ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ. ІНФАРКТ МІОКАРДУ

1.2 Патогенез

1.3. Клінічні ознаки

1.4. Фізикальні дослідження

1.5. Методи обстеження, приблизний перелік лабораторних і інструментальних досліджень хворих в клініці внутрішніх хвороб

1.6. Постановка діагнозу

1.7. Ускладнення гострого інфаркту міокарда

РОЗДІЛ 2. ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МИАКАРДУ

2.1. Пацієнти з ознаками нещодавньої оклюзії великої вінцевої артерії

2.2. Пацієнти з високим ризиком прогресування нестабільної стенокардії до інфаркту міокарда або смерті

2.3. Пацієнти з низьким ризиком швидкого прогресування нестабільної стенокардії до інфаркту міокарда або смерті

2.4. Основні принципи лікування гострого інфаркту міакарда

2.5. Профілактика ІМ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

В переважаючій більшості випадків /більше 85% всіх інфарктів безпосередньою причиною розвитку ІМ є тромбозна закупорка коронарних судин «набухлою» атеросклеротичною бляшкою, її розриви локальний коронароспазм. При цьому оголюються колагенові волокна, відбувається активація тромбоцитів, запускається каскад реакцій зсідання, який призводить до гострої оклюзії коронарної артерії.
Залежно від глибини і розповсюдженості розрізняють крупно-вогнищевий і мілковогнищевий ІМ. При крупновогнищевому ІМ ураження звичайно розповсюджується на всю товщу міокарда і таку форму ураження називають трансмуральною /або проникаючий/ ІМ. Оскільки ЕКГ-критеріями трансмурального ІМ є патологічний зубець Q, а тактика проведення і наступний прогноз у хворих принципово відрізняються, в останні роки широко розповсюджена практична класифікація гострих ІМ на 2 форми: що супроводжуються появою зубця Q /трансмуральний або Q-інфаркт/ і інфаркти без зубця Q/дрібновогнищевий або «субендокардіальний»ІМ/. Залежно від відведень ЕКГ з патологічними змінами утворюється локалізація інфаркту /передньої, задньої або бокової стінки/. По клінічному перебігу виділяють декілька періодів 1 найгостріший /перші 2 години захворювання/, гострий /до 10 дів, підгострий /4-8 тижнів/ і постінфарктний кардіосклероз /до місяця./. В діагнозі також зазначають особливості перебігу /рецидивуючий, повторний/ і ускладнення /порушення ритму і провідності, кардіогенний шок, серцева недостатність, тромбоемболії та ін.

1. Аронов Д. М. Керівництво з кардіології під ред. Є.І.Чазова — М., 1992. — Т. 3. — С. 594 — 640.
2. Внутрішні хвороби //Під ред. Е. Браунвальда. — М.: Медицина, 1995. — Кн. 5. — 415 с.
3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Енціклопедія клінічних та лабораторних тестів під ред. Н.Тица, М., 1997, с.942.
5. Затєйщикова А. А., Затєйщиков Д. А. Кардіоспецифічний тропонін Т в діагностиці ураження міокарда//Кардіологія. — 1997. — Т. 37, № б, — С. 53 —57
6. Здоров’я населення України база даних «Здоров’я для всіх», центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://medstat.gov.ua/ukr/news.html
7. Карпищенко А.И., Бутко А.Л., Принцев Н.Д. Інфаркт міокарду. // Медицинська лабораторна діагностика, під. ред. Карпищенка А.І., С-Пт., 1997, с.21-29.
8. Класифікація ішемічної хвороби серця, номінклатура та формування діагнозу: Метод, рекомендації. - М, 1989. — 21 с.
9. Коровкін Б.Ф. Ферменти в диагностиці інфаркта міокарду, М., 1965, с.112.
10. Неверов І. В. Лабораторна діагностика інфаркту миокарда. — Ч., 1990. — 115 с.
11. Сапригін Д.Б. Ферментна діагностика при захворювання серця. Керівництво з кардіології, під ред. Є.І.Чазова, М., 1982, с.506-521.
12. Титов В.Н. Захворювання серця та сосудів, під. ред. Є.І.Чазова, М., 1992, с.464-481.

