ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. 6
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСКТИКА МИСЛЕННЯ, 6
ОПЕРАЦІЇ, РІЗНОВИДИ, ВИДИ 6
1.1. Мислення як пізнавальний процес 6
1.2. Розумові дії та операції мислення 11
1.3. Різновиди мислення та форми мислення 20
1.4. Індивідуальні особливості мислення 27
Висновки до розділу 1. 29
РОЗДІЛ ІІ. 31
МЕТОДИКИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МИСЛЕННЯ 31
2.1. Теоретичні та експериментальні підходи до мислення 31
2.2. Описання використаних методик 37
Висновки до розділу 2. 40
ВИСНОВКИ 42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 44
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про об'єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує глибокого і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об'єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність, людина одержує за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об'єктивної реальності. Уявне відображення дійсності характеризується низкою особливостей. Одна з цих особливостей виражається в опосередкованому характері уявного відображення дійсності [4, с.100].
Так, не можна безпосередньо побачити будову атомного ядра, хімічну реакцію, фізіологічні процеси, які відбуваються в живій клітині, ультрафіолетове проміння тощо. Щоб усі ці безпосередньо не видимі, але важливі для розуміння об'єктів властивості розкрити, людина вдається до міркувань, обчислень, експериментів, зіставлення фактів та інших опосередкованих дій. Опосередкування можуть різнитись за складністю залежно від особливостей пізнавального завдання та об'єкта пізнання.
1. Акімова М.К., Козлова В.Т., Ференс Н.А. Теоретичні підходи до діагностики практичного мислення // Питання психології. - 1999. - № 1. - С.21
2. Барихин А. Б. Великий психологічний енциклопедичний словник.– М.: 2006 рік
3. Брушлинский А.В. та інших. Мислення і спілкування. - Мінськ: Вид-во Мінського держ. ун-ту, 1990.
4. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К., Здоровье, 1980. – 165с.
5. Варій М. Й.Загальна психологія Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури», 2007.- 968 c.
6. Васильєв В.Л. Юридична психологія. Підручник для вузів. – 5-те вид., доп. і перераб. – СПб. Пітер, 2005 рік.
7. Виготський Л.С. Мислення і йшлося. - 5-те вид., исп. - М.: Лабіринт, 1999. – с.351
8. Волков О.Н. Основні моделі контролю свідомості (реформування мислення) // Журнал практичного психолога. - 1996. - № 5
9. Выгодский Л.С. Психологія мистецтва. – М: Лабіринт – 2008.-с.352
10. Гальперин А. Г. Введение в психологию. - М.: 2000.
11. Єрмакова Е.С. Формування гнучкості мислення в дошкільнят // Питання психології. - 1999. - № 4. - С.28.
12. Завалишина Д.Н. Практичне мислення: Специфіка і проблеми розвитку. - М.: Інститут психології РАН, 2005. - с.375
13. Зінченко В.П. Думи про розвиток мислення // Прикладна психологія. – 2001. - №1. с. 1 – 17. Мислення як дія // Прикладна психологія. – К.: Либідь, 1991. – 117с.
14. Каплунович И.Я. Психологічні закономірності розвитку просторового мислення // Питання психології. - 1999. - № 1. - с.60
15. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400с.
16. Косма Т.В. Мислення учнів молодшого шкільного віку. – К.: Рад.шк., 1968. – 206с.
17. Левченко И.Ю. Патопсихология: Теория и практика. – М.: Академия, 2000. – 232с.
18. М.Й. Загальна психологія: Підручник для студентів психол. і педагог. Спеціальностей. - 2-ге вид., випр.. і доп. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 968с.
19. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 2000. – 299-321
20. Мадди З. Теорії особистості. – СПб.: Йдеться – 2002. – з. 539
21. Маклаков О.Г. Загальна психологія. СПб.: Пітер, 2003.
22. Максименко Л.Д.Загальна психологія, Навчальний посібник
23. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене та доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 242с.
24. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібн – К.: Перун, 1996. – 464с.
25. Марилов В.В. Общая психопатология: Учеб. пособие. – М.: “Академия”, 2002. – 224с.
