Зміст

Вступ 3

Комунікація як соціальна дія 5

Висновок 14

Список використаних джерел 15

Із настанням ХХ ст. почався динамічний розвиток соціально-комунікаційної сфери, що на початку ХХІ ст. вже становив особливу підсистему соціальної взаємодії людства. З'явилися навіть певні уявлення про комунікаційне суспільство (Ю. Хабермас, Е. Тоффлер та ін). Процес становлення соціально-комунікаційної сфери діяльності супроводжувався інтенсивними процесами її диверсифікації на основі впровадження комп'ютерних технологій.
Соціальні комунікації активно розглядаються в аспекті філософського осмислення постіндустріального, інформаційного суспільства як важливий фактор соціально-економічного аналізу трансформаційних процесів. Крім того, комунікаційна діяльність стає об'єктом вивчення в теорії комунікацій фактично лише з моменту її інституалізації, спочатку в окремих складових комунікаційної сфери суспільства - науці [1], бібліотекознавстві [2, с.3], журналістиці та загальній системній інституалізації соціально-комунікаційної діяльності в світовому масштабі [4]. Проте, лишаються проблемними питання структури комунікаційної діяльності, визначення її з точки зору теорії соціальної комунікації, процесу та предметності праці.
Ільганаєва В. А., здійснюючи тлумачення соціальної комунікації А. В. Соколовим, пояснює, що визначення соціальної комунікації як феноменологічного ефекту дає можливість розуміти його (ефект) як систему «соціальних комунікацій завдяки об'єднанню обширної і багатообразної за змістом комунікаційної діяльності в суспільстві, що породжує її об'єктне підґрунтя» [10, с. 298].

1. Лейман И.И. Наука как социальный институт / И.И. Лейман. - СПб. : Наука. 1999. -177 с.
2. Соколов А.В. Введение в теорию социальной коммуникации / А.В. Соколов. - СПб. : СПбГУП, 1996. - 319 с.
3. Ільганаєва В.О. Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку / В.О. Ільганаєва; Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - К. : Редакція журналу «Бібліотечний вісник», 1996. - 253 с.
4. Зернецька О. Головні актори у сфері глобального управління комунікацією: трансформація функцій та статусів / О. Зернецька // Політика і час, Т. 2. - 2007. - С.45-48.
5. Бориснев С.В. Социология коммуникаций : учеб. пособ. / С.В. Бориснев. - М., 2003. - 128 с.
6. Конецкая В.П. Социология коммуникации : учебник / В.П. Конецкая. - М. : Международный университет бизнеса и управления, 1997. - 304 с.
7. Шарков Ф.И. Коммуникология: основы теории коммуникации : учебник / Ф.И. Шарков. - М. : Дашков и К, 2010. - 592 с.
8. Сурмин Ю.П. Теория социальных технологий : учеб. пособ. / Ю.П. Сурмин, Н.В. Туленков. - К. : МАУП, 2004. - 608 с.
9. Рогинский Я.Я. Проблемы антропогенеза / Я.Я. Рогинский. - М. : Высшая школа, 1969. - 263 с.
10. Заздравнов А.П. Диалектика практики и мировоззрения в историческом процессе / А.П. Заздравнов. -Х. : ХГИК, 1993. - 216 с.
11. Еляков А.Д. Информационный фактор развития общества / А.Д. Еляков // НТИ. Сер. 1. Организация и методика информационной работы. - 2008. - № 2. - С. 1-10.
12. Федотова Л. Н. Социология массовой коммуникации : учеб. для вузов. / Л. Н. Федотова. - СПб. : Питер, 2004. - 400 с.
13. Різун В.В. Теорія масової комунікації : підруч. / В.В. Різун. - К. : Видавничий центр «Просвіта», 2008. -260 с.
14. Квіт С.М. Масові комунікації / С.М. Квіт. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. - 251 с.
15. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз : моногр. / В.М. Бебик. - К. : МАУП, 2005. - 440 с.
16. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии ХХ века / Г.Г. Почепцов. - М.; К., 2000. - 352 с.
17. Соколов А.В. Метатеория социальной коммуникации / А.В. Соколов. - Спб., 2001. - 351 с.

Вступ

Найважливішою складовою соціальної взаємодії є соціальна комунікація. Під даним терміном розуміється вид зв''язків на основі спрямованої передачі інформації, що дозволяє здійснювати соціокультурна взаємодія одного або декількох індивідів.

Процес комунікації можна розділити на внутріособистісний, групової та міжособистісний. Важливу роль у процесі міжособистісного спілкування людей відіграє структура взаємодії. Ключовими елементами тут стає відправник інформації і її одержувач. Ланцюжок передачі посилання має яскраво виражений джерело даних і суб''єкт, який посилає зворотний зв''язок. При цьому під джерелом інформації мається на увазі якийсь чоловік, який здатний кодувати інформацію і складати з неї повідомлення.

Для передачі знань об''єкту необхідний канал комунікацій: книга, фільм, вербальний канал (бесіда) і т. д. Дізнатися про отримання інформації адресату можна безпосередньо через зворотній зв''язок. Суб''єкт спілкування повинен якимось чином відреагувати на повідомлення, будь то словесна реакція або рухи.

Під групою розуміється збори необмеженої кількості індивідів, які ідентифікують себе як члени однієї спільноти, з певним правилам і нормам, специфічної культури. Важливою проблемою таких комунікацій є прийняття рішень. Зазвичай ця місія падає на лідера групи, але його виявлення процес неоднозначний. Люди швидше послухаються неформального ватажка групи, ніж офіційно призначеного керівника. Дане явище пояснюється досить легко. Кожен член соціуму жадає виконання власних інтересів, а начальство швидше вибере шлях вирішення проблеми з користю для себе самого.

Внутрішньоособистісний процес комунікації не є соціальним. З допомогою своєї свідомості людина осмислює свої власні вчинки, приймає рішення в різного роду ситуаціях, звертає увагу на своє місце в соціумі, але при цьому не радиться з ним. Вся ця діяльність проходить строго у внутрішньому світі особистості. В ході життєдіяльності індивіда важливим придбанням може стати комунікативна компетентність. Саме вона дозволяє людині не тримати переживання в собі, а вміти грамотно ділитися розумінням ситуації з іншими людьми.

Подібним для всіх трьох видів комунікацій є їх функції: інформаційна, регулятивна, афективна. Перша говорить про те, що людина постійно перебуває в процесі придбання інформація. Друга функція робить спілкування організованим і контрольованим процесом. Третя функція дозволяє людині пояснити для себе або показати оточуючим особистий емоційний стан.

Висновок

Таким чином, можна дійти висновку про те, що феномен комунікаційна діяльність поки що не отримав чіткого положення в структурі об''єктно-предметного поля соціально-комунікаційного знання.

Існують різні науково-теоретичні наголоси у застосуванні поняття комунікаційна діяльність, як в його змістовному наповненні, так і у конкретно-практичному застосуванні. Тому виникає потреба у проведені подальших досліджень комунікаційної діяльності, визначенні дослідницького інструментарію задля досягнення системного пояснення цього явища в теорії соціальних комунікацій.