ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АСИСТЕНТІВ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ АКТИВНИХ ФОРМ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
1.1. Проблема підготовки майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти до роботи в умовах інклюзивного навчання у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях
1.2. Вітчизняний та зарубіжний досвід організації навчання і виховання дітей різних нозологічних груп
1.3. Використання активних форм взаємодії в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами у структурі професійної підготовки майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АСИСТЕНТІВ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ АКТИВНИХ ФОРМ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
2.1. Організація дослідно-експериментальної роботи і програма вивчення готовності майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти до впровадження активних форм педагогічної взаємодії в умовах інклюзивного навчання
2.2. Реалізація програми підготовки майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти до впровадження активних форм педагогічної взаємодії в умовах інклюзивного навчання
2.3. Результати дослідно-експериментального дослідження з підготовки майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти до впровадження активних форм взаємодії в умовах інклюзивного навчання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АСИСТЕНТІВ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ АКТИВНИХ ФОРМ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
1.1. Проблема підготовки майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти до роботи в умовах інклюзивного навчання у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях
У кожного громадянського суспільства однією з незаперечних демократичних цінностей є забезпечення права людини на освіту, культуру, збереження національної ідентичності, свободу віросповідання, а також гідні умови для життєдіяльності. Освіта є найважливішим механізмом адаптації людини до соціуму, який сприяє одержанню нового соціального, професійного досвіду, визначенню суспільної ролі особистості, її самореалізації.
Міжнародні стандарти в галузі прав людини ґрунтуються на ідеї залучення кожної свідомої особи до життя суспільства на засадах рівності й без дискримінації. Проте, сьогодні прослідковується збільшення кількості дітей із певними порушеннями розвитку. Як наслідок цього цілком закономірним і своєчасним є поширення процесу запровадження інклюзивного навчання дітей з обмеженими можливостями (Додаток В2), що забезпечує реалізацію їхніх прав на навчання та здобуття освіти. Саме отримання ними якісної освіти свідчить про успішну соціалізацію осіб в бутті жорстокості світу, забезпечує таким людям повноцінну участь у житті суспільства, самоствердження та самореалізацію в різних сферах професійної діяльності.
На етапі інноваційного розвитку громадянського суспільства його відмінною ознакою є сформований удосконалений погляд на освіту й на сприйнятті людини у соціумі. Освіта характеризується загальністю, доступністю та рівністю для громадян. Відповідно до міжнародного руху «Освіта для всіх» ініційованого ЮНЕСКО, першочерговим обов'язком кожного громадянського суспільства є забезпечення та гарантування права на задоволення освітніх потреб, здобування якісної, базової освіти. Україна, як самостійна та незалежна держава, беручи зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема забезпечення права на освіту осіб з особливими освітніми потребами, приєдналась до основних міжнародних документів та договорів у сфері прав людини: Декларація ООН про права людини, ратифікована Україною 25 жовтня 1991 р.; Конвенція ООН про права інвалідів, ратифікована законом України від 16 грудня 2009 р.; Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Україною 27 вересня 1991р.
Законодавство України, а саме Конституція України (1996 р.), Закони України «Про освіту» (2022 р.), «Про повну загальну середню освіту» (2020 р.), «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» (2022 р.), декларує права дітей з ООП на розвиток, здобуття освіти, соціальне інтегрування, але не розкриває конкретні підходи і практичні механізми їх втілення та реалізацію.
Реформи та модернізація у сфері інклюзивної освіти, зокрема в Україні віддзеркалюють досягнення держави, шлях певних соціально-економічних змін, перетворень, що сприяють впровадженню освітніх інновацій відповідно до сучасної світоглядної моделі соціального устрою. В основу такої моделі покладено концепцію цілісного підходу, яка відкриває шлях до реалізації прав і можливостей для кожного і найголовніше передбачає рівний доступ до здобуття якісної освіти. Усунення соціальної стратифікації, нерівноправності можливостей здобуття освіти стало пріоритетними в соціальній та освітній політиці передових країн світу.
