ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………….3

Розділ 1. Лексика сучасної української літературної мови з

огляду на сферу її використання

1.1. Стилі сучасної української літературної мови …………….5

1.2. Застаріла лексика …………………………………………….11

Розділ 2. Вживання лексики в романі В. Винниченко

«Сонячна машина»

2.1. Історична основа роману «Сонячна машина» …………….15

2.2. Мовні засоби роману «Сонячна машина» …………………18

Висновок …………………………………………………………………...30

Список використаних джерел …………………………………………….32

Стиль (від латин. Stilus – паличка для письма). Сталь літературної мови – різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці.
Розмовний стиль.
Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

1. Білецький О. "Сонячна машина" В.Винниченка // Критика.— 1928.— №2.— С. 31–43.
2. Бондаренко Ю. «Сонячна машина» В. Винниченка: ідеаційність проти сенситивності // Винниченкознавчі зошити. Випуск третій ; [відп. ред. Н. І. Михальчук] / Юрій Бондаренко. – Ніжин : НДУ, 2007. – С. 77–91.
3. Винниченко В. Сонячна машина : [роман; передм. О. Гнідан] / Володимир Винниченко. – К. : Сакцент Плюс, 2005. – 640 с. – (Першотвір).
4. Винниченко В. Сонячна машина.— К.: Дніпро, 1989.
5. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Тамара Гундорова. – Львів : Літопис, 1997. – 297 с.
6. Зеров М. "Сонячна машина" як літературний твір // Зеров М. Твори в двох томах.— К.: Дніпро, 1990.— Т. 2.— С. 435–457.
7. Ільчук Ю. Теорія автора і структурно-суб’єктний аналіз тексту / Юлія Ільчук // Наукові записки. Національний університет «Києво-Могилянська Академія». – Т. 4 : Філологія. – К., 1998. – С. 12–17.
8. Капленко О. Наратив як модель світу: структурна побудова і проекція на художній текст / Оксана Капленко // Слово і час. – 2003. – № 11. – С. 10–16.
9. Лисяк-Рудницький І. Суспільно-політичний світогляд Володимира Винниченка // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе.— К.: Основи, 1994.— Т. 2.— С. 95–112.
10. Література. Теорія. Методологія : [пер. з польськ. С. Яковенка; упор. і наук. ред. Д. Уліцької]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 543 с.
11. Павличко С. Теорія літератури / [передм. Марії Зубрицької] / Соломія Павличко. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 679 с.
12. Панченко В. Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: Книга розвідок та мандрівок / Володимир Євгенович Панченко. – К. : Твім інтер, 2004. – 288 с.
13. Сеник Л. Перший український утопійний роман // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.— Вип. 5.— Львів, 1998.— С. 549—559.
14. Сиваченко Г. "Сонячна машина" В.Винниченка і роман-антиутопія ХХ сторіччя // Слово і час.— 1994.— №1.— С. 42–47.
15. Сиваченко Г. М. Пророк не своєї вітчизни. Експатріантський «метароман» Володимира Винниченка: текст і контекст / Галина Миколаївна Сиваченко. – К. : Альтернативи. – 2003. – 280 с.
16. Современный словарь-справочник по литературе / [Сост. и научн. ред. С. И. Кормилов]. – М. : Олимп: ООО «Издательство АСТ», 2000. – 704 с.
17. Ткачук М. П. Наративні моделі українського письменства / Микола Платонович Ткачук. – Тернопіль : ТНПУ : Медобори, 2007. – 464 с.
18. Ткачук О. М. Наратологічний словник / О. М. Ткачук. – Тернопіль : Астон, 2002. – 173 с.
19. Ткачук О. Наративна перспектива та дистанція в модерністичному дискурсі кінця XIX – початку XX століття / Олександр Ткачук // Слово і час. – 2003. – № 11. – С. 17–24.

ВСТУП

Один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів - Володимир Винниченко. Він - не тільки провідний діяч українського літературного і національно-визвольного руху, а ще й відомий політик.

Першим в літературі 20-х років XX ст. створив соціально-утопічний і фантастичний роман з елементами пригодницького і детективного жанру. Цьому твору не бракує вад і хиб, але він став новим і оригінальним явищем світової літератури. У "Сонячній машині" автор порушує суспільно-політичні, філософські, морально-етичні проблеми; уміло поєднує проблеми особи і колективу, класової боротьби, соціальних груп "прекрасної будущини", моралі і біологічних інстинктів. Новаторство письменника знаходить своє втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача, тримає в стані високої емоційної напруги, естетичної втіхи. Цей твір В. Винниченко присвятив своїй сонячній Україні.

