ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ЄВРЕЇВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

2. ЄВРЕЇ МІСТА МИКОЛАЇВА

2.1. Заселення Миколаїва євреями

2.2. Погроми 1905 року

2.3. Єврейська добродійна діяльність

2.4. Євреї в економічному житті міста

2.5. Роль євреїв в хліботоргівлі

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Євреї вперше з'явилися на території сучасної України в 4-му сторіччі до н. е. в Криму і серед грецьких колоній на північно-східному узбережжі Чорного моря. На півострові збереглося тридцять надгробків, поставлених єрусалимським священикам з 6-го до 555 року нашої ери. В Керчі також знайдено два некрополі. На пам'ятниках зображені менори, написи: грецькою та на івриті.
Звідти вони мігрували вздовж долин трьох головних річок Волги, Дону та Дніпра, де вони мали активні економічні і дипломатичні відносини з Візантією, Персією, і Хозарським каганатом. Хозарський каганат, складався переважно з тюркських племен. Починаючи з певного часу головами хoзарів(Каганами) були особи тюркського походження, що перейшли в юдаїзм, або їх нащадки.

1. А.А. Малярчук. Верф на Інгулі. - Ленінград, "Суднобудування", 1989.
2. А.Г. Сацкий. Підрядне суднобудування в Миколаєві.//Судостроение. №8, 1980.
3. Б.Н. Зубів розвиток кораблебудування на півдні Росії. - Калінінград, 1990.
4. Державний архів Миколаївської області. ф.230, оп.1, д.1.
5. Корабели. Миколаївський завод імені 61 комунара. - Москва, "Планета", 1988.
6. Коротка єврейська енциклопедія. Єрусалим. - 1995. - T.V. - С. 719.
7. Миколаїв. Фотоальбом. - Київ, "Мистецтво", 1989.
8. Николаєвци. Енциклопедичний словник. Миколаїв. -1999.
9. Ю.С. Гачків. Вольні вільні верфі Миколаєва.// Южная правда. 20 квітня 1983.
10. Ю.С. Гачків. Євреї Миколаєва. // Вечірній Миколаїв. 21 березня 2000 р.

Значне місце серед національних меншин в Україні посідають євреї. Їх чисельність постійно скорочується: якщо в 1926 р. в Україні проживало 2.7 млн. громадян єврейської національності, то 1989 р. - 486.3 тис. осіб, то в 2001 р. – 103.6 тис. осіб. Зменшення кількості громадян цієї національності пов’язано із масовим знищенням їх німецькими фашистами в роки Другої світової війни та їх еміграцією до Ізраїлю й в інші країни.

Євреї з’явилися в Україні ще за часів Київської Русі. Прибули вони з кримських і грецьких колоній та хозарських областей. В XV-XVI ст. чимало євреїв пересилилося в Україну з Польщі. На території Російської імперії євреям дозволяли проживати лише у містах і невеликих містечках, де вони у багатьох випадках кількісно переважали населення інших етнічних груп. Особливо багато євреїв було у міських поселеннях Волині, Галичини і Поділля.

У свій час царський уряд встановив т.зв. лінію осілості, східніше від якої постійне проживання євреїв заборонялося. В Україні ця межа проходила вздовж Дніпра з деяким відхиленням на схід (Брянськ-Полтава-Луганськ-Маріуполь). У зв’язку з цим багато євреїв “вихрещувались”, тобто міняли віру з іудейської на християнську, змінювали прізвища на “благозвучніші” (з’явилися Гольдейберги, Зільбери та ін. у австро-угорській частині чи Золотарьови, Лебединські, Цвєтови, Зоріни, Серебрянські і т.п. - в підросійській частині України).

Незважаючи на національні утиски царського та австро-угорського режимів, євреї до часу встановлення радянської влади займали міцні економічні позиції. У “смузі осілості” понад 40% з них займались торгівлею, приблизно одна третина була зв’язана з промисловим виробництвом, 5% перебували на державній службі та займались “вільними професіями” (лікарі, юристи, літератори), 3-4% працювали у сільському господарстві.

До жовтневого перевороту 1917 р. в Російській імперії євреїв не допускали до політичної діяльності. Царський уряд підтримував єврейські погроми і розгнузданий антисемітизм (юдофобство).

У результаті радянських репресій у західній Україні (1939-1941 рр.), та внаслідок тотального винищення євреїв німецькими фашистами у роки Другої світової війни корінні євреї в Україні майже повністю зникли.

