ВСТУП 3
1. Поняття, структура та функції заробітної плати. 6
2. Методи правового регулювання оплати праці. 12
3. Мінімальна заробітна плата та індексація заробітної плати. 13
4. Нормування праці. 16
5. Системи оплати праці. 19
6. Тарифна система та її елементи. 23
7. Оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці. 29
8. Порядок, строки та форми виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку виплати заробітної плати. 33
9. Гарантії та компенсації. 38
ВИСНОВОК 41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 44

1. Поняття, структура та функції заробітної плати.
Для забезпечення своїх матеріальних та духовних потреб людина повинна мати необхідні матеріальні ресурси. Залежно від обраних шляхів отримання таких ресурсів, людина може займатися індивідуальною трудовою або підприємницькою діяльністю, одержувати прибуток від цінних паперів у вигляді дивідендів або працювати за наймом. Зазначені останні дві форми здобуття матеріальних ресурсів передбачають винагороду, що одержується за виконану роботу. Якщо говорити про працю за наймом, то винагорода прийнято називати заробітною платою. Це поняття відноситься як до робітників, так і до службовців, які отримують винагороду за свою працю у попередньо обумовленому розмірі.
Заробітна плата є однією з основних умов відтворення робочої сили людини і забезпечення її матеріальних потреб. Таким чином, заробітна плата є складовою доходу, що призначений для споживання.
Поняття заробітної плати є однією з найскладніших і найважливіших економічних категорій, яка потребує комплексного розгляду з різних позицій. Її багатогранність та складність визначають необхідність вивчення різних аспектів цього явища.
З економічної теорії випливає, що заробітна плата є певною ціною, яку роботодавець платить працівникові за їхню робочу силу. Ця ціна відповідає вартості різних предметів споживання і послуг, які забезпечують відтворення робочої сили та задовольняють потреби працівника та його родини. На рівні підприємства величина заробітної плати коригується з урахуванням прибутковості підприємства, кількості та якості праці робітників. Фактичний розмір заробітної плати визначається обсягом коштів, що виділяє роботодавець з цією метою. [15]
У контексті ринкової економіки заробітна плата може розглядатись як складова ринку праці, яка формується через взаємодію попиту та пропозиції на робочу силу та відображає ринкову вартість використання найманої праці. Для вимірювання цієї вартості найчастіше використовуються середні показники ставок оплати одиниці робочого часу (наприклад, за годину), враховуючи якість виконаної роботи.
З погляду працівника, який працює на найманій основі, заробітна плата є основним складовим елементом його трудового доходу, який відображає винагороду за його вклад у виробництво і повинен забезпечити достатній рівень відновлення робочої сили.
З погляду підприємця заробітна плата є складовою витрат виробництва та одночасно ключовим фактором, що забезпечує зацікавленість працівників у досягненні високих результатів праці.
З точки зору економіки, робоча сила є вартістю, яка виражається в певній сумі життєвих засобів, необхідних для забезпечення життєдіяльності працівника, який продає свою робочу силу. Таким чином, вартість робочої сили залежить від вартості життєвих засобів. Ця сума повинна бути достатньою для забезпечення нормальних умов життя працівника. Власник робочої сили – людина з обмеженим ресурсом часу. Щоб забезпечити постійну наявність робочої сили на ринку праці, необхідно постійно відтворювати робочу силу. Сума життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, також включає в себе життєві засоби заступників власника робочої сили, наприклад, дітей робітника, які в подальшому стають власниками товару "робоча сила".
У контексті товару "робоча сила", його вартість можна пояснити як споживну вартість самої робочої сили. Це означає, що підприємство або підприємець, що придбав робочу силу, не купує її будь-якого виду, але тільки ту, яка здатна забезпечити виробництво продукції або надання послуг, що відповідають вимогам підприємства, завдяки своїм професійним навичкам та здібностям. [21]
Відповідно до Закону про оплату праці, заробітна плата є формою винагороди за виконану працю, що зазвичай виражається в грошовому еквіваленті, який виплачується власником або уповноваженим ним органом працівнику згідно з умовами трудового договору [13]. Розмір заробітної плати визначається складністю та умовами виконуваної роботи, професійними якостями працівника, результатами його діяльності та господарською діяльністю підприємства. Отже, заробітна плата виступає як грошове вираження вартості та ціни товару "робоча сила" відповідно до законодавства.
