Вступ ………………………………………………………………………..3
1. Судження. Простi судження ……………………………………………4
2. Види суджень. Вiдношення мiж судженнями. Логiчний квадрат ……7
3. Складнi судження ………………………………………………………12
Висновок …………………………………………………………………...14
Список літератури …………………………………………………………15
Більш складною порівняно з поняттям формою мислення виступає судження. Воно включає поняття, але не зводиться до нього, є якісно особливою формою, що виконує свої функції в мисленні.
Щоб проаналізувати дану форму, необхідно спочатку з’ясувати, що таке всяке судження взагалі, незалежно від форм його прояву; потім класифікувати судження; далі установити, які існують відношенняя між судженнями, і, нарешті, показати, які можливі логічні операції із судженнями.
Зв’язки і відношення між предметами носять найрізноманітніший характер. Вони можуть бути між двома окремими предметами, між предметом і групою предметів, між групами предметів і т. п. Розмаїття таких реальних зв’язків і відносин знаходить своє відображення в судженнях.
У судженнях розкривається наявність або відсутність чого-небудь у чомусь. Наприклад, залізо має ковкість. Наявність цього зв’язку між предметом і окремою властивістю уможливлює судження «Залізо ковке».
1. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332
2. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – С. 386
3. Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266
4. Кондаков И.В. Логика. – М., 1954. – С. 68
5. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.: Основа, 1998.
6. Кирилов В.Н., Старченко А.А. Логіка. – М.: Юрист, 1999.
7. Мозгова Н.Г. Логіка: Навч.посібник. – К.: Каравела, 2006.
8. Рузавин Г.Н. Логика. – М.: ЮНИТИ, 2002.
9. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 2006.
10. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998.
Між поняттям і судженням існує тісний взаємозв''язок – ще Аристотель
наголошував, що судження є, власне, розгорнутою формою поняття, а
поняття – згорнутою формою судження. Попри дисткутабельність питання про історичну первинність виникнення цих форм мислення, зрозуміло, що вони не можуть існувати окремо.
Судження є більш складною за поняття формою мислення, у ній
стверджується або заперечується існування предмета як такого, наявність
або відсутність у предмета певної ознаки або відношення між предметами.
Вже на цьому рівні можна виділити такі види суджень:
атрибутивне – говориться про наявність чи відсутність у предмета певної ознаки;
судження з відношенням – порівнюються предмети та явища за ознаками;
екзистенційне – про наявність або відсутність предмета як такого.
У живій мові судження виражається розповідним реченням або
словосполученням. Запитальні речення (крім риторичних), а також речення
з одного слова на кшталт “Вечоріло”, “Холоднішало” не є судженнями, бо
вони не несуть у собі розгорнутого стверджувального змістовного навантаження.
Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Наприклад: “Злочин є діяння суспільно небезпечне”; “Крадіжка здійснюється тільки навмисне” і т. д.
Судженням називається думка, в якій утверджується або заперечується що-небудь про предмети та явища об''єктивної діяльності.
Судження відображає наявність або відсутність у предметів певних властивостей, ознак, зв''язків і відношень. У судженні виражається наше знання про саме існування предметів і явищ та про всі різноманітні зв''язки і відношення між предметами, явищами та їхніми властивостями. За допомогою суджень ми охоплюємо предмет у найрізноманітніших його проявах. Так, висловлюючи судження: “Право є сукупність правил поведінки”, “Право не існує без держави”…, ми виявляємо найрізноманітніші сторони права і його зв''язок із іншими явищами.
Таким чином, судження – це не просто зв''язок понять чи уявлень, за якими немає ніякої реальності, як твердить ідеалістична логіка, а відображення дійсно існуючих суттєвих зв''язків і відношень між предметами.
