ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ 5

1.1. Поняття держаної таємниці за законодавством України. 5

1.2. Правові ознаки державної таємниці. 7

РОЗДІЛ 2. СУБ''ЄКТИ ТА ЕТАПИ ВІДНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ 15

2.1. Суб''єкти, що приймають участь у процесі віднесення, їх правовий статус. 15

2.2. Проблемні аспекти віднесення інформації до державної таємниці. 24

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ІНФОРМАЦІЇ НА ПРЕДМЕТ ВІДНЕСЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ 34

ВИСНОВКИ 41

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 44

Закон України «Про інформацію» чітко ділить інформацію на «відкриту» та «інформацію з обмеженим доступом» [3, с. 98].
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.
Конфіденційна інформація – інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, крім суб'єктів владних повноважень, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Конфіденційною є інформація про особу (персональні дані) та юридичну особу [1, с. 32].
Таємна інформація – офіційна інформація, що вимагає захисту в інтересах національної безпеки, складає державну та іншу таємницю, яка у випадку її розголошення призводить до нанесення шкоди окремим особам, суспільству чи державі і визначається як така шляхом накладення відповідного грифу секретності.

1. Архипов О.С Застосування методології передбачення для оцінювання шкоди , заподіяної витоком секретної інформації / Архипов О.С, Касперський І.П // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. К. – 2007 Вип.2 (15). – С.13-19
2. Архипов О.Є. Щодо методики реалізації процедури віднесення інформації до секретної / О.Є.Архипов, В.П.Ворожко // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – 2008. – № 2 (17). – С. 11-16.
3. Архипов О. Є. Проблеми методики отримання та обробки оціночних суджень членів експертних комісій, створених державними експертами з питань таємниць / О.Є. Архипов, І.П. Касперський // Правова інформатика. – №4(12). – 2006. – С.80–87.
4. Архипов О.Є. Теоретико-методичні засади оцінювання шкоди, обумовленої розголошення секретної інформації. / О.Є. Архипов // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – К. – 2008. Вип.2.
5. Архипов А.Е. О построении модели компетентности эксперта / С.А. Архипова, А.Е. Архипов, С.А. Носок // Системні технології. Системи управління, контролю та технології діагностики: Збір. Наук. Праць. – Вип. 8. – Дніпропетровськ: «Системні технології», 2006.
6. Архипов О.Є.,Бородавко І.Т.,Ворожко В.П. / Оцінювання ефективності системи охорони державної таємниці: Монографія. – К.: Наук. - вид. відділ НА СБ України, 2007. – 63 с.
7. Архипов О. Є. Критерії визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення інформації, що охороняється державою: моногр. / О.Є. Архипов, О.Є. Муратов. – К: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2011. – 195 с.
8. Архипов О. Є. Системні аспекти оцінювання рівня важливості секретної інформації / О. Є. Архипов, В. П. Ворожко // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. –.№2 (15). – 2007. – С.10–12.
9. Архипов О. Є. Проблеми методики отримання та обробки оціночних суджень членів експертних комісій, створених державними експертами з питань таємниць / О.Є. Архипов, І.П. Касперський // Правова інформатика. – №4(12). – 2006. – С.80–87.
10. Ботвінкін О.В., Шлапаченко В.М., Ворожко В.П., Пашков А.С. Історія охорони державної таємниці в Україні: Монографія. – К.: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2008. – 155с.
11. Державна таємниця в Україні – ширма для злочинців? [Електронний ресурс] : (Еженедельник 2000 - Держава, выпуск №48 (296) 2 – 8 декабря 2005 г.) / О. Омельченко // Жур.вид . – К. – 2005. – Режим доступу до журн.: http://2000.net.ua/2000/derzhava/21454.
12. Дрейс Ю.О. Розрахунок коефіцієнтів захищеності відомостей, що становлять державну таємницю / Ю.О. Дрейс, Н.С. Вишневська, Ю.Є. Хохлачова // Захист інформації. – Вип. №3 (48) – К.:НАУ. – 2010. – 87-94 с.
13. Дрейс Ю.О. Визначення рівня компетентності експертів експертної комісії з питань державної таємниці / Ю.О. Дрейс, О.Г. Корченко // Проблеми створення, випробування, застосування та експлуатації складних інформаційних систем: збірник наукових праць. – Житомир: ЖВІ НАУ, 2011. – Вип. 4. – 190- 196 с.
14. Конституція України // Закони України. – К., 1997. – 72с.
15. Корченко О.Г. Модель складної орієнтованої інформаційної мережі ЗВДТ / О.Г. Корченко, О.Є. Муратов, Ю.О. Дрейс, І.О. Козлюк // Захист інформації. – Вип. №3 (52). – К.:НАУ. – 2011. – 87–94 с.
16. Корченко О.Г. Метод аналізу та оцінки величини можливої шкоди національній безпеці держави у сфері охорони державної таємниці / О.Г. Корченко, С.В. Казмірчук, Ю.О. Дрейс // Захист інформації – 2012. –№3 (56). – С.5-18.
17. Корченко А.Г. Построение систем защиты информации на нечетких множествах. Теория и практические решения / А.Г. Корченко. – К.: «МК-Прес», 2006. – 320 с.
18. Корченко О.Г. Модель складної орієнтованої інформаційної мережі службової інформації у сфері оборони – Переліку службової інформації Збройних Сил України / О.Г. Корченко, Ю.О. Дрейс // Захист інформації і безпека інформаційних систем: І Міжнародна науково-технічна конференція 31 травня – 01 червня 2012р., Україна. – Львів.: НУ «Львівська політехніка», 2012. – С.10–11
19. Князєв С.О., Ботвінкін О.В., Колєснік О.А. Генезис системи охорони державної таємниці на території України. Аналітичний огляд.- К. Видавництво НА СБ України , 2005. – 88с.
20. Критерії визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення інформації, що охороняється державою : моногр. / О.Є.Архипов, О.Є.Муратов.- К : Наук.- вид. відділ. НА СБ України, 2011. – 195 с.