26. Марцинковская Т. Д. История психологии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений.- М.: Издательский центр «Академия», 2001
27. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: Практическое руководство. – М.: МЕДпресс, 2001. – 592с.
28. Мироненко В.В., Петровський М.П. Загальна психологія. – М.: Просвітництво, 1987. – 408с.
29. Немов Р.С. Психологія: В 3 кн. – М.: Владос, 1999. – с.273 – 311.
30. Пакет методик. Психологічний інструментарій для складання професіограми на професію психолог, 2011
31. Пальм Г.А. Загальна психологія: Навч.пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256с.
32. Петровский А. В. Вопросы истории и теории психологии. 1999
33. Петухов В.В. Психологія мислення. – М.: Вид-во МДУ, 1987. с.5 - 19.
34. Піаже Ж. Йдеться і мислення дитини. - СПб., 1997. - 256 с.
35. Психологические тести /Под.ред. А.А.Карелина: В 2т. – М.: ВЛАДОС, 2003
36. Психология эмоций: Тексты. - М.: ИзД-во Моск. ун-та, 1984.
37. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. - Київ: Радянська школа, 1968.
38. Розумові здібності дитини // Психологічний інструментарій. – К.: 2004
39. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опит применения их в клинике. – М.: Апрель-Пресс, изд-во Института психотерапии, 2004. – 224с.
40. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології: В 2т. –М.: Педагогіка, 1989. – Т.1. – 364с.
41. Солсо Р.Л. Когнітивна психологія. - М.: Трівола, 1996. – 458с.
42. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504с. (Альма – матер)
43. Столяренко Л.Д. Основи психології. Практикум. – М.: Фенікс, 1999. – 292с.
44. Теплов Б.М. Праці з психофізіології індивідуальних відмінностей. – М: Наука -2004.- с.444
45. Тихомиров О.К. Психологія мислення. – М.: МДУ, 1984. – с.6 - 16; с.211 - 231.
46. Трофімов Ю.Л. Загальна психологія.Київ «ЛИБІДЬ»2001, 557с.
47. Холодная М.А. Когнитивные стили как проявление своеобразия индивидуального интеллекта. – К.: УМКВО: КГУ. – 1990. – 73с.
48. Шульц Д. П., Шульц С. Э., История современной психологии. С-Петербург, 2001
ВСТУП
Нині дослідження мислення є одним із першочергових завдань психологів. Мислення вивчає не лише психологія. Філософію цікавить насамперед кінцевий продукт пізнавальної роботи людини (чи можна мислення розглядати як відображення зовнішнього світу?).А психологію цікавить сам процес породження та збереження продуктів пізнавальної роботи.
Один із видатних філософів Р. Декарт висунув формулу «Я мислю, отже, я існую». Якщо залишити осторонь філософський зміст формули і розглядати його лише в конкретно-психологічному аспекті, то стає зрозумілим, що ця формула вочевидь висуває мислення на перший план у психічному житті людини, вважаючи мислення ознакою існування людини.
За своєю природою ми розумні істоти, на цьому наголошував французький філософ Ж.Сартр: «Мої думки - це я сам. Ось чому я не можу спинитись! Я існую, бо я думаю, а не думати я не можу».
Мислення - це вища форма психічного відображення. Пізнання світу починається з відчуттів, сприймань та уявлень, але ця чутлива картина світу не дає змоги глибоко і всебічно його пізнати. Зокрема, живе споглядання неспроможне проникнути у складні форми взаємодії явищ, об''єктів, подій, у їхні причини та наслідки. Для відображення цих моментів буття необхідний перехід від відчуттів, сприймань (чуттєвого відображення) до мислення. Шляхом мислення індивід виявляє взаємозв''язки між предметами, подіями і явищами, з''ясовує причини та наслідки цієї взаємодії.
Актуальність роботи. У наш час дослідження мислення потребує більш глибокого вивчення та аналізу, що пояснюється розвитком всіх галузей існування людства і ще більше швидким розвитком у майбутньому. Життя людини постійно ставить проти нього гострі і термінові завдання, проблеми. Виникнення таких проблем, труднощів означає, що у навколишньої дійсності і ще багато невідомого, незрозумілого, прихованого.
