1. Вступ.
2. Місце України в планах фашистів
3. Окупаційний режим в Україні
4. Рух опору
5. Висновки
6. Список використаної літератури

Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення. І ось саме на цьому етапі економічні інтереси третього рейху почали різко домінувати над політичними розрахунками. Про це свідчать документи. 21 червня 1941 р. Гітлер писав у листі до Мусоліні: «Що стосується боротьби на Сході, дуче, то вона, напевне, буде важкою. Проте я ні на секунду не сумніваюся в значному успіху. Передусім я сподіваюся, що нам пощастить забезпечити на тривалий час на Україні загальну продовольчу базу. Вона послужить для нас постачальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам у майбутньому». Ще чіткіше домінування економічних інтересів над політичними міркуваннями простежується в матеріалах наради Гітлера з керівниками рейху, що відбулася 16 липня 1941 р. У відповідь на пропозицію Розенберга дозволити в Україні певний культурний розвиток, деякий потяг до незалежності, відкрити в Києві університет, Герінг різко відповів: «...ми повинні спочатку думати, як забезпечити себе продовольством, а до всього іншого справа дійде набагато пізніше».

1. О. Д. Бойко Історія України, посібник, Київ. Видавничий центр «Академія», 2002р.
2. Гарін В. Б., Кіпцар І. А., Кондратенко О. В. Історія України. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 240 с.
3. Лазарович М.В. Історія України: Навч. посіб. — К.: Знання,2008. — 683 с.
4. Політична історія України: Посібник для студентів п 50 вищих навчальних закладів / За ред. В. І. Танцюри — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 488 с. (Альма-матер)
5. Білоцерківський В. Я. Історія України, Навчальний посібник / К.: Центр учбової літератури, 2007.- 536 c.

Наприкінці вересня 1941 р. німецькі війська зайняли майже всю територію Донбасу. 25 жовтня, після важких боїв, фашисти вдерлися до Харкова. Одночасно частини вермахту вступили до Криму і 30 жовтня почали блокаду Севастополя. До 16 листопада вся територія Кримського півострова, за винятком Севастополя, який героїчно оборонявся, була в руках противника. Таким чином, на початок зими 1941 р. практично вся територія України опинилася окупованою військами Німеччини та її союзників.
У листопаді-грудні 1941 р. сталася велика битва німецьких і радянських військ біля стін Москви. Тут вермахт зазнав свої першої поразки в другій світовій війні і був відкинутий назад на 100 - 250 км. Це означало зрив німецького плану "блискавичної війни" ("бліцкрігу") і перехід до затяжної війни. Німеччина до подібної військових дій була абсолютно не готова, та і ресурси країни об'єктивно не дозволяли вести таку війну. Практично поразка під Москвою зумовила і поразку Німеччини у другій світовій війні.
Успіхи радянських військ мали місце й в Україні. У січні 1942 р. силами двох радянських фронтів були звільнені Харків і частина території Донбасу. Тут утворився Барвенківський виступ, на який радянське командування покладало великі надії в майбутньому. Одночасно в результаті десантної операції радянських військ вдалося створити плацдарм у Криму із центрому місті Керч.
Проте, навесні 1942 р. вермахт завдав у відповідь удару. У середині травня був ліквідований Барвенківський виступ, при цьому до німецького полону потрапило близько 240 тис. радянських солдатів. 19 травня німці вибили частини Червоної армії з Кримського плацдарму і знову оволоділи Керчю. Одночасно німецькі війська вдруге вступили до Харкова. На початку липня 1942 р. після героїчної 250-денної оборони гітлерівці взяли Севастополь. 22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловськ у Луганській області - останній населений пункт в Україні. Таким чином вся без виключення територія України була окупована фашистами.

Таким чином, гітлерівська Німеччина намагалась не просто так знищувати, а й отримувати користь а не тільки насолоду. І якби Німеччина не програла війну то таке добриво, мило та інші речі були б повсякденними речами німців-колонізаторів. І це б ними вважалось правильним. Тому перемога над гітлерівськими посіпаками і катами є найбільшою перемогою за всю історію існування Землі та людей. І в цій перемозі найактивнішу участь взяла держава якої вже нема на політичній карті світу, але її дуже багато людей пам’ятають – ця держава називалась СРСР. А оскільки в цей союз входила й теперішня Україна, то ця перемога є заслугою й цієї, ще поки що молодої держави. І не потрібно забувати ці страшні уроки війни, оскільки хто не знає минулого – той не бачитиме майбутнього. Потрібно знати і робити висновки задля миру у всьому світі. А ще потрібно діяти. Діяти в ім’я тих, хто загинув у цій кривавій і жорстокій війні. Тих, кого вбили, вже не повернути. Але пам’ять про них повинна жити вічно.
Йосиф Гофман з цього приводу писав: "Для тріумфу зла достатньо невтручання хорошої людини. Якщо щось нас і згубить – це наше невтручання, бездушність до власної долі. Не будемо бездушними!"