского института труда. – Харьков, 1928. – Вып. 2. – С. 3-92
15. Жовнірчик Я. Ф. Сучасна кадрова політика в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 12. С. 102–107.
16. Кормишкін Ю.А., Кманська В.В. Дієві інструменти управління персоналом в органах місцевого самоврядування. Вісник аграрної науки Причорномор’я. 2021. Вип. 4. С. 24-34
17. Лiсoгoр Л.С., Нестеренкo В.В. Фoрмування та реалiзацiя трудoвoгo пoтенцiалу регioнiв та грoмад як oснoва забезпечення їх сталoгo рoзвитку. Екoнoмiка i oрганiзацiя управлiння. № 2 (38), 2020. С. 20-30
18. Матвєєв П.М., Мосумова А. К. Методичний підхід до визначення умов ефективного функціонування органів місцевого самоврядування. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2019. Випуск 14. С. 87-92
19. Москалюк Н.Б. Актуальні питання правового режиму обігу інноваційної продукції, що містить генетично модифіковані продукти. URL: https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2013/04/Moskaluk.pdf (Дата звернення: 11.06.2023 р.)
20. Мосумова А. К. Комплексна оцінка рівня кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування. Регіональна економіка та управління. 2018. № 4 (22). C. 74 –77
21. Мосумова А. К., Барка Зін M. Професійний розвиток посадових осіб місцевого самоврядування. Економічний розвиток і спадщина Семена Кузнеця: матер. міжнар. наук.-практ. конф., 31 травня–1 червня 2018 р.: тези доп. Х.: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2018. С.276–277.
22. Мосумова А. К., Божок О. І. Особливості стимулювання в органах місцевого самоврядування. Розвиток європейського простору очима молоді: економічні, соціальні та правові аспекти: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції докторантів, молодих учених та студентів (м. Харків, 17 травня 2019 року). URL: https://cdn.hneu.edu.ua/rozvitok19/thesis06-02.html#thesis06-02 (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
23. Мосумова А. К., Гавкалова Н.Л. Інструментарій підвищення якості кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління : електронне наукове видання : збірник. 2020. № 2 (8) квітень. Київ : Видавництво Ліра-К, 2020. URL: http://maup.com.ua/assets/files/expert/9/ekspert_3_9_2020.pdf (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
24. Мосумова А. К., Мехтієв Д. Б. Аналіз кадрового забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування. Публічне управління: проблеми та перспективи: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 7 грудня 2018 року. Харків: ТОВ «Константа», 2018. С. 202–206.
25. Мохова Ю.Л., Сабадаш Р.В. Система управління персоналом в органах державної влади. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/26.pdf (Дата звернення: 11.06.2023 р.)
26. Оболенський О. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування. Хмельницький: Поділля, 2016. 570 с.
27. Покотило Т. В. Проблеми розвитку трудового потенціалу в органах публічної служби. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 1 (48). С. 185–191.
28. Серьогін С. М., Гончарук Н. Т. Кадрова політика і державна служба : навчальний посібник. Дніпропетровськ, 2011. 352 с.
29. Сичова М., Щербина К. Перспективи удосконалення управління персоналом в органах державної влади у контексті сучасних тенденцій розвитку публічного управління. URL: https://dspace.dsau.dp.ua/bitstream/123456789/5680/1/%D0%A1%D0%98%D0%A7%D0%9E%D0%92%D0%90%2C.pdf (Дата вернення: 12.06.2023 р.)
30. Сороко В. М. Результативність та ефективність державного управління і місцевого самоврядування. K. : НАДУ, 2012. 260 с.
31. Таран В. Шляхи покращення кадрового забезпечення виконавчих органів місцевих рад. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2022/jan/26625/taran.pdf (Дата звернення: 12.06.2023 р.)
32. Управління персоналом. Практикум: навч. посіб. / Ю.Є. Петруня, С.П. Коляда, Н.С. Ковтун. – 2-ге вид. перероб і допов. – Дніпропетровськ: Університет митної справи та фінансів, 2016. 210 с.
33. Управлінські зв’язки в системі органів виконавчої влади. URL: http://www.cpk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=395 (Дата звернення: 11.06.2023 р.)
34. Управління людськими ресурсами на державній службі. URL: https://www.center.gov.ua/pro-tsentr/proekti/upravlinnya-lyudskimi-resursami-na-derzhavnij-sluzhbi (Дата звернення: 11.06.2023 р.)
