Вступ
Розділ І. Сучасний стан імміграційного процесу в Україні
1.1. Постійний вид на проживання
1.2. Посвідка на тимчасове проживання
1.3. Реєстрація і тимчасове перебування в Україні
Розділ ІІ. Перспективи розвитку імміграції в Україні
Висновки
Список використаних джерел
Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (частина 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994г.). [2, c 26]
Відповідно до статті 3 вищевказаного Закону, іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідку на проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також постійного виду на проживання і вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України «Про імміграцію». Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
1. ЄС підтримує ініціативу України зі створення єдиної Державної міграційної служби // http://www.minjust.gov.ua/0/9943
2. Мозоль А., Характеристика і аналіз міграційного законодавства та міграційних процесів в Україні // Право України. - 2001. - № 4. - С.56-62.
3. Мосьондз С.О. Характеристика міграційного законодавства та органів державної виконавчої влади у сфері міграції // Проблеми міграції. - 2002. - № 3. - С.2-6.
4. Мосьондз С.О. Сучасні тенденції становлення державної міграційної політики України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 4. - С.82-88.
5. Чехович С.Б. Елементарний курс міграційного права України: Конспект лекцій: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2004. - 216 с.
6. Ярошенко, М. Україна - не Франція (думки з приводу міграційної ситуаціїї в Україні) / М. Ярошенко // Берегиня. - 2006. - № 4. - С.57-59.
7. Борисов В.А. Демография. Изд. 3-е. М.: Юнити, 2003.
8. Рыбановский Л.Л. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика. М., 2006.
9. Социальная статистика. / Под ред. И.И. Елисеевой. М., 2002.
10. Экономическая география Украины. / Под ред. А.В.Коновалова. М., 2006.
11. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року.
12. Угода між Урядом України і Укрядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх жержав" від 14.01.1993 року.
13. Угода "Про спільну діяльність" між Міністерством Російської Федерації по справамн аціональностей та федеративним відносинам та Державним Комітетом України по справам національностей та міграції від 24.10.1997 року.
14. Піскун О.І. "Основи міграційного права". Порівняльний аналіз: Навчальний посібник - К.:"МП Леся", 1998 - 360с.
15. Авдокушин Є.Ф. "Международные экономические отношения".Учебное пособие, информационно внедрический центр "Маркетинг", Москва 1997 год.
16. О.Леонтенко "Проблеми становлення й розвитку трудової еміграції з України",//Україна:аспекти праці.Науково-практичний та соціально-політичний журнал, К.1999 рік №5 стор 28-32.
17. С.Б.Чехович "Правове регулювання міграційних процесів в Україні", автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н.
18. В.Новик "Іміграція:пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України №6, 1999 рік.
19. Г.Фединяк "Регулювання працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном", Право України №2 1998 рік.
20. О.Саєнко "Украинцы за границей", Зеркало недели, №36, сентябрь 1999год.
21. О.Ярошенко "Правове регулювання праці іноземців в Україні", Право України №11, 1998 рік, стор. 103-105.
22. О.Заржицький, О.Сидоренко, В.Башмаков "Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні", Право України №2, 1997 рік, стор.55-57.
23. В.Новик "Іміграція: пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України №6, 1999 рік, стор.61-63.
24. О.Ємельянова "Где же находятся иностранные студенты?", Правда Украины, №90,14.09.1999год.
25. Конвенція МОП №97 "Про трудящіх мігрантів" від 01.07.1949 року.
26. М.Колісник "Біженці та мігранти", Правда України, №61, 2 липня 1999 рік.
27. Конвенція МОП "Про трудящіх-мігрантів" від 24.06.1975 року.
28. Закон України "Про громадянство" від08.10.1991 року і його нова редакція від16.041997 року.
29. Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.1993 року.
30. Закон України "Про біженців" від 24.12.1993 року.
31. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 року.
32. Конституція України від 28.06.1996 року.
33. Кодекс законів про працю України станом на 1.02.2000 року // Харків, "Одиссей" 2000 рік.
34. Закон України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 41, ст. 197
35. А.Клюєв "Проблеми міграції", Бізнес-Інформ №1-2'99, стор 19.
36. Г.П.Середа "Міжнаціональні відносини", Урядовийкур'єр №177, 28.09.2000 рік.
