ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ 5

1.1. Поняття спеціальних знань та їх основні форми 5

1.2. Сутність та ознаки експертизи в адміністративному судочинстві 8

РОЗДІЛ 2. 13

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ 13

2.1. Статус експерта в справах про адміністративні правопорушення 13

2.2. Місце експерта в справах про адміністративні правопорушення 19

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

Поняття «спеціальні знання» розглядалося багатьма науковцями протягом ряду років. Однак дане питання залишається дискусійним і сьогодні, насамперед, через різні підходи до його тлумачення. Так, З.М. Соколовський зазначає, що під спеціальними знаннями слід розуміти «сукупність відомостей, отриманих у результаті професійної спеціальної підготовки, що створюють для їх власника можливість вирішення питань у якій-небудь галузі». Основною ознакою в даному визначенні, на його думку, є вид професійної підготовки, у межах якого вивчаються відомості, необхідні для вирішення питання, яке виникло в справі.
І.В. Постика визначає спеціальні знання «як сукупність пізнань у певній галузі науки, техніки чи мистецтва на сучасному рівні їх розвитку, застосовуваних з метою доказування, яке провадиться у встановленому законом порядку». Істотним недоліком даного визначення є посилання на застосування спеціальних знань лише з метою доказування, а, як відомо, спеціальні знання можуть використовуватися і з метою пізнання певних фактів і явищ. Позитивним же є посилання на сучасний рівень розвитку певної галузі знань. Як зазначає В.Г. Гончаренко, «спеціальні знання – це сукупні знання спеціалістів у даній галузі, що характеризують досягнення конкретної наукової чи технічної галузі, тому вони завжди відбивають сучасний рівень розвитку науки, техніки, мистецтва, навіть якщо окремі спеціалісти з якихось причин відстають від цього рівня».

1. Бондаренко О. О. Оцінювання та використання матеріалів ревізії при розслідуванні злочинів, пов’язаних із порушеннями бюджетного законодавства / О. О. Бондаренко, Р. Л. Степанюк // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: збірник наукових праць. Вип. 10. – Х.: Право, 2010. – С.68–73
2. Клименко Н. Щодо сутності корупції та антикорупційних судових експертиз / Н. Клименко // Віче. – К., 2012. – № 6. – С.15–16.
3. Клочков В. Взаємодія Генеральної прокуратури України з Рахунковою палатою щодо охорони прав і свобод особистості / В. Клочков // Міліція України. – 2004. – № 2. – С.28.
4. Коломієць О. О. Взаємодія Державної контрольно-ревізійної служби та оперативних підрозділів при розкритті розкрадань на об’єктах бюджетної сфери / О. О. Коломієць // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С.156–164.
5. Степанюк Р. Л. Використання спеціальних знань під час розслідування злочинів у бюджетній сфері України / Р. Л. Степанюк // Криміналістичний вісник: [наук.-практ. зб. / голов. ред. Коваленко В. та ін.] / ДНДЕКЦ МВС України ; НАВС.– К.: ТОВ «Еліт Прінт», 2012. – № 17. – C. 102–108.
6. Агєєв О.В. Прокурор як суб’єкт адміністративного процесу: Автореф. дис.…канд.. юрид. наук: 12.00.07 / Харківський національний університет внутрішніх справ. - Х., 2006. – 18 с.
7. Адмiнiстративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для Украiни / Авт.-упоряд. I. Б. Колiушко, Р. О. Куйбiда. – К.: Факт, 2003. - 535с.
8. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
9. Адміністративне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю.Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
10. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
11. Астахов Д. правовое положение участников производства по делам об административных правонарушениях: Дис.…канд.. юрид. наук: 12.00.14. – М., 2005.
12. Бичкова С.С. Експертиза в цивільному процесі: Дис.… канд. юрид. наук 12.00.03 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – 177 с
13. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Монографія. — К.: Алерта, 2007. — 184 с.
14. Жильцов О.Л. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: процесуально-правовий аспект: Автореф. дис.…канд.. юрид. наук: 12.00.07 / – Х., 2007.
15. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз / Затверджена наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998 р., із змінами, внесеними згідно з наказами МЮ України № 144/5 від 30.12.2004 та №59/5 від 10.06.2005 // http://zakon.rada.gov.ua
16. Коломоєць Т.О. Виправні роботи за законодавством України: теорія, досвід та практика застосування: / Коломоєць Т.О., Сквірський І. О. Монографія. - К.: Істина, 2008. -- 184 с.
17. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен / Колпаков В.К. Національна академія внутрішніх справ України. -- К.: Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
18. Кузьменко О. В. теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. / Кузьменко О. В.– К.: Атіка, 2005. – 352 с.
19. Лапта С.П. Правові та наукові основи використання судових експертиз при розслідуванні злочинів: Дис.… канд. юрид. наук 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х., 2006. – 227 с.
20. Лук’янець Д.М. Адміністративно-делікатні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: Монографія – Суми: АТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.
21. Неугодников А.О. Правовий статус адміністративного суду в Україні: адміністративно-правовий аспект: Дис.… канд. юрид. наук 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2006. – 166 с.
22. Приймаченко Д.В. Суб’єкти провадження у справах про порушення митних правил: проблемні питання процесуального статусу / Приймаченко Д.В./ Митна справа. – 2006. - № 6. – С.3 – 6.
23. Ревака В.М. Форми використання спеціальних пізнань в досудовому провадженні: Дис.… канд. юрид. наук 12.00.09 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 197 с.
24. Руденко А.В. Адміністративне судочинство: становлення та здійснення: Дис.… канд. юрид. наук 12.00.07 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 209 с
25. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навч. посіб./ Стеценко С.Г. - К: Атіка, 2007. – 624 с.
26. Коломоєць Т.О. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: Монографія. / Коломоєць Т.О., Сінєльнік Р.В. – К.: Істина, 2008. – 148 с.
27. Черв’якова О. Актуальні питання забезпечення прав громадян, підданих адміністративному арешту / Черв’якова О./ Право України. – 2006. - № 2. – С.35 – 37.

