Вступ

1.Передумови утворення східнослов'янської держави

2. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі

2.1.Об'єднання земель і племен східних слов'ян

2.2.Розвиток державності Русі в першій половині Х ст

2.3.Соціально-економічний та державний лад Київської Русі ІХ-Х ст.

2.4.Розвиток Давньоруської держави за часів князювання Святослава

2.5.Розбудова держави за Володимира Святославовича

2.6.Хрещення Русі

2.7.Завершення формування держави за Ярослава Мудрого

3.Культура Київської Русі

Висновок

Список літератури

Східні слов’яни починаючи з VI-VII ст. розселилися на величезному обширі Східної Європи, утворюючи союзи племен. «Повість временних літ» складена п’ять століть тому, малює грандіозне полотно цього розселення: «Слов’яни прийшли й сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші – древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли поміж Прип’яттю й Двіною і назвалися дреговичами, другі сіли по Двіні й назвалися полочанами, - за річкою, що впадає до Двіни і має назву Полота. Ті ж слов’яни, що сіли біля озера Ільмень, прозвалися своїм ім’ям – словенами… А інші сіли по Десні, і по Семі, і по Сулі й назвалися сіверянами.» Цей процес розселення в цілому завершився у VIII-IX ст.
Першим етапом утворення держави у східних слов’ян було утворення протягом VII – першої половини ІХ ст. перед державних утворень – полянського князівства Кия, Дулібо-Волинського союзу та ін. Східнослов’янські союзи племен являли собою виразні етнокультурні спільності, які мали певні локальні особливості. Згодом, породження родоплемінного ладу – великі і малі союзи племен у перебігу розвитку східнослов’янського суспільства поступово переросли в утворення більш високого соціально-політичного рівня – племінні княжіння.

1. «Історія України». Посібник. За ред. В.А.Смолія, - К., 1997
2. «Історія України». Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей. – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998
3. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – 2-е изд. – К.: Лыбидь, 1991.

Більше одинадцяти століть тому східні слов'яни заснували свою першу державу, яку літописи та інші давньоруські літературні пам'ятки називали Руссю, Давньою Руссю або Київською. Ця держава була однією з найбільших, культурно розвинених та економічно потужних середньовічних держав. Русичі, які населяли цю величезну територію від Чорного до Білого морів та від Карпатських гір до Волги, були селянами, які вирощували хліб та розводили худобу, мали розвинені ремесла та промисли, а руські купці були відомі на торгах у Багдаді, Константинополі, Кракові, Будапешті, Булгарії та Італії. Матеріальна і духовна культура Київської Русі була могутньою і розвиненою. Руський народ будував величні кам'яні храми та чудові дерев'яні житла, споруджував могутні оборонні споруди великих і малих міст, а також будував тисячі верст оборонних стін проти кочовиків. Вироби давньоруських майстрів були відомі по всьому світу.

У Києві, а також в Новгороді та інших руських містах складалися літописи, які вміщали опис минулого величного подвигу і аналізували сучасне життя. Давньоруський народ створював свою власну усну історію через розповіді та легенди, бойові співи та інші фольклорні твори. Київська Русь відігравала важливу роль в політичному житті Європи та Близького Сходу, і з нею обов'язково доводилося враховувати візантійським імператорам та хозарським хаганам.

Для відтворення історії Київської Русі використовуються писемні та матеріальні (археологічні) джерела. Головними писемними джерелами є різні літописи, такі як "Повість временних літ", Київський, Галицько-Волинський, Новгородський, Суздальський, Московський, Никонівський та інші. Крім того, інші писемні пам'ятки, такі як кодекси і записи правових норм, земельні грамоти князів і багато інших джерел, надають цінну інформацію для реконструкції історії.

Київська Русь відзначалася як могутньою державою середньовічної Європи, що відігравала визначну роль як в історії східнослов'янських народів, так і в світовій історії. Створення великої і потужної Давньоруської держави сприяло суспільному, економічному, політичному та культурному розвитку східних слов'ян, і суттєво підвищило їхню відповідь в боротьбі проти зовнішніх загроз.

Економічна та військова потужність, активна участь у міжнародних відносинах, піднесли Русь до статусу провідної країни середньовічного світу. Успішно відстоюючи себе від нападів степових кочівників, Русь виступала як щит, що захищав західно-європейську цивілізацію від сходу. Давньоруська держава насолоджувалася великим авторитетом та впливом на міжнародній арені, і її діяльність була достатньою для стримування різних конфліктів.

Київська Русь відрізнялася високим рівнем економічного розвитку. Сільське господарство, ремесла, промисли, та багаті руські купці забезпечували високу продуктивність і розкіш в суспільстві. Культурні досягнення руського народу здебільшого вражали і захоплювали світ.

Традиції Київської Русі, які виявилися дуже життєздатними та міцними, перейшли до сучасності, зберігши новий вигляд в матеріальній та духовній культурі українців, росіян та білорусів.