Сучасне розселення євреїв в Україні характеризують матеріали Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Зараз 99.2% усіх євреїв проживає у міських поселеннях України і тільки 0.8% - у сільській місцевості. Найбільша кількість євреїв проживала в м. Києві (17.2% від їх загальної кількості), Одеській (12.8%), Дніпропетровській (13.2%), Харківській (11.1%), Донецькій (8.4%), Вінницькій (2.8%), Житомирській (2.5%), Чернівецькій (1.3%) областях, АР Крим (4.3%). Значно менша їх кількість проживає в Запорізькій, Львівській, Миколаївській, Хмельницькій, Луганській, Херсонській, Київській, Полтавській та Черкаській областях. Зараз в Україні працює товариство єврейської культури, відновлюються єврейські національні школи, синагоги, видаються газети мовою ідиш.

Після заснування верфі і міста (1789-1790гг .) Миколаїв почав став заселятися в основному кріпосними кріпаками з із Росії, Білорусії і України. Селилися також і іноземці, запрошені Катериною II освоювати нові землі грунти . Переважаючим пануючим населенням в місті були росіяни, що пов'язане із специфікою Миколаєва - центру Чорноморського флоту і суднобудування, куди переводилися перекладали офіцери, матроси і майстрові з Балтіки і Помор'я. На другому місці місце-милі в місті спочатку були греки, що бігли до Росії від турецького Турція ярма іга . Але та з із приходом прибутком до влади Павла I Миколаїв було закрито зачиняти для заходження іноземних суден і мешкання в нім іноземців, окрім крім тих, хто КТО прийняв російське підданство або служив в Морському відомстві по контрактах. Тому греки, що тримали в місті місцеву і заморську торгівлю, почали стали виїжджати поїхати до Одеси, а їх місце місце-милю зайняли позичали євреї, росіяни піддані, в основному вихідці із із західних областей, що належали раніше Польщі. У зв'язку з цим друге місце місце-миля в місті за чисельністю незабаром зайняли позичали євреї, це було обумовлено і історично: ще в 1778г. Новоросійський губернатор Муромцев дозволив переселятися на землі грунти нинішнього теперішнього Миколаєва євреям з із колишньої Польщі, але та з із умовою, щоб аби кожен іудей привів з із собою п'ять християн.

Право громадянства в Екатерінославськом наміснитцтві і в Таврійській області, а значить, і в Миколаєві, було надано євреям указом Катерини ІI від 23 грудня 1791г. При цьому їм дозволялося жити в будь-яких містах і займатися торгівлею, ремісництвом і підприємництвом, але та заборонялося служити в державних установах, армії і флоті.

Єврейські купці, місцеві і прийшлі зайшлі , займалися в Миколаєві не тільки не лише торгівлею, але та в значній мірі значною мірою охопили постачання флоту і підрядне суднобудування. Залучення їх до цієї діяльності почалося розпочинало ще при маркізі де Траверсі і особливо розвинулося при адміралові А.С.Грейге. Коли при Грейге почався розпочинав бурхливий розвиток флоту, суднобудування і міста, то євреї з із разных навколишніх місць місце-миль і з із інших губерній переселилися в місто, зайнявши позичати майже всю сферу торгівлі в місті і постачання флоту.

Чорноморський флот був ласим шматком: щорічно щорік через нього проходило від 8 до 12 мільйонів рублів карбованців , тому єврейські купці охоче займалися постачаннями флоту. З 1813 по 1830 рр. з із 52 постачальників флоту 30 були євреями, тобто 58 відсотків процентів.

Найбільш розвиненими, традиційно «єврейськими» ремеслами були: кравецьке, слюсарне, солодове, ювелірне.

Не дивлячись на те, що євреї проживали поряд з поряд із українцями і росіянами десятки років, вони зберегли свою культурну і релігійну автономію. Життя євреїв було обкреслене рамками сім'ї, ринку і синагоги. Синагога грала центральну роль в житті євреїв і була не тільки не лише будинком домом молитви, але і местомом, де збиралася єврейська община. В кінці ХIХ століття в Миколаєві функціонували дві синагоги (Стара і Хоральна), а також 14 молитовних будинків домів . У 1880 р. на прохання прихожан адміралом Н.А. Аркасом, губернатором Миколаєва, дозволено будівництво нової хоральної синагоги на вулиці Німецькій(Фалєєвськой). Автором проекту і керівником будівельних робіт був міський архітектор Володимир Єфремович Андрієвський. Це було одна з найкрасивіших будівель міста: будинок дім кам'яний, двоповерховий, на нижньому поверсі великий зал для молитов, освітлював двома рядами лавами великих циркульных вікон. Синагогу прикрашали колони в мавританському стилі. Хоральна синагога була з'являлася пам'ятником архітектури другої половини ХIX ст. ст У 1928 р. її закрили зачиняли.