Мотиви інклюзії набувають адекватних обрисів і перетворюються на основоположну категорію дидактики, що поєднує в собі поняття комплексності, предметності та визнається вченими і практиками як принцип організації процесу спеціальної освіти в умовах закладу загальної середньої освіти. Наприкінці ХХ – початку ХХІ століть практична частина організації педагогічної діяльності набуває певної довершеності на інклюзивній основі. Більшість науковців вважають, що найвищим щаблем інтеграційних процесів є інклюзивна освіта, яка на сьогоднішній час визначається як найбільш значущий інноваційний рух в освіті саме ХХІ століття.
Розглянемо трактування поняття «інклюзія» (inclusion) у нормативних та наукових джерелах. Цей термін вперше зустрічається саме в Загальній декларації прав людини, яка була схвалена і проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1948 році та знайшла відображення у документах багатьох сфер життя громадянського суспільства. Інклюзивне навчання є не лише логічною, завершеною складовою частиною процесу здобуття освіти, а визначає рівень гуманістичних відносин в країні, що сприяє підвищенню загального рівня освіченості серед усіх верств населення.
СПИСОК ВИСКОРИСТАНОЪ ЛЫТЕРАТУРИ
1. Авакумова, Є. І. Підготовка асистентів вихователя дошкільних закладів до роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я [Текст]/Є.І. Авакумова // Педагогіка та психологія. - 2021. - №25. - С. 274-277.
1. Альохіна, С.В. Готовність асистентів вихователя як основний чинник успішності інклюзивного процесу освіти [Текст] / С.В. Альохіна, М. Н. Алексєєва, Є. Л. Агафонова // Психологічна наука та освіта. - 2019. - № 1. - С. 83-92.
2. Альохіна, С.В. Інклюзивна освіта: від політики до практики [Текст]/С.В. Альохіна // Психологічна наука та освіта. – 2022. – Т. 21. – №1. – C. 136–145.
3. Волосовець, Т.В. Інклюзивна практика у дошкільній освіті [Текст]/Т.П. Волосовець, О.М. Кутєпова. - К.: Просвіта, 2019. - 142.
4. Данілавічючє Е.А., Литовченко С.В. Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник /За заг. ред. А.А. Колупаєвої. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2020. – 360 с. (Серія «Інклюзивна освіта)
5. Дмитрієв, А.А. Про деякі проблеми інтегрованого навчання дітей із особливими освітніми потребами [Текст]/О.О. Дмитрієв // Дефектологія. - 2018. - № 4. - С. 4-8.
6. Дорохова, Є.С. Організація інклюзивної освіти в системі ЗДО [Текст]/Є.С. Дорохова // Додаткова освіта та виховання. - 2020. - № 1. - С. 27-33.
7. Єфімова С.М., Королюк С.В. Лідерство та інклюзивна освіта: навчальний курс та методичний посібник / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2021. – 164 с.
8. Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі: навч. курс та наук.-метод.посіб. /Т.В. Сак. – К.:ТОВ «Видавничий дім «Плеяди»,2019. – 168 с. – (Серія «Інклюзивна освіта»)
9. Інклюзивна група в ДНЗ. Рекомендації до облаштування простору. URL: https://inkluzia.com.ua/inkluzivna-grupa-v-dnz.-rekomendatsiyioblashtuvannya-prostoru./ (дата звернення: 04.03.2021).
10. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально-методичний посібник / Кол. авторів: Колупаєва А. А., Софій Н. З., Найда Ю. М. та ін. За заг. ред. Даниленко Л. І., — К.: 2017. — 128 с.
11. Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2019 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
12. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: Монографія. – К.: «Самміт –Книга», 2019. 272 с.: іл.- (Серія «Інклюзивна освіта»)
13. Колупаєва А.А. Організаційно-педагогічні умови інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір // Дефектологія, №4, 2018. - 154.
14. Колупаєва А.А., Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В. Професійне співробітництво в інклюзивному навчальному закладі: навчально- методичний посібник. – К.:Видавнича група «А.С.К.», 2022. – 192 с. (Серія «Інклюзивна освіта»)
15. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. – К.: «АТОПОЛ». – 2020. – 96 с. - (Серія «Інклюзивна освіта»).
16. Концепція розвитку інклюзивної освіти/Дефектолог. – 2020.-№3.-С.3-5.
17. Кузава І. Б. Концептуальні засади розвитку процесу інклюзії в умовах дошкільної освіти. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2019. Вип. 23. С. 130-135.
