Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Диплом

"Розвиток виконавських навичок в учнів ДМШ."

Предмет:

Мистецтво та культура

Мова:

Українська

Рік здачі:

2022

Сторінки:

1,500 грн.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ МУЗИЧНИХ ШКІЛ У КЛАСІ ФОРТЕПІАНО……………………………………………………………………………..6
1.1. Методологічні підходи до формування виконавської компетентності учнів музичних шкіл……………………………………………………………………………...6
1.2. Специфіка та структура виконавської компетентності учнів музичних шкіл у класі фортепіано…………………………………………………………………………………15
1.3. Педагогічні умови формування виконавської компетентності учнів музичних шкіл у класі фортепіано…………………………………………………………………………21
Висновки до розділу 1………………………………………………………………….....29
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ МУЗИЧНИХ ШКІЛ У КЛАСІ ФОРТЕПІАНО……………………………………………………………………………32
2.1 Методи та прийоми розвитку виконавських навичок…………………………….....32
2.2 Формування їх на уроках фортепіано на практиці…………………………………..35
2.3 Принципи та педагогічні умови формування виконавських навичок учнів молодших класів………………………………………………………............................................41
2.4 Інноваційні технології викладання у розвитку виконавських навичок на прикладі дистанційної форми навчання………………………………………………………...48
2.5 Висновки до розділу 2………………………………………………………………....55
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….....57
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………….....59
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………64

