Вступ

1. Сутність нормативно-правового забезпечення

екологічних прав громадян

2. Обов'язки громадян у галузі екологічного права

Висновок

Список літератури

Охорона екологічних прав громадян встановлює найважливіший напрям законодавчої та правотворчої діяльності практично всіх країн світу. Аналіз теоретичного обґрунтування і практичного вирішення питань правового регулювання проблем, пов'язаних із забезпеченням екологічних прав громадян, свідчить про те, що ефективність виконання діючих екологічних законів не дуже висока. Безумовно, що разом із зміною соціально-економічного розвитку вдосконалюються і закони. До того ж, як стверджують фахівці, відношення до природи настільки точно характеризує стан суспільства, що за розвитком екологічного законодавства можна робити певні висновки про те, наскільки правовою та цивілізованою є держава. В той же час, відношення до природоохоронних законів є не тільки індикатором загальної культури, але й критерієм оцінки професіоналізму та компетентності державно-управлінських структур, які формулюють та реалізують екологічну політику держави [3, с.12].

Необхідно відзначити, що для поліпшення процесу прийняття та підготовки законів, які б не містили суттєвих прогалин та положень, що суперечать одне одному, необхідно розробити нові орієнтири реалізації законотворчої діяльності. На ефективність законотворчого процесу впливає те, що він продовжує розглядатися у відриві від суспільної практики, нагальних інтересів і запитів більшості громадян. Про це свідчить стан українського законодавства, яке ще й досі є невпорядковане, має неузгоджену внутрішню систему [7, с.18]. Саме тому об'єктивно виникла ситуація, коли зростання кількості законодавчих актів в екологічній сфері проводилося без урахування і в умовах відсутності науково обґрунтованої національної екологічної політики, а проведена відповідно до оновленого законодавства реорганізація управління і контролю в екологічній сфері в Україні здебільшого виявила недостатньо ефективний характер [15, с.43].

Таким чином, постає необхідність посилення розробок перспектив розвитку законодавства у сфері охорони екологічних прав людини та всього українського народу. Однак перш ніж визначити сучасний стан та перспективи розвитку екологічного законодавства, треба провести аналіз розвитку правотворчості в екологічній сфері, що буде сприяти виваженості подальших висновків.

1. Авер’янов В.Б. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: [Монографія] / Кол .авт. за аг. ред. . В.Б.Авер’янова – Д : Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, Дніпроп. Держ. ун-т внутр.. справ, Ліра ЛТД, 2014. – 588 c.
2. Бредіхіна В.Л. Конституційні засади права громадян на безпечне навколишнє природне середовище/ За аг.ред М.В.Шульги: [Монографія]: – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук М.М., 2014. – 168 с.
3. Власенко Ю.Л. Оптимізація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки: автореферат дис. канд. юрид. наук, спеціальність 12.00.06/ Ю.Л. Власенко. - Київ, 2013.- 13 с.
4. Гладун З.С. Адміністративно-правове регулювання охорони здоров’я населення в Україні: [Монографія] / З.С. Гладун. – К: Юрінком Інтер, 2012. – 720 с.
5. Дубовик О.Л. Экологическое право . Учебник / О.Л. Дубовик ,Л. Кремер, Г. Любе-Вольфф, отв. ред. О.Л.Дубовик. – М.: Изд-во Эксмо, 2012. – 768 с.
6. Дубовик О.Л. Экологическое право: Учебник / О.Л. Дубовик. – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2013. – 688 с.
7. Кузьменко О.В. Адміністративні правопорушення в системі права: [навчальний методичний посібник] / О.В. Кузьменко, Е.С. Гнатюк, В.В. Новіков, Л.Г. Чистокістов– Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. – 152 с.
8. Лазор О.Я. Державне управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні. Організаційно-праові засади: [Монографія]: / Загальна наукова редакція проф.. Лесечка М.Д.- Львів: Ліга – Прес, 2013. – 542 с.
9. Лейст О.Э. История политических и правовых учений: Учебник /О.Э. Лейст. – М.: Юридическая литература, 1997. – 576 с.
10. Луцько В.С. Шляхи вдосконалення системи державного управління у сфері екологічної безпеки України / В.С. Луцько. – Київ, 2013, - 36 с.
11. Малишко М.І. Екологічна правова система України: теоретико-правові основи. Загальна частина / М.І. Малишко. - К.: ДУІКТ, 2014. – 144 с.