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Конституція України в ст. 3 пріоритетним обов''язком держави визначила утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Тому одним з найважливіших аспектів формування правової держави та здійснення судово-правової реформи в Україні є створення дієвих механізмів забезпечення правового статусу особи. Все це повною мірою стосується і адміністративно-деліктної складової адміністративного права, зокрема, провадження про адміністративні правопорушення. Серед питань, що повинні привернути увагу законодавця, актуальними залишаються проблеми ефективного законодавчого регулювання використання спеціальних знань – сучасних досягнень різних галузевих наук, особливості участі експерта в зазначеній сфері, адже, як слушно зауважує Б. Россинський, у зв''язку з процесами інтеграції і диференціації наукового знання комплексного підходу до досліджень у правозастосовній діяльності все ширше використовуються досягнення природничих, технічних, гуманітарних наук з метою встановлення істини та забезпечення процесу доказування.

У процесуальній науці дослідженню проблем доказування, в тому числі й експертизи, приділялося багато уваги. Дані питання розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних вчених як кримінально-процесуального, цивільно-процесуального, адміністративного права та судочинства, таких як: С.М. Абрамов, М.К. Александров, В.Д. Арсеньєв, Р.С.Бєлкін, В.Є. Бергер, П.Д. Біленчук, С.В. Бородін, Л.П. Булига, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, І.В. Виноградов, С.В. Слінько, З.М. Соколовський, С.М. Стахівський, М.С.Строгович, М.В. Терзієв, В.І. Тертишніков, М.К. Треушніков, М.О. Чельцов, В.І. Шиканов, О.Р. Шляхов, Б.А. Штерн, М.Й. Штефан, О.О. Ейсман, К.С.Юдельсон та ін.

Об''єктом дослідження є особливості застосування спеціальних знань в адміністративному процесі.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, нормативні основи та процедура експертизи у справах про адміністративні правопорушення.