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ВИКОНАВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
УЧНІВ МУЗИЧНИХ ШКІЛ У КЛАСІ ФОРТЕПІАНО
1.1. Методологічні підходи до формування виконавської компетентності учнів музичних шкіл
Виконавські компетентності гри на фортепіано є одними із базових у музичній діяльності взагалі. Компетентності, які формуються в процесі навчання гри на фортепіано, стосуються і музичного сприймання, і інтерпретаційної діяльності, і духовного зростання [2]. Залучення до виконання музики на фортепіано як інструменту-оркестру сприяє формуванню музичних компетентностей представника будь-якої спеціалізації: як інструменталіста, так і вокаліста. Таким чином, застосування компетентнісного підходу в сфері музичної педагогіки обгрунтовує доцільність опанування фортепіано в якості обов’язкового для спеціального музичного виховання.
Компетентнісний підхід дозволив нам виокремити виконавську компетентність учнів-піаністів у сукупності її компонентів, критеріїв і показників, діагностувати рівні її сформованості, розробити спеціальні навчальні завдання у межах дослідницької програми, будувати моделі занять згідно освітніх стандартів і визначених компетентностей за кожним класом музичної школи.
На основі гуманістичної психології А. Маслоу та його послідовників даний підхід трактує учня як унікальну особистість і передбачає створення необхідних умов для її духовного і діяльнісного зростання. Особистісно-орієнтований підхід має різновекторну спрямованість, що робить його застосування майже універсальним. Стосовно учня він дозволяє враховувати як особливості протікання пізнавальних процесів, так і емоційний стан, інтереси, смаки, майбутню професіоналізацію тощо. Особистіно-орієнтований підхід підтримує співтворчість учителя і учня, що виявляється у відсутності примусів, наданні свободи вибору, спонуканні до рефлексії, самовдосконалення.
Один із видатних представників особистісно-орієнтованого підходу О. Хуторської образно розумів учня не як «глину», а як «зернята» з генетичною програмою розвитку. Навчальний процес має «запускати» цю програму, забезпечуючи розвиток потенційних якостей кожної особи. О. Хуторській пропонує два практичні шляхи вирішення проблеми. Перший передбачає диференціацію навчання залежно від можливостей учнів (наприклад, з урахуванням складності навчального матеріалу, з урахуванням напряму чи профілю навчання). Другий шлях - так звана "власна освітня траєкторія" абітурієнта (термін А. Хуторського). Очевидно, що абітурієнт може зробити вибір деяких предметів, структурних компонентів освіти. Так, учні музичної школи, які вивчають фортепіано, мають можливість вибрати додатковий предмет (аудіювання на слух, читання з аркуша, ансамбль, акомпанемент, додатковий музичний інструмент та ін.), оскільки пропонуються предмети колективної музики. "Хор", "Вокальний ансамбль", "Оркестр".
Поєднання педагогічної та культурологічної позицій в особистісно-орієнтованому підході ми знаходимо у творчості В. Бондаревської . На думку вченого, освітній процес має ґрунтуватися не лише на особливостях особистості претендента на здобуття освіти, а й на принципі культурної відповідності.
Особистісно-орієнтований підхід неможливий без педагогічної творчості. З цього приводу Т. Рейзенкінд пише: «Студентоцентрована освіта має готувати молодь до життя, що вимагає відмовитися від формалізованих підходів до формування знань, навичок та умінь» [7].
Студентоцентрований підхід дозволив змоделювати індивідуальні траєкторії навчання виконавчої майстерності учнів-фортепіано з урахуванням їх музичних здібностей та навичок гри, урахування інтересів учнів під час постановки завдання та активізації спільної музичної діяльності. - Робота у малих групах та аналіз результатів тренування виконавських навичок.
Індивідуальний підхід отримав розвиток у психології та педагогіці. По суті це трансформація особистісно-орієнтованого підходу. Це передбачає, що педагог знає особистісні особливості та потреби кожного учня та на цій основі професійно спілкується з дитиною.
Індивідуальний підхід дозволяє варіювати дизайн навчання з диференціацією вимог та педагогічних завдань. Такий підхід не «усуває» необхідність дотримання державних освітніх стандартів та програм, але дозволяє вносити суттєві корективи, від яких залежатиме успішність навчання. Індивідуальний підхід створює умови для ефективної педагогічної підготовки певних якостей, зокрема компетенцій. Прояви індивідуального підходу не обмежуються безпосередньою роботою з учням на уроці, а стосуються сфери спілкування з батьками, організації культурного дозвілля дитини та форм її участі у суспільно необхідних заходах. Це вимагає від педагога постійного спостереження за дитиною та аналізу її типових емоційних дій та реакцій.