Актуальність дослідження. Однією з найактуальніших проблем наукової медицини практичної охорони здоров'я другої половини XX століття і початку XXI століття є хвороби системи кровообігу. Сьогодні наша країна переживає епідемію серцево-судинних захворювань, де хвороби системи кровообігу займають перше місце. По даним ВОЗ (всесвітньої організації охорони здоров’я) в минулому році в України рахувалося 680 тисяч смертельних випадків від різних захворювань. Левову долю, а саме: 550 тисяч випадків – через серцево-судинні захворювання. За даними центра медичної статистики МОЗ України (в перерахунку на 100000 наявного населення) на сучасному етапі в Україні щорічно фіксується 5088 нових випадків захворювань на хвороби системи кровообігу. В 2014 році, в тому числі і в Миколаївській області, спостерігалося 6749 таких захворювань, що є максимальним рівнем показників. Серед ймовірних причин можна назвати високий рівень розвитку промисловості та урбанізації, який створює прискорений, стресовий ритм життя, котрий негативно впливає на організм людини, підсилює прояви девіантної поведінки, що і являється провокуючим хворобу фактором; старіння нації; не дотримання здорового способу життя [6]. Нинішній етап розвитку нашого суспільства пов'язаний з демографічною кризою, зниженням тривалості життя, зниженням психічного стану населення країни, викликає стурбованість багатьох вчених і фахівців. Ця обставина з боку медицини визначила увагу до проблеми серцево-судинних захворювань, зокрема інфарктом міокарда (ІМ).

Об’єктом дослідження є інфаркт міокарда. Під інфарктом міокарда мають на увазі некроз окремих ділянок серцевого м'яза на ґрунті гострої ішемії, що виникла в результаті невідповідності коронарного кровообігу потребам міокарда в кисні.

Мета дослідження - проаналізувати проблему серцево-судинних захворювань на прикладі інфаркту міокарда.

Виходячи з мети нашого дослідження перед нами постають наступні завдання:

1. проаналізувати причини виникнення;

2. визначити види діагностики при інфаркті міокарда;

3. найефективніші методи лікування інфаркту міокарда;

4. профілактика серцево-судинних захворювань.

Предмет дослідження – використання та застосування методів діагностики, лікування та реабілітації інфаркту міокарда.

Методи дослідження - теоретичний аналіз літературних джерел: Аронов Д.М., Карпищенко А.І., Бутко А.Л., Принцев Н.Д., Коровкін Б.Ф., Сапригін Д.Б., Титов В.Н., Затєйщикова А.А., Затєйщиков Д.А., Невєров І.В.

Захворювання серцево-судинної системи без відповідного лікування і реабілітації як правило переходять у хронічні форми. Досить часто такі хвороби закінчуються летальним результатом. Динаміка смертності населення України має хвилеподібний характер, максимальний показник смертності був зафіксований в 2005 році і становив 16,6%. Зросла кількість померлих від хвороб системи кровообігу. На сучасному етапі саме вони залишаються головною причиною смертей в Україні і становлять більше 75%.

Лікуванням всіх серцево-судинних захворювань, в т.ч. ІМ, займається лікар-кардіолог, самолікування чи самостійна корекція лікування абсолютно неприпустимі. До кардіолога треба звертатися й при найменших ознаках захворювання серця чи судин, оскільки спільною рисою практично всіх серцево-судинних захворювань є прогресуючий перебіг хвороби. При підозри на проблеми із серцем не можна чекати видимих симптомів, дуже багато захворювання серцево-судинної системи розпочинаються з появи в хворого суб'єктивного відчуття, що «негаразд». Чим більше ранню стадію хвороби виявить під час огляду лікар-кардіолог, тим, безпечніше і із меншим кількістю медикаментів пройде лікування. Хвороба часто розвивається досконалого непомітно для хворого, і відхилення від норми можливо помітити лише за обстеженні кардіологом. Тому профілактичні візити до врачу-кардиологу з обов'язковим дослідженням ЕКГ необхідні хоча колись на рік. Тому вкрай важливо проводити своєчасну і регулярну профілактику, яка включає в себе не тільки профілактичні візити до врача-кардиолога, а й правильне харчування, відмова від шкідливих звичок, обов'язкові фізичні навантаження.

Профілактику серцево-судинних захворювань треба починати з дитячого віку, коли закладаються основи способу життя.

За здоровим способом життя - майбутнє!