ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1.ДЖЕРЕЛА ДЕМОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 5

1.1. Переписи населення 5

1.2. Обстеження населення та їх класифікація 10

1.3. Поточний облік демографічних подій або поточний облік природного руху населення 11

1.4. Поточний облік міграції 12

1.5. Реєстр населення 13

ВИСНОВКИ 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 18

Різні форми обліку населення існували ще за сивої давнини. Вони проводилися в Стародавній Греції, Вавилоні, Месопотамії, Стародавньому Єгипті, Римі, Китаї та Японії і мали переважно фіскальні (податкові) та військові цілі, охоплюючи, як правило, тільки чоловіче населення, поза як саме воно могло брати участь у військових діях та сплачувати податки. Найбільш відомі обліки громадян (цензи), що проводилися в Стародавньому Римі. Від 510 до 30 року до н.е. цензи проводилися регулярно – раз на п'ять років. При цьому глави сімей повідомляли відомості не тільки про себе, але й про всіх інших членів сім'ї та про їхнє майно.
За доби феодалізму дрібні й розрізнені держави не проводили систематичних обліків населення. У рідких випадках у зв'язку з надзвичайними обставинами – епідеміями, голодом, війнами – по їх завершенні здійснювалися спроби підрахувати, скільки людей лишилося живими. На середину XVIII сторіччя мірою становлення національних держав, а також з початком розвитку капіталістичних відносин виникла необхідність у відносно докладних відомостях про чисельність та склад населення країни. І тоді на зміну різного роду облікам приходять переписи населення.

1. Всеукраїнський перепис населення: методологія та організація. Навч. посіб. – К., 2001.
2. Дорошенко Л. С. Демографія. – К., 2005.
3. Медков В. М. Демография. – Ростов н/Д, 2002.
4. Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2012 року. – К., 2003.
5. Статево-віковий склад населення України за даними Все¬українського перепису населення 2012 року. – К., 2013.

Дослідження демографічних процесів і явищ, виявлення їх тенденцій і закономірностей, а також здійснення різноманітних практичних розробок (прогнозів, програм) потребує використання значних обсягів інформації про населення. Демографічна інформація насамперед поділяється на первинну і вторинну. Первинна інформація являє собою безпосередньо зібрані статистичні дані про населення. Вторинна інформація – це вже оброблені певним чином вихідні дані. Вона може бути подана у вигляді статистичних довідників, робочих таблиць, наукових публікацій, аналітичних WEB-сторінок тощо. За своєю сутністю вторинна інформація є результатом відповідної аналітичної обробки первинних даних.

Інформацію про населення інколи групують і за іншими ознаками, а саме:

 за ступенем охоплення розрізняють інформацію про населення світу, країни, окремих регіонів, міських та сільських поселень;

 за характером даних можна виокремити інформацію про кількість і склад населення на ту чи іншу дату, дані, що характеризують демографічні події за той чи інший період;

 за часом, до якого належать дані, вони поділяються на ретроспективні, поточні, прогнозні;

 за способом отримання інформації це можуть бути офіційні публікації, матеріали спеціальних досліджень;

 за характером видання розрізняють спеціальні дані та дані загального типу.

Як первинна, так і вторинна демографічна інформація повинна відповідати певним вимогам, аби її можна було використовувати для аналізу.

Першою такою вимогою є повнота. Наприклад, дані про загальну кількість населення та загальну кількість демографічних подій повинні бути доповнені показниками, що характеризують їх розподіл за певними ознаками (за певними періодами часу, за сімейним станом, за віком, рівнем освіти тощо).

Друга вимога – детальність та багатоаспектність. Тобто необхідність фіксації якомога більшої кількості ознак, що характеризують індивіда.

Третьою вимогою є достовірність. Тобто в інформації не можна допускати перекручень демографічних даних (свідомих чи несвідомих). За умови використання недостовірної інформації неминучі хибні висновки та помилки при прийнятті проектних рішень.

Четверта вимога полягає в забезпеченні систематичності у збиранні, узагальненні, публікації та аналізі демографічних даних. Тобто накопичення демографічної інформації має здійснюватися відповідно до встановленої для кожної її виду періодичності.

Специфічність населення полягає в тому, що способом його існування та самозбереження є постійна мінливість, плинність, перехід з одного стану в інший. Характеристики населення в цілому як сукупності людей змінюються за певний період часу внаслідок демографічних подій (народження, смерть, взяття (розірвання) шлюбу, міграція), що відбуваються з окремим індивідом у конкретний момент.