Актуальність теми. Обрана мною тема є досить актуальною, так як віднесення інформації – це як процес із виокремленням конкретних послідовних етапів поряд із вимогою обов’язкового їх дотримання дасть змогу забезпечити належне проходження інформації через нього, тобто унеможливить будь-які затягування чи інші зловживання на шляху розгляду інформації на предмет її належності до Державної таємниці (далі ДТ), а також убезпечить суспільство від незаконного віднесення інформації, оскільки забезпечить прозорість у виділеної етапної структурі віднесення, що на мою думку, і є явним недоліком подолання якого дозволить зрозуміти, зокрема, хто і в яких межах є відповідальний за кожну із ланок віднесення.
На сьогоднішній день в Україні законодавчо переглянуті пріоритети соціальних цінностей всіх сфер нашого життя. У законодавстві України існує заборона діянь, які призводять до витоку секретної інформації, яка зумовлена загрозою національній безпеці.
І тому тут слід говорити про дуже важливу процедуру як віднесення інформації до державної таємниці, яка в свою чергу створює певну складову системи охорони державної таємниці.
Завдяки цій процедурі відбувається певне розмежування між категоріями відомостей та відомостями які розглядаються законодавством окремо, а також можна визначити ступінь завдання можливої шкоди при розголошенні цих відомостей.
Питанню охорони державної таємниці в Україні присвячено окремі публікації, монографії, матеріали науково-практичних конференцій. Основні наукові дослідження проблеми, що розглядається, проведені І.Касперським, В. Артемовим, М.С. Пастернаком, Дрейсом, Архіповим, Ворожком, Муратовим, а також у працях інших науковців.

ВИСНОВКИ

Отож, законодавство України дає чітке визначення поняття «державна таємниця». Державна таємниця – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Обсяг державної таємниці залежить від політичного режиму, особливостей історичного розвитку країни, рівня взаємодії із сусідніми державами та наддержавними об''єднаннями, характеру соціально- економічних, міжетнічних, політико-правових та інших суперечностей, що виникають між суб''єктами владних взаємин, великими і малими соціальними групами безпосередньо в даній державі, а також від ступеня конфліктності у розв''язанні нею внутрішньо- і зовнішньополітичних проблем.

Отже, слід виокремити та дослідити ознаки, які характеризують це поняття:

1. Ознака полягає у тому, що державна таємниця є видом таємної інформації, правове регулювання якої здійснюється відповідним законом;

2. Ознака полягає в тому, що розголошення державної таємниці може завдати шкоди національній безпеці України;

3. Ознакою державної таємниці є те, що її охорона здійснюється державою.

З вище сказаного можна зробити висновок, що в Законі України «Про державну таємницю» йде чітке визначення «віднесення інформації до ДТ», а саме, що це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього,а також про суб''єкта який за законом має право відносити інформацію до ДТ.

Процедура віднесення складається із низки послідовних та нормативно регламентованих дій суб''єктів СОДТ. Це у свою чергу означає, що йому властиві ознаки правового процесу, що має зовнішні юридичні наслідки. За його можливістю та дотриманням ведення за ним контролю з боку громадкості він вимагає максимальної чіткості та якості для усіх належних суб''єктів. Одним із кроків на шляху до цього є поділ процесу віднесення на складові – етапи (стадії). Із цього слідує, що є три стадії віднесення інформації та десять етапів на кожному з яких суб''єкти виконують свої повноваження.

Загальний порядок та етапи віднесення інформації дають змогу зрозуміти як правильно відбувається сама процедура віднесення і, які суб''єкти на якому із етапів провадять свою роботу.

Тому слід сказати, що ДЕзПТ - у встановленому Законом порядку здійснює віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зниження ступеня секретності цієї інформації та її розсекречення.

Також було розкрито правовий статус суб''єктів, які приймають участь у віднесені інформації до державної таємниці, а саме: ДЕзПТ, експертних комісій, режимно-секретних органів, СБ України, а також Міністерства Юстиції України та на яких стадіях і етапах вони приймають безпосередню участь.

У вищезазначеному критерії визначення можливої шкоди

національній безпеці внаслідок розголошення інформації, що охороняється

державою, безпосереднім об''єктом-організацією, з яким така шкода

пов''язується, є організація безпеки. У наведеному прикладі також

розглядається активність саме організації безпеки. Однак інша частина

організації (без урахування організації безпеки) виявляється також

втягнутою у процес забезпечення безпеки і «відчуває» наслідки реалізації

загроз, що у свою чергу позначається на організації безпеки через зменшення

ресурсів, що спрямовуються на її забезпечення. Так при завданні шкоди нації, коли організація безпеки своєчасно не виявила і не попередила небезпеку, вона також зазнає шкоди. Тому доцільно під шкодою національній безпеці уявляти як шкоду організації безпеки, так і шкоду іншій частині нації, яка (дуже рідко, але) може бути завданою без очевидного нанесення шкоди організації безпеки. Однак об''єднувати такі дві складові критерію визначення шкоди національній безпеці не варто, тому що по-перше, дії щодо нейтралізації причин завдання шкоди у цих випадках суттєво відрізняються одна від одної. Коли шкода завдається національній безпеці, то її джерело (або засіб реалізації загрози), як правило, вже знаходиться у «сфері обов''язків сил з безпекотворенням» і відповідає парадигмі їх побудови.