Вступ

Розділ 1. Кримінальне право України. Особова частина

1.1. Основні поняття кримінального права

1.2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України

Розділ 2. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство вчинене на замовлення

2.1. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення

2.2. Затримання та притягнення до кримінальної відповідальності людини яка вчинила вбивство

Розділ 3. Профілактична діяльність слідчого

Висновок

Список літератури

Кримінальне право — є однією із окремих, самостійних галузей права України. Це система юридичних норм, встановлених органом законодавчої влади, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб, котрі їх вчинили.
Норми кримінального права України мають свої особливості. Вони містяться в одному джерелі і охоплюють конкретні життєві ситуації. Ці норми є загальнообов'язковими до виконання. Як правило, вони виступають як норми-заборони, що забороняють певні вчинки людей (злочинні дії або злочинну бездіяльність) під загрозою застосування кримінального покарання. Кримінальні закони приймаються тільки Верховною Радою України. Ніякі інші державні органи або посадові особи не правомочні видавати норми кримінального права. Тим самим це право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть встановлюватися урядом, а норми адміністративного права — навіть й органами місцевого самоврядування). Злочин і покарання – основні правові інститути, що визначаються його нормами.
Кримінальне право має свій предмет і метод правового регулювання. Предмет кримінального права становлять відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань. Методом правового регулювання відносин у кримінальному праві є застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин.

1. Конституція України 1996р.
2. Закон України “про міліцію” 1990р.
3. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” 1993р.
4. Закон України “Про боротьбу з корупцією” 1995р.
5. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” 1993р.
6. Проект закону України “про профілактику злочинів”
7. Кримінальний кодекс України 2001р.
8. Кримінально-процесуальний кодекс України 1960р.
9. Указ Президента України “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” 2000р.
10. Постановою Пленума Верховного Суду України №1 від 1.04.94 “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини”
11. Наказ МОЗ №226 від 25.09.2000 “Інструкція щодо канстатації смерті людини на підставі смерті мозку”
12. Горбачевський В.Я. Вбивства на замовлення: Кримінологічні ознаки. Науковий вісник УАВС 1998р
13. Горбачевський В.Я. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення
14. Карташев В.А. Русское уголовное право. Часть Общая. Т.1 1992
15. Бояров В. І. Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань. К., 2000р.
16. Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности. Под редакцией Селиванова Н.А., Дворкина А.И. М: 1998г.
17. Бородулин А.И. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика. Методика расследования. – М., 1997р.
18. Булулуков О. Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа Х., 1997
19. Шульга А. О. Особливості доказування вбивств на замовлення в стадії досудового слідства. Донецьк, 2001
20. Попов И. В. Организация расследования умышленных убийств Луганск : РИО ЛИВД, 2001
21. Збірник відомчих нормативних документів, що регламентують науково-технічну діяльність науково-дослідних інститутів судових експертиз Мінюсту України / Міністерство юстиції України. — К., 1996
22. Матвійчук В. В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку К., 1998.
23. Криминалистика: Учебник/под ред.И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.:Юрид. лит.,1988
24. Аналіз щодо навмисних вбивств на території міста Києва станом з 01.01.1994 р. по 01.01.2001р. ІІ відділ УКР ГУМВС м. Києва.

Протягом останніх десяти років в Україні спостерігається зростання кількості тяжких злочинів з проявом особливої жорстокості, використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та пристроїв. Серед видів насильницьких актів найбільш поширеними є такі, як терористичні акти, вбивства, вибухи, поранення, побиття і знущання, пограбування тощо. Все більшого загрозливого характеру набуває тенденція вчинення злочинів терористичної спрямованості з використанням саморобних вибухових пристроїв та вогнепальної зброї.

З розвитком ринкової економіки, інституту приватної власності та інших чинників, що сприяють конкуренції як в бізнесі, так і в політичній діяльності все більше і більше поширюється такий вид злочину, як вбивства на замовлення. Це певною мірою нове для нашого суспільства кримінальне явище. Здебільшого воно обумовлюється боротьбою певного кола осіб за надприбутки. Зростання кількості вбивств на замовлення також зумовлюється дезорганізацією розвитку нормальних ринкових відносин, недосконалістю їх правового регулювання, особливо у сфері приватизації, фінансово-кредитної, комерціїної діяльності та їх ліцензування, оподаткування, різким ростом озброєності злочинних угрупувань, якості їх технічної оснащенності і значним фінансовим забезпеченням, загостренням конфліктів між злочинними угрупованнями через розподіл сфер злочинного впливу, активним створенням злочинними об’єднаннями власних комерційних структур і використанням їх для вчинення економічних злочинів.