18. Кузьміна, О.С. Актуальні питання підготовки асистентів вихователя до роботи в умовах інклюзивної освіти [Текст]/О.С. Кузьміна // Вісник КНУ. - 2019. - № 2. - С. 24-27.
19. Лорман Т., Деппелер Дж.. Харві Д. Інклюзивна освіта: Практичний посібник.-К.: СПДФО Парашин І.С., 2020.
20. Миронова С., Завальнюк О. Ставлення студентів і педагогів до проблеми інклюзивної освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку/ Дефектологія.-2021. -№1. –С.8-17.
21. Олефір Н. Особливості інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в закладах дошкільної освіти. Нова педагогічна думка, 2019. № 2 (98) С.143-146.
22. Психолого-педагогічний супровід дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та затримкою психічного розвитку / За ред. Вавіної Л.С.. – К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2021-180 с.
23. Сабельнікова, С.І. Розвиток інклюзивної освіти/С.І. Сабельникова// Довідник керівника освітнього закладу. - 2019. - № 1. - С. 42-54.
24. Самсонова, Є.В. Розвиток професійної компетентності педагога дошкільного навчального закладу, що реалізує інклюзивну практику [Текст] // Інклюзивна освіта: методологія, практика, технологія: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 20-22.06.2019 / ред. О.М. Єртанова, М.М. Гордон. – К., 2019. - С. 239.
25. Семаго І.Я. Теорія та практика оцінки психічного розвитку дитини. Дошкільний та молодший шкільний вік [Текст] / Семаго І.Я, Семаго М.М. - Харків., 2018. - 214 с.
26. Семаго, М.М. До використання уявлень про вузлові моменти у психології розвитку [Текст]/М.М. Семаго // Освіта та наука. - 2017. - №2 (44). - С. 23-25.
27. Соломін, В.П. Актуальні проблеми модернізації педагогічної освіти [Текст]/В.П. Соломін // Проблеми розвитку методики навчання біології та екології в умовах соціокультурної модернізації освіти зб. мат-лов міжнар. конф. – К.: Просвіта, 2020. – С. 11–22.
28. Суслова, Ю.М. Про соціалізацію молодих інвалідів [Текст]/Ю.М. Суслова// Соціологічні дослідження. - 2020. - № 6. - С. 137-139.
29. Таранченко О.М., Найда Ю.М. Диференційоване викладання в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник/ За загальною редакцією Колупаєвої А.А. – К.:Видавнича група «А.С.К.», 2020. – 124 с. (Серія «Інклюзивна освіта»)
30. Тимошенко, І.В. Організація освітніх послуг для дітей з порушеннями слуху у малонаселеному регіоні [Текст]/І.В. Тимошенко // Дефектологія. - 2016. - № 5. - С.79-82.
31. Ткаченка, Є.В. Принципи виховання майбутнього педагога в сучасних умовах/Науково-методичний збірник [Текст]/Є.В. Ткаченко. - К.: Просвіта, 2019. - 98 с.
32. Ткаченко, Є.В. зміст програм додаткової підготовки у галузі інклюзивної освіти. Для педагогічних працівників та батьків [Текст]/Є.В. Ткаченко. - К.: Наука, 2020.-100 с.
33. Хижняк, Л. А. Інклюзивна освіта осіб з обмеженими можливостями здоров'я [Текст]/Л.А. Хижняк// Вісник КНЦ. – 2019. – № 2. – С. 21.
34. Шевчук, Л.Є. Інтегроване навчання учнів з особливостями розвитку у загальноосвітній установі [Текст]/Л.Є. Шевчук // Дефектологія. - 2018. - № 6. - С. 28-31.
35. Шилов, В. С. Інклюзивна освіта: російська специфіка [Текст]/В.С. Шилов / / Соціальна педагогіка. - 2019. - № 1. - С. 14-15.
ВСТУП
Актуальність і доцільність дослідження. Рішенням ЮНЕСКО інклюзивна освіта розглядається як динамічний підхід, дієвий крок у сприйнятті суспільством різноманітності та унікальності дітей із особливими освітніми потребами. Відтак, у країнах із розвинутою демократією відмінності дітей вважаються не проблемою, а можливістю для розвитку освітнього процесу, тому інклюзивне навчання трактується не тільки як організаційно-технічні зміни, й фундаментальне переосмислення філософії сучасної освіти.