Об''єктом розумової діяльності завжди є найактуальніші проблеми, породжені сучасністю. На нинішньому історичному етапі такими є екологічні проблеми, проблеми економічної інтеграції країн в умовах ринкових відносин та ін. Поглиблення соціальної сутності мислення зумовлене потребою постійно залучати для розв''язання кожного конкретного завдання досвід, нагромаджений фахівцями в суміжних галузях знання. Завдяки соціально-історичній природі мислення людство забезпечує наступність у передаванні від генерації до генерації інтелектуальних надбань, створюючи умови для соціального та науково-технічного прогресу.
Давньогрецький філософ Аристотель відомий своїм афоризмом:»Пізнай себе-і ти пізнаєш світ». Дійсно, пізнання своїх психічних процесів, одним з яких є мислення, допоможе глибоко пізнати світ.
Проблемами мислення займалося чимало психологи. Теплов Борис Михайлович займався розробкою психологічних праць присвячених проблемам обдарованості. Андрій Володимирович Брушлинский відомий книгою «Мислення і спілкування». С.Л. Рубінштейну належить поняття «аналіз через синтез». Гальперін П.Я. розробив теорію формування мислення, яка одержала назву концепції планомірного формування розумових дій. Гальперін виокремив етапи інтеріоризації зовнішніх дій, визначивши умови, котрі забезпечують їх найповніший та найефективніший переклад у внутрішні дії із заздалегідь заданими властивостями. Окреме місце серед досліджень інтелекту в сучасній психології посідають праці Ж. П''яже.
Отже, вивчення характеристик мислення є важливим і актуальним серед проблем, які вивчає психологія.
Мета курсової роботи полягає у тому, щоб скласти уявлення про процес мислення. Як протікає цей процес, які її функції, як формується у різних ситуаціях. Описати основні його види. Визначити теоретичні і експериментальні підходи до дослідження мислення.
Завдання курсової роботи:
описати природу розумового процесу;
визначити залежність мислення від діяльності мозку
розглянути основні операції, і фази мислення;
розглянути основні види мислення;
визначити значення мислення у житті людини;
охарактеризувати теоретичні і практичні підходи до дослідження мислення;
зробити відповідні висновки.
Предмет дослідження – індивідуальні особливості мислення.
Об''єкт дослідження – мислення як пізнавальний процес.
ВИСНОВКИ
Мислення - це вища форма психічного відображення. Пізнання світу починається з відчуттів, сприймань та уявлень, але ця чутлива картина світу не дає змоги глибоко і всебічно його пізнати. Зокрема, живе споглядання неспроможне проникнути у складні форми взаємодії явищ, об''єктів, подій, у їхні причини та наслідки. Для відображення цих моментів буття необхідний перехід від відчуттів, сприймань (чуттєвого відображення) до мислення.
Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей.
У розумових діях можна виокремити їх основні складові, або процеси – розумові операції: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.
Різноманітність типів мисленнєвих задач зумовлює різноманітність не тільки механізмів, способів, а й видів мислення. У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне і теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.
Інтелект у сучасній психологічної науці пов''язують із процесом мислення, а мислення, у свою чергою, є пізнавальним психічним процесом, який завершує обробку інформації, яку ми одержуємо із зовнішнього світу.
Адаптація людини, її поведінка, її творча діяльність, що носить свідомий (розумний) характер, тісно пов''язана з процесом мислення. Виникнення поняття «інтелект» пов''язаний із спробами оцінити за допомогою спеціальних психологічних тестів розумові і творчі можливості людини.
Паралельно зі теоретичними пошуками постійно ведуться експериментальні дослідження процесу мислення. Так на початку XX ст. французькі психологи А. Біне і Т. Симон запропонували визначати ступінь розумової обдарованості у вигляді спеціальних тестів.
У експериментальному дослідженні мислення були використані методики:
Методика Мюненберга, тест «Логічно-понятійне мислення», тест креативності Торренса, тест Липиманна.