35. Управління персоналом в органах публічної влади : навч. посіб. / С. М. Серьогін, Є. І. Бородін, К. В. Комарова, Н. А. Липовська, Т. М. Тарасенко. – Дніпро. : ДРІДУ НАДУ, 2019. – 200 с
36. Чевганова В.Я., Прийма Ю.О. Формування концепції управління персоналом торговельного підприємства в сучасних умовах. Економіка та управління підприємствами. 2020. Вип. 41. С 187-193
37. Яковенко О. Державна регіональна політика як складова адміністративної реформи. Вісн. держ. служби. 2021. № 3. С. 17-23.
38. Яшина Ю. В. Адаптація зарубіжного досвіду управління професійним розвитком кадрів державної служби. Держ. упр. та місц. самоврядування : зб. наук. пр / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред). Д.: ДРІДУ НАДУ, 2021. № 1 (4). С. 236-245.
39. Klingner, D. E., Nalbandian, J., Lorens, J. Public personnel management: Contexts and strategies (6th ed.). New York : Longman. 2010. Р.372
40. Perry J. L., A. Hondeghem, and L. R. Wise. Revisiting the Motivational Bases of Public Service: Twenty Years of Research and an Agenda for the 28 Future. Public Administration Review. 2016. № 70 (5), Р. 681-690.
41. Serrano, J., Barba, M.I. (2011): La gestión de recursos en las corporaciones locales, Cuadernos de Gestión, fecha publicación online. DOI: 10.5295/cdg.100233ml
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. За сучасних умов в Україні значна увага науковців відводиться проблемі державного управління, котра являється досить актуальною в системі сучасного державотворення. Як відомо, основним інститутом організації державотворчого процесу в Україні являється система державної служби. Її основу складають нормативно-правові, організаційні та процедурні структури державних службовців, котрі спеціально підготовлені та займають посади у відповідних органах. Саме державні службовці являються основою державної служби, тому при формуванні комплексної оцінки їхньої праці варто звернути увагу на підвищення ефективності їхньої діяльності безпосередньо в системі державного управління.
Низька ефективність та результативність сучасного механізму управління персоналом являється основним фактором низького професійного рівня, котрий негативно впливає на спроможність органів виконавчої влади належним чином виконувати власні функції.
Саме вище зазначене становить обґрунтування сучасній непривабливості державної служби на ринку праці як відносно умов роботи, так і перспектив кар’єрного зростання. Основною причиною такого явища являється невідповідність умов розробки та запровадження сучасного процесу управління персоналом в органах виконавчої влади вимогам сучасності.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанню управління персоналом органів виконавчої влади присвячено праці наступних вчених: Д. Богиня, А. Колот, М. Саломатін, М. Сорокіна, О.А. Гавриш, Я.В. Дерунець, О.М. Лизунова, О.В. Побережець, О.В. Черненко. Разом із тим, ряд питань і досі залишаються відкритими, зокрема: сучасне трактування сутності управлінського процесу, оцінка сучасних управлінських концепцій, огляд особливостей управлінського процесу за регіональним Пенсійним фондом як сучасним органом виконавчої влади, тощо; все це й обумови актуальність обраної теми дослідження.
Метою дослідження є вивчення теоретичних, методологічних та практичних засад організації процесу управління в органах виконавчої влади.
Дослідженню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
- вивчення сутності поняття «управління в органах виконавчої влади»;
- дослідження характеристики основних елементів системи управління персоналом органів виконавчої влади;
- характеристика основних концепцій управління персоналом органів виконавчої влади;
- оцінка управлінських зв’язків Одеської обласної державної адміністрації як представника органу виконавчої влади України;
- аналіз системи управління персоналом Одеської обласної державної адміністрації як представника органу виконавчої влади України;
- зарубіжний досвід побудови процесу управління персоналом в органах виконавчої влади;
- окреслення пріоритетних шляхів вдосконалення процесу управління персоналом Одеської обласної державної адміністрації як представника органу виконавчої влади України.
Об’єктом дослідження являється система управління персоналом в органі виконавчої влади.
Предметом дослідження являється сукупність форм, методів та інструментів організації управління персоналом Одеська обласна державна адміністрація як представника органу виконавчої влади України.
Методологічну базу дослідження становлять наступні методи: наукового узагальнення, аналізу, індукції та дедукції, синтезу, абстракції, графічної інтерпретації.
