ВСТУП

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1.Сутність та принципи регулювання оціночної діяльності

1.2.Саморегулювання оціночної діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Регулювання оцінної діяльності – це комплекс заходів і процедур, спрямованих на підвищення якості послуг оцінювачів і відповідності їх певним критеріям, встановленим професійним співтовариством оцінювачів (саморегулювання або державне регулювання) або спільно. [1, с.45]
Регулювання оцінки майна і професійної оцінної діяльності є системою механізмів забезпечення (гарантування) достовірності і об'єктивності оцінки майна, а також формування і розвитку відповідної інфраструктури. В процесі регулювання в тому або іншому ступені досягається властива конкретному етапу громадського розвитку «гармонія» суспільно значимих і корпоративних цілей.
У різних країнах регулювання оцінної діяльності має різні форми.
Регулювання розвивається у рамках наступних процедур:
 визначення методів вимог до процедур оцінки, які традиційно формуються в стандартах оцінки;
 визначення вимог до морально-етичних якостей, пов'язаних з його незалежністю. Ці вимоги формуються в кодексах професійної етики;
 визначення вимог до рівня професійної підготовки і досвіду тактичної роботи оцінювача, які відбиваються в рівні професійних звань.
Як будь-яка система, так й система контролю та регулювання оцінної діяльності має багаторівневий характер.

1. Абдулаев Н.А., Колайко Н.А. Вартість підприємства: теоретичні підходи й практика оцінки. М.: Київ, 2011. – 456с.
2. Василик О.Д. Оціночна діяльність в Україні: Навч. пос. – К.: вища школа, 2012. – 267 с.
3. Василик О.Д. Страхування: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2013. – 432с.
4. Верхозина А.В. Правове регулювання оціночної діяльності: Київ. 2013. – 352с.
5. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д’яконова І.І. Страхування і оціночна діяльність. – К.: Наукова думка. – 2013. – 562 с.
6. Кириленко О.П. Страхування. – Тернопіль: Економічна думка. – 2013. – 342 с.
7. Микерин Г.І., Павлов. Н.В. Міжнародні стандарти оцінки, М. Інтерреклама, 2013. – 238с.
8. Нестерова А.Д. Державне регулювання економіки: Курс лекцій. – Калінінград: Калінінгр. ун-т, 2012. – 630с.
9. Опарін В.М. Оціночна діяльність: Загальна теорія – К., 2010. – 245 с.
10. Стеченко Д.М. Державне регулювання оціночної діяльності в Україні: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2012. – 176 с.
11. Юрій С.І., Бескид Й.М. Система страхування України. – К.: НІОС. – 2010. – 382 с.

Актуальність даної роботи пролягає в тому, що українська нормативно-правова база по оцінній діяльності, незважаючи на свій досить лаконічний характер, сприймається більшістю оцінювачів досить поверхнево. Багато оцінювачів вважають, що не досить ретельне регулювання багатьох нормативних питань є дозволом для відступу від якісного і достовірного визначення вартості. Нерозуміння духу закону, який обумовлений економічними і правовими властивостями об'єктів оцінки, неправильне застосування норм права, що відносяться до оцінної діяльності і правової природи об'єктів оцінки частенько призводить до недостовірності звітів оцінювача і призводить до зниження репутації професії в цілому.

З розвитком ринку роль незалежної оцінки зростає, як зростає і розуміння значущості цього виду діяльності для усіх суб'єктів господарювання, від приватних осіб до держави. Тому питання про регулювання оціночної діяльності є актуальним.

Об'єктом дослідження є урегульовані нормами права суспільні відносини у сфері оціночної діяльності в умовах ринкової економіки.

Предмет дослідження – економіка як наука.

Мета виконання даної роботи – аналіз правових відносин у сфері оціночної діяльності та нормативно-правової бази України з цього питання.

Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання:

- характеристика законодавчої бази регулювання оцінки вартості забезпечення;

- аналіз стану нормативно-правового забезпечення оціночної діяльності;

- аналіз змісту та правових засад державного та громадського регулювання оціночної діяльності.

Оціночна діяльність є порівняно молодою галуззю професійних консультаційних послуг. Ця діяльність, що виникла, виходячи з об'єктивної необхідності незалежної оцінки, переживає стадію переходу від абсолютно «незрілого» і недосконалого стану до інтеграції в господарські механізми сучасної України. Початок цієї стадії був викликаний прийняттям нормативно-правової бази з оціночної діяльності – закону про оцінку, що регулює цей вид діяльності на державному рівні, і, прийняті у відповідності йому, стандарти оцінки обов'язкові до застосування.

Регулювання оціночної діяльності полягає у створенні системи заходів і процедур для забезпечення якості послуг оцінювачів та відповідності цих послуг встановленим критеріям.

Система регулювання оціночної діяльності забезпечує формування та розвиток інфраструктури оцінки майна в Україні, об'єктивність та законність її проведення, функціонування конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності, які проводять незалежну оцінку об'єктів оцінки, впровадження у практику незалежної оцінки об'єктів оцінки міжнародних норм і правил оцінки та виконання інших завдань, визначених цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.