Утвердження України як демократичної та правової держави зумовлює необхідність створення ефективної системи охорони та захисту прав, свобод та інтересів громадян, зокрема в екологічній сфері. Конституція України гарантує кожному громадянину право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Водночас сучасний етап науково-технічного прогресу, якому притаманна розробка новітніх наукових технологій, призвів до істотного погіршення стану навколишнього природного середовища та, у свою чергу, до порушення екологічних прав громадян. На сьогодні перед Україною постає необхідність створення ефективної системи правових гарантій охорони екологічних прав громадян. При цьому важлива роль відводиться саме адміністративно-правовій охороні екологічних прав громадян, так як саме адміністративно-правова охорона головним чином спрямована на попередження порушень екологічних прав громадян, має на меті їх зберегти та відтворити.

Важливість наукової розробки питання щодо правової охорони екологічних прав громадян обумовлена низкою підстав, таких, як відсутність комплексних досліджень охорони екологічних прав громадян, необхідність дослідження та аналізу ефективності нормативно-правового забезпечення екологічних прав громадян, визначення недоліків та шляхів його вдосконалення; потреба підвищення ефективності державного управління, як передумови дієвої адміністративно-правової охорони екологічних прав громадян.

Слід підкреслити, що у юридичній літературі існує чимало праць, у яких розглядаються окремі аспекти правової охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Охорона екологічних прав громадян – це комплекс дій уповноважених органів, що включає в себе правотворчу та превентивну діяльність, яка встановлює охоронні норми у статиці, тобто в об'єктивному змісті, а також забезпечує міру дозволеної та належної поведінки суб'єктів, яким належать екологічні права у сфері навколишнього природного середовища.

Екологічні права громадян – це вид суб'єктивних прав, які визнають міру дозволеної та необхідної поведінки у сфері взаємодії природи, індивіда й суспільства, що забезпечують задоволення їх основних потреб у цій сфері.

Організаційно-правове забезпеченням охорони екологічних прав – це забезпечення реалізації державного управління щодо охорони екологічних прав громадян, яке реалізується взаємопов'язаною та взаємодіючою сукупністю організаційно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється належна охорона екологічних прав громадян.

Організаційно-правові засоби охорони екологічних прав громадян запропоновано розглядати як систему загальних організаційно-правових засобів, тобто у їх широкому розумінні (політичні, економічні, ідеологічні, організаційні) та систему, що складається із конкретних управлінських механізмів, тобто структури, в межах якої відбувається реалізація принципів, функцій державного управління (екологічне планування, прогнозування, контроль, нагляд, координація, стандартизація, нормування, екологічна експертиза та інформація, видача ліцензій і лімітів на природокористування, екологічний моніторинг тощо).

Сучасний стан екологічного законодавства України характеризується невпорядкованістю та неузгодженістю внутрішньої системи екологічного законодавства, існуванням суттєвих прогалин у ньому та положень, що суперечать одне одному.

З метою удосконалення екологічного законодавства доцільно: 1) розробити та прийняти комплексний нормативний акт під назвою «Основи охорони та захисту навколишнього природного середовища», в якому визначити та деталізувати забезпечення екологічних прав людини і громадянина; раціональне використання природних ресурсів; боротьбу із забрудненням навколишнього природного середовища; 2) прийняти Закон України «Про екологічне виховання», структура якого повинна включати такі розділи: І «Загальні положення про екологічне виховання»; ІІ «Структура екологічної освіти та виховання»; ІІІ «Управління у галузі екологічного виховання та організація навчального процесу»; ІV «Підготовка спеціалістів-екологів»; V «Екологічна наукова діяльність»; VI «Міжнародне екологічне виховання»; VII «Відповідальність за порушення законодавства про екологічне виховання»; 3) доповнити ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: а) правом громадян на забезпечення екологічно чистими продуктами харчування та товарами споживання; б) правом на протест проти екологічно шкідливої діяльності; правом на проведення мітингів та зборів, стосовно скасування екологічно небезпечних рішень органів влади.

З метою удосконалення управлінських відносин запропоновано: а) підвищити якість надання послуг громадянам та суспільству та покращити ефективність діяльності органів державного управління шляхом вдосконалення правової бази, що регламентує державне управління в Україні у сфері охорони екологічних прав громадян; зміцнення та розвитку економічної основи забезпечення системи державного управління; належного забезпечення висококваліфікованими кадрами системи державного управління; наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління; б) сприяти децентралізації адміністративних послуг та підсилити принцип демократичного державного управління.