Оскільки індивідуальні якості студента виражаються у процесі та результатах його діяльності, індивідуальний підхід органічно поєднується з діяльністю. Впровадження індивідуального підходу підкреслює динаміку педагогічного процесу: соціальний та біологічний розвиток кожної дитини потребує зміни цілей, змісту, методів та прийомів навчання, форм спілкування.
Індивідуальний підхід надзвичайно важливий у фортепіанній педагогіці, оскільки діти переважно навчаються індивідуально. Педагог враховує схильності, музичні здібності, уподобання, емоційно-вольові якості кожного учня.При освоєнні фортепіанного музичного інструменту той, хто навчається, має право вибирати індивідуальний зміст навчання студентів (індивідуальний план та програма виконання, навчально-методичні матеріали, участь у творчих колективах та малих групах), їх цілі (професіоналізація або аматорська спрямованість). ). , індивідуальний темп навчання
Поруч із персоналізацією змісту передбачено персоналізація плану реалізації навчання, зокрема створення індивідуальної програми з потреб і можливостей учня.
Ефективність індивідуального підходу у фортепіанній педагогіці підтверджена видатними музикантами: Л. Баренбойм, І. Мільштейн, Г. Нейгауз, М. Фейгін, А. Шнабель та ін. Компетенція набуває кожного учня індивідуально, тому такий підхід необхідний. М. Фейгін наголошував, що вчитель має направити учня на те, щоб він зміг «знайти себе, свій шлях, улюблену професію, стати особистістю, особистістю».
Використання індивідуального підходу в кваліфікаційній роботі призвело до аналізу особистості учнів на заняттях з фортепіано, диференціації завдань здібностей дітей, різних форм залучення до публічного виступу та індивідуальної оцінки досягнутих результатів.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Однією з найпоширеніших форм роботи із сучасними дітьми є індивідуальні уроки гри на фортепіано. У музичних та художніх школах вони розпочинають свій шлях у шестирічному віці. Багатьом дітям з добрими здібностями потрібен сучасний матеріал на основі фольклору, естради, джазу, народних танців, відомих мелодій з фільмів та Інтернету, написаний зручною аплікатурою, легкою фактурою, зрозумілою музичною мовою на основі змішаних стилів. Терміново шукаються цікаві ансамблі, які збагачують репертуар педагога. Свідченням цього є досягнення студентів на численних конкурсах, фестивалях та концертах. У сучасному світі, де основними конкурентами є гаджети та комп'ютерні ігри, дітям досить складно зацікавитися музикою, виконання класичного репертуару не завжди є добрим рішенням, пропонований нами методичний матеріал – одне з добрих рішень, яке швидко допоможе вчитель.
Високий рівень підготовки учнів дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв зумовлений формуванням виконавських навичок, інструментальної, зокрема фортепіанної підготовки, що особливо важливо у відповідності до сучасних вимог музично-педагогічної практики, а також в умовах підвищення стандартів художньої освіти. Умовою повноцінної навчальної діяльності учнів дитячої музичної школи всіх етапах розвитку є необхідне якісне володіння музичним інструментом.Сам процес формування виконавських навичок гри на фортепіано учнів дитячих музичних шкіл нерозривно пов'язаний як із глибоким розумінням змісту самого процесу музичної освіти, так і з розумінням ролі мистецтва у діяльності людини. Формування виконавських навичок гри на фортепіано сприяє всебічному музичному розвитку учнів і передбачає систематичне вивчення творів різних жанрів, стилів та форм на основі найкращих зразків музичної культури.
Стан висвітлення проблеми у сучасній науково-педагогічній літературі. Аналіз процесу набуття знань учнями в контексті фортепіанної освіти в музичних школах та навичок гри на фортепіано та виконавчої майстерності як найбільш обширних, всеосяжних категорій, що включають музичні явища та факти в сукупність сучасної інформації, одержуваної учням на підтримку фортепіанного класу та засобів проведення реалізацій, за допомогою яких вирішуються практичні завдання проектування. Виконавче майстерність – це рівень творчої, перетворюючої реалізації знань у педагогічній роботі, що включає автоматизоване використання у процесі музичного виконавства. Багато наукових праць були присвячені вирішенню основних проблем фортепіанної та виконавчої майстерності учнів.
Конкретизація характерних рис процесу навчання грі на фортепіано учнів дитячих музичних шкіл, з якими стикаються педагоги та учні за класом фортепіано, аналіз основних проблем, що свідчать про важливість формування виконавських навичок гри на фортепіано.
Саме ці формовані виконавські навички гри на фортепіано у дитячих музичних школах безпосередньо підтримують повноцінну педагогічну та музичну діяльність у загальному естетичному розвитку, інтелектуально-пізнавальному та творчо-виконавчому процесі, процесі поточного навчання грі на фортепіано, аспектах діяльності.
Метою дослідження є процес розвитку виконавських навичок та методики викладання гри на фортепіано для учнів молодших класів.