Дія роману відбувається десь через 40-50 років після закінчення першої світової війни. Ареною подій стає не лише вся Німеччина й Європа, а й цілий світ. Найпереконливіші сторінки роману пов''язані з гостро сатиричним зображенням верховодів сучасного фінансово-промислового капіталу - гумового фабриканта і президента Об''єднаного Банку Мертенса та його оточення. Король Німеччини Мертенс за свої гроші купив усе: уряд і парламент, банки і підприємства, поліцію і пресу, а прагне купити ще й древній аристократичний герб разом з його власницею - родовитою принцессою Елізою. Він мріє панувати над усім світом.

Тодішня Німеччина постає в романі як залізобетонний дім божевільних, морально спустошених, хижо жорстоких і моторошно нещасних істот.

Могутній реальній політичній і економічній силі в романі протиставлено винахід геніального інженера Рудольфа Штора - сонячну машину, що символізує визволення од усіх економічних, соціальних, політичних форм утиску.

Після виходу твору українською, російською, а потім й іншими мовами, він став досить помітною подією, і його успіх закономірно вважався чимось незвичайним, досі не баченим в українській літературі. "Сонячна машина" є новаторським твором, що й досі не втратив ідейно-естетичного значення.

Актуальність дослідження. Багато вітчизняних мовознавців досліджували вживання та використання лексики в українській літературній мові, зокрема Білецький О. , Зеров М. , Лисяк-Рудницький І. , Сеник Л. , Сиваченко Г.

Але вживання і використання лексичних прийомів в романі В. Винниченка «Сонячна машина» мало дослідженні. Тому тема моєї курсової роботи є актуальною.

Мета дослідження полягала у вивченні мовних засобів у романі В. Винниченка «Сонячна машина».

Завдання роботи полягали в :

1. Опрацюванні наукової літератури з теми дослідження.

2. Визначенні мовних засобів у романі.

Об''єктом дослідження були мовні особливості в романі В. Винниченка «Сонячна машина».

Предмет роботи – функції лексики у романі В. Винниченка «Сонячна машина».

Методи дослідження: описовий, зіставлення, статистичний, метод індукції та дедукції, функціонального аналізу.

ВИСНОВОК

"Сонячна машина" В.Винниченка — роман особливий не тільки для української літератури, а і для творчості самого його автора. Причому мова йде не про його повсякчас афішовану утопічність, небачену в українському письменстві, а про те що він став свідченням початку нового етапу в творчому житті автора, у якого відбувається поступова переоцінка пережитого досвіду, підбиття підсумків революційної боротьби, творення нової ідеології.

Неоднозначність "Сонячної машини" як перехідного етапу у творчості відбилася на оцінці та трактуванні твору. Одні літературознавці вважали його утопією [3, с. 435-457], Г.Сиваченко охрестила його антиутопією [6, с. 42-47], інші ж взагалі заперечували його утопічність [1, с. 32].

Відзначимо, що елементи соціальної критики в романі присутні (до перемоги Сонячної машини і відразу після неї), але їх не слід ототожнювати з антиутопізмом і тим більше переоцінювати їхнє значення, чим грішить Г.Сиваченко. Проте автор не формулює і свого позитивного суспільного ідеалу, зупинивши дію на моменті його досягнення. Певно свій ідеал В.Винниченко виразив в чомусь іншому.

Були спроби пояснити основну ідею письменника як віру у вирішальне значення техніки для прогресу людства [5, с. 556]. При цьому Сонячна машина розглядається як символ науково-технічного прогресу. Але ж не сам винахід привів до щасливого завершення історії. Це засвідчує картина розкладу суспільства відразу по його перемозі. І лише коли людство оновилося морально, воно зробило позитивним і апарат. Тобто не винахід робить людство кращим, а навпаки: лише людина здатна облагородити його. Саме ірраціональний порив, що охопив людство, його цілеспрямоване прагнення діяти, працювати призвело до створення нового суспільного ладу. Тобто свідомість визначила буття. І це писав колишній марксист!

Марксистський соціалізм у винниченківській редакції був утопією. Очевидно поступово він перестав його задовольняти. І тоді В.Винниченко почав створювати нову універсальну теорію. Цього разу морально-етичну (увага до подібних проблем у нього помічається ще з п''єс 1910-х років). У "Сонячній машині" вона проявилася в способі оновлення суспільства через моральне удосконалення людей. Згодом ці ідеї вилилися в утопічне вчення про конкордизм, положення якого намагався дотримуватися сам автор в особистому житті.

Отже, "Сонячна машина" — це все ж таки утопія, але утопічною ідеєю тут є вже не соціалізм (як це було у раннього Винниченка), а зародок нового етико-морального вчення, яке, певно, і було створене, щоб замінити останній після розчарування у ньому. Не дарма І.Лисяк-Рудницький говорив, що В.Винниченко належав до людей, які не можуть жити без утопії [4, с. 108].