Починаючи розгляд такої глобальної проблеми, як міграція робочої сили, важливо відзначити, що міграційні процеси виступають важливим індикатором реакції населення на зміни в економічному, політичному та соціальному житті суспільства. У нашій державі зміни відбуваються майже щодня. Розмір, напрямки та обсяги таких міграційних рухів свідчать про стабільність або нестабільність суспільного розвитку країни.
Процес міграції непосредственно пов'язаний з економічними трансформаціями в будь-якій країні. Структурна перебудова економіки, конверсія оборонного сектору, банкрутство та припинення функціонування численних промислових підприємств, призвели до значного зменшення та реформування робочої сили з урахуванням галузевого та професійного аспекту. На жаль, дефіцит державних та регіональних бюджетів разом із низьким рівнем іноземних інвестицій не дозволяє досить швидко адаптувати та перерозподілити великі масштаби вітчизняної робочої сили. Це призвело до значної кількості незайнятої робочої сили, але держава не може забезпечити відповідні робочі місця. Це призвело до ситуації, коли деякі люди, маючи вчені ступені, виконують роботу низького рівня, інші, без освіти, обіймають посади вищого рівня, але більшість працівників активно шукають гідну роботу як в межах країни, так і за її межами. Ця ситуація призводить до формування групи мігруючої робочої сили. Радикальні економічні та політичні реформи, які впроваджуються в нашій країні, не могли не вплинути на масштаби та характер робітничої міграції.
З отриманням Україною незалежності та демократизацією суспільного життя були викреслені характерні для тоталітарного суспільства обмеження, які стосувалися права людини на вільне переміщення та вибір місця проживання.
З прийняттям Конституції правові акти, що регулюють питання громадянства та міграції, були систематизовані та приведені у відповідність до конституційних норм. Проте зазначені законодавчі акти не в змозі належним чином регулювати аспекти міграції населення, а відсутність "Закону про міграцію" погіршує ситуацію в державі.
Отже, усі ці проблеми впливають на регулювання міграційних процесів в Україні.
Моє дослідження спрямоване на аналіз імміграційних процесів в Україні. Предметом дослідження є питання імміграції в сучасному законодавстві України.
Метою моєї роботи є розгляд того, як саме регулюються проблеми міграції в Україні, умови працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, захист прав та інтересів українців, які працюють за кордоном, а також механізми захисту їх прав у разі порушень. Однією з важливих аспектів є вивчення історичного розвитку міграційних процесів в Україні
Виходячи з цілей мого дослідження, передо мною стоять наступні завдання:
Аналізувати законодавчу базу та наукову літературу щодо імміграції.
Дослідити поточний стан імміграційних процесів в Україні.
Надати рекомендації щодо покращення системи контролю за іммігрантами.
Завдяки розвитку відкритого суспільства та лібералізації кордонів, наша країна поступово включилася в глобальний міграційний процес. В початковий період 90-х років, у зв'язку зі значними геополітичними змінами в колишньому СРСР, а також економічною кризою в Україні, де раніше міграція обмежувалася "територіальною мобільністю робочої сили", а еміграція розглядалася як зрада Батьківщини, наша країна стикається з масовими переміщеннями населення, які можна розділити на дві основні групи. Перша група включає в себе тих, хто має коріння в минулому і представляє собою результати або продовження міграційних процесів радянського періоду, такі як повернення репресованих і депортованих народів на їхню історичну Батьківщину. Друга група включає елементи, які є характерними для сучасних процесів міграції, такі як біженці, виїзд населення до розвинених країн, особливо висококваліфікованих спеціалістів, приїзд іноземців в Україну на тимчасове або постійне проживання, транзитна міграція (включаючи переселення з менш розвинених країн до багатших) та нелегальна міграція. Останнє питання стало особливо актуальним і складним через недостатню готовність України до його регулювання, як з точки зору законодавства, так і організаційно. У наш час Україна стала країною, яка приймає мігрантів, а також висуває міграцію. На сьогоднішній день сфера регулювання міграції належить до компетенції більше десяти відомств і не має однієї чіткої координації. Процес формування правової законодавчої бази та відповідних адміністративних органів для регулювання міграції був початий в 1994 році, але ще не завершений. Аналіз ситуації в галузі міграції в Україні показує, що вона розвивається швидше, ніж змога органів, які мають її регулювати. В таких умовах загроза того, що ситуація вийде з-під контролю, стає все більш очевидною.Міграційне законодавство України повинно тісно взаємодіяти з міжнародним правом і вдосконалюватися через внесення змін до існуючого законодавства та прийняття нових законів.