Методи дослідження:
1. Аналіз наукової літератури.
2. Аналіз педагогічного досвіду кращих педагогів, психологів, теоретиків, що вивчали процес розвитку виконавських навичок гри на фортепіано учнів молодших класів
3. Узагальнення принципів розвитку методики викладання виконавських навичок на фортепіано для учнів молодших класів.
4. Синтез та взаємодія педагогічної та учнівської культури викладання гри на фортепіано.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає у комплексному вивченні процесу розвитку виконавських навичок учнів молодших класів на заняттях фортепіано та використанні інноваційних технологій у формуванні компонентної структури фортепіанної підготовки молодших школярів в умовах дистанційної форми навчання.
Практична значущість роботи та отриманих результатів дослідження зумовлена можливістю їх використання у практиці викладання професійнозорієнтованих дисциплін з підготовки фахівців спеціальності «Музичне мистецтво», організації майстеркласів, методичних семінарів присвячених проблемі розвитку музичновиконавської майстерності в класі фортепіано.

ВИСНОВКИ

Робота написана на актуальну тему, тому що на думку вчених, головний шлях процесу виховання виконавських навичок, та розвитку методики викладання фортепіано молодшому поколінню, це - збагачення школярів сучасними методами та способами, вміннями та навичками, значущими для осягнення духовних здобутків. Залучення в цей процес наукового потенціалу особистості викладача, творчий розвиток активної діяльності учня.
Викладений матеріал не висвітлює вирішення всіх проблем, але пропонує деякі конкретні шляхи їхнього подолання. Розвиток учня-піаніста повинен бути комплексним. Робота над виконавськими навичками на уроках фортепіано – не тільки мета, але й засіб її досягнення. Створення нових творів та їх опанування дозволяє викладачу втілювати в життя поставлені цілі. Участь в різноманітних конкурсах виконавчої майстерності буде сприяти рішенню проблем: викладачі активніше почнуть використовувати в роботі твори відповідного напрямку.
Мистецтво вчителя полягає в тому, щоб від уроку до уроку вести учнів шляхом активного осягнення різних граней теми і самостійного узагальнення набутих вражень і знань.
Основний шлях набуття навичок виконавської майстерності веде від поступового накопичення музично-слухових вражень і досвіду музичної діяльності — до їх узагальнення і послідовність розвитку учнів, оволодіння ними нотною грамотою. Потрібно пам'ятати, що в основі всіх форм залучення до музики лежить її емоційне сприймання. Музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому чути її та розмірковувати про неї.
Поглиблення співпраці викладача та учня у власне музичну сферу відбувається природним шляхом — від комплексного жанрово-ситуативного враження до диференційованого сприймання музичних творів. Це визначає логіку педагогічних дій, спрямованих на розвиток цілісного музичного розвитку з поступовим виявленням найяскравіших музичних засобів, доступних розумінню дітей. Вирізнення окремих засобів виразності педагогічно виправдане лише в тих музичних творах, у яких ці засоби несуть провідне образне навантаження.
Робота над виконавськими навичками є невід'ємною частиною діяльності учнів на уроках музики, допомагаючи їм проникнути в складний світ художніх образів. Саме на етапі аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають знаннями й уміннями, необхідними для повноцінного розвитку. Кожний сприйнятий і проаналізований твір — ще один крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння виконавською культурою.
Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше самі відповідали на запитання, які виникають на уроці, не задовольнялися засвоєнням готових знань. Цьому сприятимуть точне формулювання вчителем завдання, його поступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок. Учителю слід постійно співвідносити свої педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та ніскільки не наближає до музики. Ніщо не замінить учневі роботи його власної думки, тому слід довірливіше ставитися до його емоційних вражень, спиратися не тільки на музичні знання, а й на широкі життєві та художні асоціації.
Виконавська майстерність учнів не може бути наслідком засвоєння певної суми знань, якогось алгоритму діяльності. Не можна нав'язати учневі конкретний образ, не порушивши законів художнього сприймання. Неможливо "вкласти" в учня особисте ставлення до музики, як неможливо відчувати "за нього". Важливою умовою підвищення ефективності формування музичної культури школярів є вдосконалення системи оцінювання їх досягнень на уроках музики.
Якщо розглядати освіту як процес і результат взаємодії між учителем і учнями, за яким останні оволодівають усіма компонентами змісту навчання, розвиваються і виховуються, а музику — як вид мистецтва, в якому пізнавальна, виховна і розвивальна функції тісно пов'язані, то й досягнення учнів на уроках музики є музично-освітніми.
Унікальність, неповторність і самоцінність результатів дитячого музичного мислення й творчості дозволяють ставити знак рівності між виявами музичності кожної дитини. Відтак рівність між учнями на уроках музики має досягатися не за рахунок однаковості знань і вмінь, а завдяки виявленню унікальності кожної дитини.
Важливо створити умови для виникнення в учнів бажання виразити свої враження і переживання у процесі виконавської діяльності, набуття виконавських навичок, сприймання музики чи засвоєння музичних знань. Тут уміння вислухати учня, стати на його позицію, вважати її такою ж самоцінною, як і свою власну, є необхідною умовою занять музикою, створення творчої атмосфери на уроці. Поза особистісним спілкуванням між учителем і учнями така атмосфера виникнути не може.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 1500.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Карина Юріївна (karina_777)

(4.41)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Розвиток виконавських навичок в учнів ДМШ."

0 (800) 357-234