Мета курсової роботи полягає у комплексному дослідженні особливостей проведення експертизи у справах про адміністративні правопорушення, а також процедурних питань, пов''язаних із призначенням та проведенням експертиз, оцінкою експертних висновків по даним категоріям адміністративних справ.

Для досягнення поставленої мети планується виконати наступні дослідницькі завдання :

1. визначити поняття, сутність, цілі, види та правову природу спеціальних знань;

2. охарактеризувати основні елементи правового статусу експерта в адміністративному процесі, окреслити їх проблемні питання;

3. з''ясувати місце експерта в системі суб''єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення;

4. виділити особливості участі експерта на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення;

5. розробити пропозиції вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства щодо процесуального положення експерта у справах про адміністративні правопорушення.

Методи дослідження. В процесі дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Порівняльно-правовий метод дозволив встановити певні подібності та відмінності правового регулювання експертизи в адміністративно-деліктному, адміністративно-судовому, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві України і деяких зарубіжних країн. Системно-структурний метод застосовувався, зокрема, для аналізу законодавчого визначення поняття, видів експертизи, експертного висновку.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження щодо статусу експерта як суб''єкта провадження у справах про адміністративні правопорушення дозволяють сформулювати наступні висновки і пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства:

1) На основі проведеного аналізу, а також виходячи з визначених характерних ознак, судову експертизу можна визначити як проведення на підставі рішення суду особою, яка володіє спеціальними знаннями та має спеціальний процесуальний статус (експертом), дослідження певних фактів та фактичних обставин справи з метою повідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, що оформляється спеціальним документом – висновком експерта. Оскільки об''єктом судової експертизи можуть бути лише матеріальні речі, то з метою усунення протиріч пропонується внести зміни до Закону України «Про судову експертизу», виключивши з тексту поняття судової експертизи, закріпленого в ст. 1, слова «явищ і процесів».

2) В провадженні у справах про адміністративні правопорушення питання законодавчого закріплення призначення та проведення експертизи свого віддзеркалення не знайшли, що слід розглядати як недосконалість законодавства.

Аналіз основних теоретичних та практичних аспектів прав та обов''язків експерта в адміністративно-деліктному процесі як складових його правового статусу дозволяють зробити висновок про те, що, чинне адміністративно-процесуальне законодавство, є застарілим і містить ряд неузгодженостей, лише в загальних рисах фрагментарно окреслює права та обов''язки експерта в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, не конкретизуючи їх. Обмеженість даних елементів правового статусу експерта свідчить про необхідність розширення кола прав та обов''язків даного суб''єкта провадження у справах про адміністративні правопорушення, який хоча і не є головним при вирішенні справи, але активно сприяє її правильному вирішенню. Не сприяє ефективності проведення експертизи в адміністративно-деліктному процесі наявність відсилок до інших законодавчих актів, тому доцільним вбачається уніфікувати та максимально повно закріпити права та обов''язки експерта саме на рівні адміністративно-процесуального законодавства, шляхом змістовного та чіткого регламентування, збалансування та узгодження основних елементів правового статусу експерта, чітким визначенням його функцій та повноважень в КпАП України.

3) Базою для деталізації та конкретизації правового статусу експерта у справах про адміністративні правопорушення може також слугувати кримінально-процесуальне законодавство, з яким адміністративно-деліктне перебуває у тісному «горизонтальному зв''язку», а саме за аналогією доцільно в КпАП закріпити обставини його відводу.

4) Вивчення гарантій діяльності експерта в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, дозволяє вказати на недосконалість їх правового регулювання, про що свідчить аналіз чинного, і перспективного адміністративно-деліктного законодавства. Отже, одним із напрямів вдосконалення повинно стати закріплення саме на рівні адміністративно-процесуального законодавства гарантій діяльності експерта в провадженні у справах про адміністративні правопорушення за аналогією із кримінально-процесуальним законом.