План
Вступ………………………………………………………………………….……3
Душа у роздумах античних філософів…………………………………….…….4
Висновок……………………………….…………………………………...…….20
Список використаної літератури…….………………………………………….21
Одним із перших філософів що розглядали душу людини як дійсне є Платон. Основне в філософії Платона є переконання, що існують в дійсності дві площини буття, дві сфери, які в основі розходяться між собою. Це, до речі, було загальною думкою усіх філософів перед Платоном (субстанція та видимий світ, атоми й речі тощо). У Платона ці сфери є сфери матерії та «ідеального буття», «ідей». Нове є те, що для Платона різні не лише «зміст» цих двох сфер, а й характер їх буття. Ідеї існують зовсім не так, як матеріальні речі. Тому помилкові усі спроби викладу теорії Платона, як теорії про «два світи», закиди йому, що він, мовляв, «гіпостазує» ідеально – буття тощо. Почасти винний в цьому, щоправда, сам Платон, що весь час робив спроби подати різні виклади своїх думок, іноді звертаючись до форми «міту», в якому «ідеї» з'являються дійсно в занадто вже «масивній» постаті, подібній до буття матеріальних речей.
Список використаної літератури
1. Аристотель. Соч. в 4-х томах.– М., 1976-1983.
2. Асмус А. Ф. Античная философия.– М., 1976.
3. Кондзьолка В. В. Нариси античної філософії.– Львів, 1993.
4. Лосев А. Ф., Тахо-Годи А. А. Платон. Аристотель.– М., 1993.
5. Мамардашвили М. К. Лекции по античной философии.– М., 1997.
6. Платон. Соч. в 4-х томах.– М., 1990-1995.
7. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней// 1.
Фрагменты ранних греческих философов// Ч. 1.– М., 1989.
8. Чнишев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии.- М., 1991.
Антична філософія (спершу грецька, а потім римська) охоплює більш ніж тисячолітній період із VI ст. до н. е. до VI ст. н. е., зародилася в стародавньогрецьких полісах (містах-державах) демократичної орієнтації і змістом, методами і метою відрізнялася від східних способів філософствування, міфологічного пояснення світу, притаманного ранній античній культурі. Формування філософського погляду на світ підготовлено стародавньогрецькою літературою, культурою (творами Гомера, Гесіода, гномічних поетів), де ставилися питання про місце і роль людини в універсумі, формувалися навички встановлення мотивів (причин) дій, а художні образи структурувалися відповідно до почуття гармонії, пропорцій та міри. Рання грецька філософія використовує фантастичні образи й метафоричну мову міфології. Але якщо для міфу образ світу й справжній світ віддільні, нічим не відрізнялись і, відповідно, порівняні, то філософія формулює як свою основну мету: прагнення до істини, чисте й безкорисливе бажання наблизитися до неї. Володіння повною і визначеною істиною, за античною традицією, вважалося можливим лише для богів.
Людина ж не могла злитися із «софією», оскільки смертна, скінченна, обмежена в пізнанні. Тому людині доступне лише невпинне стремління до істини, ніколи не завершене повністю, активне, діяльне, пристрасне бажання істини, любов до мудрості, що випливає із самого поняття філософія.
Висновок
Для давніх греків, які жили в період становлення цивілізації, світ - величезне зіб рання різноманітних природних і суспільних сил та процесів. Як жити у такому світі? Хто править світом? Як узгодити власні можливості з таємними й могутніми силами природи? Що є буття і які його підмурки, початок? Буття асоціювалося з численністю постійно змінюваних стихій, а свідомість - з обмеженою кількістю понять, що стримували хаотичний прояв стихій. Пошук стійкого першопочатку в змінному кругообігу явищ неосяжного Космосу - основна пізнавальна мета стародавньогрецької філософії. Тому античну філософію можна зрозуміти як учення про «перші початки і причини». За своїм методом такий історичний тип філософії прагне раціонально пояснити буття, реальність як цілісність. Для античної філософії є значущими розумні докази, логічна аргументація, риторико-дедуктивна раціональність, логос. Перехід «від міфу до логосу» створив відомий вектор розвитку і духовної культури, і цивілізації Європи.
