Вступ……………………………………………………………….……..………..3
Античні філософи про душу………………………………………..…………….4
Висновок………………………………………………………………………….23
Список використаної літератури………………………………….…………….24
Середньовічні мислителі з особливою увагою поставилися до вчення Аристотеля про душ, викладена в однойменному трактаті. Аристотель починає з того, що душу є не тільки в людини. Її мають також рослини і тварини. Рослинна душа, по Аристотелеві, має здатність росту, харчування і розмноження. Тваринна душа відрізняється тим, що має почуття. Душу людини є розумна душа.
Особливої уваги заслуговує вчення Аристотеля про душу. Він вважає, що душу може мати тільки природне, а не штучне тіло. Причому це природне тіло має бути здатним до життя. Здійснення можливості життя природного тіла Аристотель називає душею. Аристотель розрізняє три види душі. Два з них належать до фізичної психології, оскільки вони не можуть існувати без матерії. Третя метафізична.
Список використаної літератури
1. «Presbyterian Life», 1 травня 1970 року, с. 35.
2. Антисери Д. и Дж. Реале, «Западная философия от истоков до наших дней», Изд-во «Пневма», СПб, 2001
3. Аристотель, «Этика», Изд-во АСТ, М., 2002
4. Аристотель, Соч. в 4-х томах, Изд-во «Мысль», М., 1981
5. М. Ястров молодший, «The Religion of Babylonia and Assyria», Бостон, 1898, c . 556
6. Платон, «Федон», ч. 64, 105; цит. за: Платон, «Діалоги», Київ, 1995, с. 240, 282.
Одним з найпоширеніших є визначення психології як науки про душу. Проте сам термін і поняття «душа» виникли й пройшли певний історичний шлях задовго до того, як філософія, теологія, психологія зробили його предметом свого дослідження.
Людина завжди прагнула відшукати причину всіх явищ, що привертали до себе її увагу. Головним серед них була смерть. У тих випадках, коли причина смерті не була очевидною, її пов''язували з впливом якої-небудь потаємної сили. Так виникло первісне уявлення про душу. На цій стадії розвитку людина не могла уявити собі душу як психічне, нематеріальне, а уявляла її як особливу повітряну субстанцію, що залишає людину з останнім подихом.
Уявлення про душу як про щось потаємне не могло не дістати міфологічного тлумачення. І справді, в грецькій міфології виникає образ чарівної дівчини Психеї, яка уособлює душевне життя.
Згідно з первісними уявленнями у циклі перетворень народження - посвячення - смерть - народження і т.д. саме народження пов''язувалося з участю жінки, яка повертає особово-соціальне начало із світу тіней у світ живих. Волога, туман, повітря у ролі Ерота визнаються умовою існування (і походження) Психеї. Орфіки розглядають її як те, що «вдувається вітром».
Рання філософія, відштовхуючись від різних джерел, приписує Психеї переважно життєве, а не пізнавальне начало, розглядаючи її у сукупності різнорідних визначень. Психея поєднує в собі різні сторони вихідних суперечностей і являє собою особливий тип причинних зв''язків, управляюче особисте начало, що скеровує поведінку людини, і животворне сім''я. Те, що було для первісної людини предметом вірування, міфу, пізніше стало предметом науки. При цьому, що цікаво, основні суперечності уявлення про душу, психіку, які намагалися розв''язати наші давні предки, ще довго були предметом інтересу для нащадків.
Антична філософія – великий ідейний здобуток людства. Вона не лише вперше відкрила широкі обрії людського інтелектуального світомислення, а й зафіксувала великі прозріння у межах цих обріїв. Не тільки ввела теорію наявності душі, а й розвила цю галузь. Антична філософія уперше окреслила основні напрями філософської проблематики, визначивши на віки людське розуміння світу, космосу, природи, суспільства, людини, її пізнання, інтелекту, поведінки.
Певною мірою все це ввійшло і в духовну скарбницю України, де першим християнськими текстами з Візантії мислителі Київської Русі засвоювали ідеї Піфагора, Сократа, Платона, Аристотеля. Антична філософія, висунувши і розробивши цілу низку ідей. Являє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури загалом. Вивчаючи вихідні іде античної філософії, можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційованої багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині принижують науку, філософію, духовне життя суспільства.