Цим зумовлюється необхідність застосування відповідної системи обліку та збирання демографічних даних. Існуюча практика розрізняє «облік стану населення на певний момент часу та облік демографічних подій (народжень, смертей, шлюбів, розлучень, а також переїздів з місця на місце) за той або інший період часу».

 

Відтворення населення являє собою багатоаспектний і складний процес й не піддається однозначному визначенню. Його можна характеризувати з різних боків і точок зору. Комплексне вивчення відтворення населення та його розвитку передбачає збирання, систематизацію, узагальнення та аналіз великого обсягу різнобічна інформації за допомоги різних методів. Це дозволяє скласти об''єктивну оцінку відтворення населення та окремих демографічних процесів у контексті суспільного та економічного розвитку країни.

До джерел демографічної інформації належать друковані видання, які містять кількісні відомості про населення та демографічні процеси. їх розрізняють за такими ознаками:

 за мірою охоплення (населення світу, регіону, країни або її окремих територій міських і сільських населених пунктів);

 за характером даних (чисельність і склад населення на певну дату, характеристики демографічних подій за період, змішані характеристики демографічних процесів);

 за часом, до якого належать дані (історико-демографічні, ретроспективні, поточні, демографічні прогнози);

 за способом отримання даних (офіційні публікації, матеріали спеціальних досліджень);

 за характером видання (спеціальні, загального типу).

З точки зору повноти й вірогідності інформації джерела поділяють на первинні, що містять безпосередні результати обробки й зіставлення зібраних статистичних даних і базовані на них розрахункові показники, та вторинні, що є результатами оцінок і різного роду обчислень по первинних даних.

Часто до джерел інформації зараховують також первинні документи спостереження або обліку демографічних подій – записи в метричних книгах, акти громадянського стану, опитувальні аркуші переписів або обстежень населення та матеріали палеодемографічних досліджень. Для пояснення демографічних явищ мають значення й використовуються в практиці такі джерела, як літературні, документальні, законодавчі акти та шерег інших, які не містять безпосередньо кількісних даних.

У більшості країн демографічна інформація збирається через спеціальні статистичні служби за допомогою переписів населення, поточного обліку демографічних подій та обстежень населення. Ці дані не тільки використовують у наукових дослідженнях та прикладних розробках, вони також слугують цілям прогнозування, планування та управління. їх публікації становлять головне джерело демографічної інформації.

Ще одним різновидом первинних джерел демографічної інформації є результати вибіркових обстежень, здійснюваних неурядовими організаціями: науково-дослідними, проектними, громадськими. Вони охоплюють лише частину населення, його окремі групи, але за коректної побудови вибіркової сукупності можуть дати необхідні відомості про демографічні процеси та явища.

Вторинна інформація міститься звичайно у дослідницьких працях, виконаних або на підставі первинних даних, або за матеріалами, зібраними не для Номографічних цілей. Важливим різновидом вторинної інформації є спеціальні довідники або монографії, що містять узагальнення, огляд та аналіз первинних даних за кілька років або їх порівняльний аналіз з низки країн або регіонів (раїни.

Набір даних та їх конкретний зміст у різних джерелах демографічної інформації визначаються прийнятими у кожній країні програмами спостереження й розробки та регламентуються міжнародними угодами, наприклад у рамках ООН, ЮНЕСКО, МОП, ВООЗ та інших міжнародних організацій. Крім змісту даних, у цих угодах часто встановлюється періодичність інформації й застерігаються головні поняття, категорії й методи обчислення показників. Це робиться для забезпечення зі ставності даних при міжнародних порівняннях. Проблема зі ставності демографічних показників досі повністю не розв''язана. Цьому перешкоджають і відмінності у рівнях соціально-економічного розвитку окремих країн, і особливості організації в них статистичного обліку населення.

Найповнішим джерелом відомостей про населення є переписи населення. Аналіз їх матеріалів дає можливість отримати розгорнуту характеристику населення країни. Наприкінці минулого сторіччя Лев Миколайович Толстой написав: «для суспільства інтерес і значення перепису в тому, що він дає йому дзеркало, в яке, є бажання чи ні, подивиться все наше суспільство й кожен з нас.