Метою моєї роботи є дослідження такого явища як вбивство на замовлення, а саме:

- необхідно дати його кримінально-правову характеристику, за допомогою якої, можна бути визначити всі ознаки складу злочину, притаманному саме для цього злочину, визначитися з об’єктом та суспільною небезпекою даного злочину, мотивами його вчинення тощо;

- криміналістичну характеристику таких вбивств.

Останнім часом в Україні простежується тенденція до збільшення вбивств на замовлення. Крім того, вони стають все більше і більше зухвалими, відкритими і жорстокими. Мало того, виконавцями таких вбивств є не тільки чоловіки, а і жінки. Слід хоча б згадати про вбивство голови біржового комітету Української міжбанківської біржі Вадима Гетьмана. При його вчиненні було зроблено шість пострілів (два мимо, три - в живіт, останній - контрольний постріл - у голову за ліве вухо). Знаряддя вбивства - пістолет "ТТ", не виключено з глушником. На місці події сищиками знайдено дві кулі, шість гільз калібру 7,62. Жодних слідів і відбитків пальців немає. За неофіційними даними, більш як п'ять свідків бачили молоду жінку, приблизно 160-170 см зросту, з темним волоссям, одягнуту в чорне. О 19.30 вона ще палила на лавці поблизу будинку. Перед приїздом Гетьмана її бачили біля поштових скриньок у парадному.

В ході своєї роботи я розглянув питання розслідування вбивств, вчинених на замовлення, розглянув як кримінально-правову, так і криміналістичну їх характеристику, а також методику їх розслідування. На основі всього вище сказаного я хотів би запропонувати наступне:

I. Необхідно вдосконалити законодавчу базу:

1 – необхідно доповнити ст 27 ККУ терміном “замовник вчинення злочину”, що було б характерним не тільки для вбивств на замовлення, а і для інших злочинів.

- я хотів би запропонувати таке визначення: замовником є особа, яка внаслідок безпосередньої домовленості з виконавцем злочину, або через посередників схилила його до вчинення злочину з метою досягнення вигідних для себе наслідків.

1 – слід розробити програму забезпечення правоохоронних органів комп’ютерною технікою. Необхідно перейти на безпаперове ведення справи за допомогою комп’ютерних засобів, що полегшує з одного боку ведення її слідчим, а з іншого обміну інформацією між підрозділами органів внутрішніх справ.

2 – необхідно ввести інститут професійної злочинності, оскільки при вчиненні злочину особою, яка є “професіоналом” майже у 100% досягаються наслідки злочину і до того ж значно ускладнюється розслідування такого злочину через відсутність слідів злочину. Тому, на мою думку, необхідно доповнити ч.1 ст.67 ККУ пунктом – вчинення злочину особою, яка спеціалізується на їх вчиненні, якщо вона вчинила цей злочин на замовлення іншої особи.

3 – необхідно на законодавчому рівні спростити процесуальний порядок проведення слідчих дій з метою: по-перше зменшення навантаження на слідчого, а по-друге – спрощення порядку розслідування справи.

II. Профілактичні заходи:

1 – необхідно транслювати діяльність правоохоронних органів в засобах масової інформації, зокрема по розкриттю злочинів, призначенню покарання тощо з метою доведення до всього населення діяльності ОВС, що в свою чергу буде втіленням в дію превентивної функції

2 – підвищити ефективність роботи органів, до компетенції яких входить боротьба з корупцією, організованою злочинністю з метою створення в суспільстві обстановки невідворотності відповідальності за вчинене або організоване вбивство на замовлення.

III. Процесуальні заходи:

1 – відповідно до ст. 1652 КПК, якщо слідчий обирає до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то він за згодою прокурора вносить подання до суду. На думку практичних працівників органів внутрішніх справ, така згода не потрібна – достатньою є лише санкція суду. Участь прокурора в цій слідчий дії не є необхідною і тільки ускладнює порядок цієї слідчої дії. Тому необхідно внести зміни до КПК України з метою врегулювання цього питання.

Отже, дотримуючись норм Конституції України, Законів України, всіх вимог кримінально-процесуального законодавства, враховуючи принципи законності, поваги до особистості та інші принципи кримінального процесу, ми зможемо говорити про ефективне розслідування злочинів взагалі і вбивств на замовлення в тому ж числі, що в свою чергу призведе до зменшення рівня злочинності в суспільстві.