Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Забезпечення національної безпеки України як функція держави……………5

Висновок………………………………………………………………….………21

Список літератури………………………………………………………….….…22

Визначальним елементом створення будь-якої системи є її мета. Отже, очевидним є розгляд даного компоненту і при створенні системи забезпечення національної безпеки України.
Питанням визначення поняття мети приділено багато уваги, тому, щоб не переобтяжувати зайвими дискусіями, наведемо те визначення поняття, яким будемо користуватися в подальшому. Отже, мета – передбачений у свідомості результат, на досягнення якого спрямована діяльність суб'єкта.
У теоретичній сфері дослідження національної безпеки мабуть стало традицією, що одне поняття характеризується чисельними не лише визначеннями, а й підходами щодо їх формулювання. Це ж саме стосується і такого поняття, як «мета функціонування СЗНБ».
Тому, ураховуючи запропоноване нами вище визначення поняття системи забезпечення національної безпеки, а також самого процесу забезпечення національної безпеки можна визначити мету функціонування даної системи: організація процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, а також ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України. У найбільш широкому плані мета СЗНБ – організація управління системою національної безпеки через ефективне функціонування самої системи забезпечення.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.
2. Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України»
3. Закон України «Про основи національної безпеки України»
4. Андрусяк Т.Г. Теорія держави та права. - Л.: Слово, 2007.
5. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 2007. – 250 с
6. Конституційне право України. / За ред. А.З. Георгіца. - К.: Юрінком інтер, 2008.
7. Конституційне право України. / За ред. О.В. Ріяки - К.: Юрінком Інтер, 2007.
8. Самолюк В., Філіп’єв А., Мартинюк Р. Основи правознавства: Навчальний посібник. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2006. – 253с.
9. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология. Учебник для вузов. – Х: Эспада, 2002.
10. Судові та правоохоронні органи України. / Збірник законодавчих та нормативних актів. – К.: Видавництво Паливода А. В., 2002.
11. Судові та правоохоронні органи України: Підручник. / Басай В.Д. – К.: Вік, 2001.
12. Судові та правоохоронні органи: конспект лекцій. – Л.: Вид-во Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2007.
13. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К: Юрінком Інтер, 2008. - 536 с.
14. Шаповал В.М. Конституційне право України: Підручник для студ. вузів. - К.: Артек, 2007.
15. Юридическая деонтология : Учеб.-метод. пособие / М.Ф. Орзих, А.Р. Крусян ; Одесская национальная юридическая академия. – Одесса : Юридична література, 2002. – 42 с.

Вступ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах усі країни включені до процесу загальнодержавного світового економічного розвитку. Одночасно входження країни в світове господарство в умовах відкритої економіки приховує різні загрози - від незначного негативного впливу на господарську діяльність окремих суб''єктів зовнішньоекономічної діяльності до втрати національного державного суверенітету

В сучасних умовах всесвітньої глобалізації та розширення впливу мілітаристських блоків все більше зростає захисна функція держави. Йдеться перш за все про таке поняття як національна безпека.

Національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

В усі часи держави прагнули захистити себе він впливу, відкритого чи заангажованого, інших країн, при чому застосовували усю потужність апарату держави починаючи від армії і закінчуючи таємною поліцією чи контррозвідкою. Завжди для держави як соціального утворення найвищою цінністю було життя своїх громадян, але держава як власне сукупність певних інститутів перш за все прагнула захистити себе від загарбання влади іншою країною чи певним колом осіб. Виходячи з цього убезпечувати було необхідно не лише засобами мілітаристського походження (армія, зброя ін..) а й певними економічними механізмами. Тобто створювати безпечні економічні умови існування держави.

Отже об''єктом даного дослідження виступає національна безпека України.

Предметом дослідження є національна безпека як функція держави.

Сучасна національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» одним із суб''єктів забезпечення національної безпеки є Рада національної безпеки і оборони України.

Висновок

Рада національної безпеки і оборони України – координаційний орган з питань національної безпеки та оборони України. Відповідно до Конституції України є допоміжним органом Президента України.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Він також формує персональний склад Ради національної безпеки і оборони України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем''єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Голова Верховної Ради України не є членом РНБО, але може брати участь її засіданнях.

Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями цього органу є:

Внесення пропозицій Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.

Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.

Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.