Рівноправний доступ дітей з особливостями розвитку до якісної освіти закріплений у міжнародному праві та регулюється українським законодавством – Конституцією України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про охорону дитинства» та правовими документами з питань прав осіб з різними функціональними порушеннями розвитку, зокрема Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні».
У державних нормативно-правових актах регламентується забезпечення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації дітей зазначеної категорії в закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» з 2010 року в закладах освіти запроваджується інклюзивне навчання.
У пояснювальній записці до «Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009– 2012рр.» зазначається, що впровадження інтегрованого та інклюзивного навчання потребує створення відповідного освітнього середовища, забезпечення наукового супроводу, створення навчальних програм, навчального методичного забезпечення. Як основоположний фактор розвитку інклюзивної освіти визначено відповідну підготовку асистентів вихователя до роботи з дітьми з особливими потребами.
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти
Предмет дослідження – педагогічні умови підготовки майбутніх асистентів вихователя закладу дошкільної освіти до впровадження активних форм педагогічної взаємодії в умовах інклюзивного навчання.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (…), (…) додатків на (…) сторінці. Загальний обсяг дипломної роботи становить (…) сторінку, з них (…) сторінки основного тексту. Робота містить таблиці та рисунки.
ВИСНОВОК
Провівши теоретичний аналіз проблеми підготовки асистентів вихователя ЗДО до реалізації освіти дітей з ООП у ДНЗ, нами було встановлено, що специфіка інклюзивного навчання дітей з обмеженими можливостями потребує більшої уваги до індивідуалізації освітнього процесу з урахуванням соціальної та психолого-педагогічної компенсації труднощів розвитку та навчання.
Отже, професійна підготовка та підвищення кваліфікації сучасного асистента вихователя дошкільної освітньої організації має бути спрямована на формування спеціальних умінь роботи з дітьми з психофізичними порушеннями та психологічної готовності опановувати ці вміння.
Удосконалення професійної готовності асистентів вихователя буде сприяти впровадженню інноваційних додаткових професійних програм, організація стажування, в процесі якої фахівці на практиці освоюватимуть необхідні вміння та навички, формуватимуть компетенції. Наявність підготовлених асистентів вихователя дошкільної освітньої організації, які мають професійну готовність до реалізації інклюзивної освіти, дозволить досягти одну з найважливіших цілей державної політики – забезпечення повноцінної освіти, інтеграції в соціум осіб з обмеженими можливостями здоров'я.
Питання анкети показали, що асистени вихователя ДОО не повністю готові до реалізації завдань інклюзивної освіти, у багатьох із опитаних відсутні знання про психологічні особливості дітей з ООП, нерозкритими є й медичні аспекти цього питання. Одним з найважливіших компонентів реалізації програми є підвищення професійної готовності асистентів вихователя щодо проблеми навчання та виховання дітей з ООП.
Завдання асистентів вихователя так організувати освітню роботу, щоб у кожному віці дитині з ООП пропонувалося освоювати знання, вміння та навички, адекватні її віку, психофізичному та мовленнєвому розвитку та можливостям. Складові розвитку дитини з ООП (фізичний, психічний, розумовий та соціальний) представлені як цільовий орієнтир, сформований у процесі навчання та виховання його у ДОП відповідно до можливостей дитини
Керуючими параметрами в організації ДОП є стан предметно-розвивальної, корекційно-розвивальної та комунікативної середовищ.
Предметно-розвиваюче середовище — система матеріальних об'єктів та засобів діяльності дитини з ООП, що функціонально моделює зміст її навчання, виховання та розвитку.
Корекційно-розвиваюче середовище передбачає створення штучного середовища зі спеціально організованою діяльністю, що відповідає виявленому рівню розвитку з ООП, тобто. це середовище, в якому діяльність дитини буде успішною.
Таким чином, поставлена нами гіпотеза про те, що готовність асистентів вихователя ЗДО до навчання дітей з ООП зросте при забезпеченні психолого-педагогічного супроводу розвитку дітей із ООП та буде забезпечено підвищення професійної готовності асистентів вихователя щодо проблеми навчання та виховання дітей з ООП, знайшла своє підтвердження.