Вступ 3

Розділ 1. Сучасні правові системи 4

1.1. Романо-германська правова система 4

1.2. Англо-саксонська правова система 7

1.3. Соціалістична правова система 9

1.4. Мусульманське право 12

1.5. Далекосхідне право 15

1.6. Система звичаєвого права 18

Розділ 2. Правова система України 20

Висновки 22

Список використаних джерел 23

Правова система – це один із різновидів соціальних систем (гр. systema – складене з частин, сполучене); поняття «система» використовується в різноманітних науках, в тому числі в правознавстві. Правова система являє собою структуру – інтегрований засіб цілісного юридичного впливу на суспільні відносини. Елементи правової системи об’єднані спільною метою, завданнями, вони виконують деякі загальні функції.
Істотність правової системи полягає в тому, що вона відображає баланс інтересів різних соціальних груп, класів суспільства. Право виступає центральною ланкою правової системи, а норми права породжують правовідносини, останні слугують формою реалізації юридичних норм.
В кожній країні є своя правова система (національна правова система), або декілька систем. Сукупність країн які використовують однакові правові системи об'єднані в певні правові сім'ї.
Термін «правова сім’я» потрібний для позначення груп правових систем, які мають подібні ознаки, що дозволяє говорити про подібність цих систем. Ця подібність є результатом їх історичного і логічного розвитку.

1. Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1988. –451 с.
2. Дудченко В. Про великі правові системи сучасності. // Право України – 2010№3
3. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенко та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – Стер. Вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. 320 с.
4. Комаров С. Теория государства и права. – М.: Норма, 2003. – 448 с.
5. Коран. – М.: АСТ, 2004 с.
6. Лубська М. Мусульманське право:Сутність, джерела, структура. – К.: Монографія. «Академвидав», 2009. – 256 с.
7. Новейшая история стран Европы и Америки. – М.: ВЛАДОС, 2001. – Ч. 1
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
9. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., – 2000. – 704 с.
10. Словничок юридичних термінів: Навч. посіб. Уклад. В.П. Марчук. – К.: МАУП, 2003. – 128 с.
11. Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування. // Право України-1998. – №2.-с. 3.
12. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688с
13. Тихомиров Ю.А Курс сравнительного правоведения. – М.: НОРМА, 1996

Кожне суспільство, кожна держава має своє власне право в залежності від властивих йому характеристик, стану його розвитку, його філософії, ідеології, вірувань і устремлінь. У певному змісті, право того чи іншого конкретного суспільства носить унікальний характер, будучи вираженням освоєної цим суспільством особливої концепції соціального порядку, а також підтвердженням того завдання, що суспільство покладає на право. Різним політичним суспільствам, різним країнам і навіть різним історичним епохам властиві різні державні правові системи зі своїми особливими базовими принципами, юридичними концепціями і категоріями, із своїми особливими побудовами, виконанням і призначенням правових норм.

В цій роботі були розглянуті головні риси основних правових систем сучасного світу. Україна являється країною кодифікованого права, тобто правову систему України можна віднести до романо-германської, в якій головною рисою є верховенство закону. Найбільш важливий закон на Україні – Конституція. І для нашого суспільства дуже важливо знайти ту ідеальну правову модель, яка б нас задовольнила.

Але мабуть не можна створити ідеальної правової системи, яка б одночасно підходила б для всіх країн світу. Багато плюсів можна відмітити у романо-германськії правовій системі, але також ми можемо сказати що в ній є і недоліки.

В результаті розвитку міжнародного права, торгових і економічних зв''язків між країнами спостерігається тенденція до зближення правових систем різних країн. Так в країнах «загального права» все більше значення набуває кодифікація, а в країнах континентального права – навпаки судовий прецедент. Можна сказати що правові системи поєднуються між собою.

Розширення міжнародних зв''язків, сприяє поєднанню правових систем, і, можна припустити що скоро виникне нова «гібридна» правова система яка влаштовуватиме усі держави. Та поки цього не сталося Україна перебуває у стані перехідного періоду і навіть зберігає деякі риси соціалістичної системи, із якої вона і вийшла.