Інформаційну базу дослідження становлять статті з періодичних фахових видань, підручники, посібники, монографії.
Практичне значення отриманих результатів полягає в формуванні рекомендацій по вдосконаленню процесу управління персоналом органу місцевого самоврядування.
Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження на тему: «Управління персоналом в органах виконавчої влади» варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
Основними елементами функціональної складової процесу управління персоналом становлять: організація, управлінець, працівник.
Безпосередньо під управлінням персоналом виконавчих органів варто розуміти процес встановлення балансу кількісної та якісної складових, ефективності організації підвищення кваліфікації персоналу, досягнення раціонального ступеня мобільності безпосередньо виконавчого персоналу.
Під системою управління персоналом варто розуміти сукупність прийомів та методів, програм та процедур впливу організації на власних співробітників.
Організаційна складова системи управління персоналом організації базується на наступних підходах:
- органічний;
- економічний;
- гуманістичний.
Функціональну основу системи управління персоналом виконавчого органу складають наступні методи: економічні, адміністративні, соціально-психологічні.
Окрім того, функціональна складова досліджуваного процесу ґрунтується на положеннях наступних концепцій: класична концепція наукового управління, адміністративна концепція, концепція людських відносин, концепція бюрократичної організації, концепція людських ресурсів, концепція ситуаційного підходу, концепція системного підходу.
За об’єкт дослідження обрано Одеську обласну державну адміністрацію.
Одеська Обласна Державна Адміністрація реалізує власні повноваження здійснюючи управління дорученим галузям суспільного життя та несе відповідальність за стан справ у відповідних галузях.
Реалізація управлінської функції Одеської ОДА відбувається через: реординаційні зв’язки: автономність нижчих виконавчих ланок; (актуальність нормативно-правової підтримки та ініціативності; планово-бюджетна ініціативність; структурно-штатна ініціативність) та координаційні зв’язки ( проведення координаційних нарад; сталий обмін інформаційними потоками; прийняття одночасних спільних рішень).
Основними інструментами реалізації управлінських зав’язків визначено:
- розробку концепцій, індивідуальних планів та програм професійного
розвитку;
- кадрового планування;
- прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
- вибір технологій та механізмів їх реалізації
Проведений в роботі аналіз кадрової політики Одеської ОДА вказав на:
- наявність чіткого взаємозв’язку кадрової політики в складі управлінського процесу досліджуваної організації;
- сталість забезпеченості досліджуваного виконавчого органу трудовими ресурсами (на початок досліджуваного періоду 2019 рік кількість посадовців становила 482 особи, а на кінець – 2021 рік: 480 осіб. Зниження кількості персоналу з проведених розрахунків пояснюється виходом на пенсію працівників, котрі досягли пенсійного віку);
- досить високим являється якісний склад персоналу працівників Одеської ОДА;
- важлива роль в управлінському процесі по відношенню до персоналу досліджуваної організації відведена організації навчання;
- мотиваційна складова управлінської системи носить класичний характер та реалізує потреби працівників на первинному рівні, оцінюється задовільно.
Заключним питанням даного розділу була оцінка системи управління персоналом Одеської ОДА, котра засвідчила також задовільний стан та основну проблематику: відсутність інноваційного підходу, обмеженість нематеріальної мотивації.
Вивчення зарубіжного досвіду організації процесу управління персоналом виконавчих органів дає змогу виділити наступні основні елементи для імплементації відносно досліджуваного об’єкта:
- розробка та реалізація стандартів управління персоналом організації;
- повноцінна реалізація контрольної функції над процесом управління персоналом органів виконавчої влади;
- повноцінне дотримання законодавчих норм, котрі відносять до державної служби;
- формування окремих навчальних закладів, котрі б займалися навчанням відповідного персоналу, перепідготовокою та атестацією.
До основних напрямків удосконалення механізму правління персоналом Одеської ОДА в роботі віднесено:
- модернізація системи завдань процесу управління персоналом виконавчого органу;
- систематизацію функції;
- розгляд варіанту залучення спеціалізованих консультаційних послуг (організація підбору, відбору та найму працівників; організація процесу адаптації; організація процесу навчання та розвитку; оцінка персоналу; мотивація персоналу).
Врахування окреслених заходів в практичну діяльність Одеської ОДА дасть змогу оптимізувати процес управління персоналом, підвищити рівень продуктивності праці, досягти належного мікроклімату в колективі.