Суть функції заробітної плати полягає в тому, що вона має визначене призначення, роль та є невід'ємною складовою практичної діяльності у вирішенні та втіленні інтересів ключових учасників соціально-трудових відносин – найманих працівників та роботодавців [2]. Серед найважливіших функцій можна виділити наступні:
- Згідно з соціальною функцією оплати праці, її головним завданням є забезпечення однакової заробітної плати при однакових умовах праці та усунення будь-якої форми дискримінації у винагороді за труд. Соціальне значення цієї функції полягає у забезпеченні соціальної справедливості. По-перше, вона забезпечує рівний розподіл доходів між найманими працівниками та власниками засобів виробництва. По-друге, вона забезпечує розподіл між найманими працівниками згідно з їхнім внеском у виробництво продукції та надання послуг.
- Стимулююча функція оплати праці полягає в тому, що розмір заробітної плати працівника залежить від кількості та якості його трудового внеску у виробничий процес і досягнення ним результатів. Виконання вимог цієї функції стимулює постійне зростання кваліфікації та професійної майстерності кожного учасника виробництва, встановлює залежність рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці.
- Однією з функцій оплати праці є відтворювальна, яка полягає в забезпеченні необхідними матеріальними благами працівників та їх родин для відновлення витраченої робочої сили та забезпечення умов для відтворення наступних поколінь. Держава встановлює гарантований мінімум заробітної плати та прожитковий мінімум як спосіб забезпечення реалізації цієї функції та привертає людей до праці.
- Оптимізаційна функція заробітної плати полягає у тому, що заробітна плата є складовою витрат виробництва та фактором, який мотивує підприємця до раціонального використання праці та постійного підвищення її продуктивності за допомогою вдосконалення матеріально-технічних, організаційно-економічних та соціально-економічних чинників виробництва. Зобов'язання підприємця виплачувати найманим працівникам достатню заробітну плату змушує його шукати нові шляхи раціоналізації виробництва, в першу чергу – використання праці. Ця функція сприяє зростанню трудових доходів найманих працівників та допомагає забезпечити виконання інших функцій заробітної плати.
- Регулятивна функція оплати праці вирішує завдання контролювання вартості робочої сили на ринку праці, що впливає на розподіл трудових ресурсів між різними регіонами, галузями та підприємствами, з урахуванням індивідуальних потреб та інтересів працівника відносно сфери його трудової діяльності та ринкових виробничих інтересів, що визначаються економічною кон’юнктурою.
- Функція формування платоспроможного попиту населення передбачає узгодження забезпеченого грошовими коштами попиту з боку покупців з виробництвом споживчих товарів. Оскільки рівень платоспроможного попиту залежить від потреб та доходів населення, то встановлення пропорцій між товарною пропозицією та попитом в конкретний момент часу здійснюється за допомогою заробітної плати в умовах функціонування ринку. Головною метою цієї функції є формування платоспроможного попиту на національному рівні, що сприяє стабільному розвитку економіки та підвищенню життєвого рівня населення.
- Функція ресурсного розміщення заробітної плати полягає в оптимізації розподілу робочої сили між різними регіонами, галузями економіки та підприємствами з урахуванням ситуації на ринку. Існування ефективного ринку праці передбачає свободу вибору місця працевлаштування кожним найманим працівником, тоді як їхнє бажання забезпечити більш високий рівень життя підштовхує до постійних професійних переміщень у пошуках роботи, яка найбільш відповідала б їхнім зростаючим потребам [2].
Сьогодні заробітна плата виконує різноманітні функції, включаючи:
 сприяння розвитку нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;
 забезпечення соціальних гарантій працівникам;
 перерозподіл зайнятих по галузях та сферах економіки;
 збереження попереднього статусу, пов'язаного зі старим робочим місцем;
 стримування інфляції шляхом затримки виплати заробітної плати;
 забезпечення зайнятості та запобігання безробіттю за рахунок зниження заробітної плати;
 підвищення мобільності робочої сили.
Структура грошової винагороди, яку отримує працівник за виконану роботу, складається з різних складових частин, які неоднорідні за своєю природою. Відповідно до наказу Мінстату України від 11 грудня 1995 р. № 323, фонд оплати праці містить наступні складові частини: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати [11].
Основна заробітна плата представляє собою компенсацію за виконання роботи відповідно до встановлених нормативів праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Її розмір встановлюється у формі тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
Додаткова винагорода за працю, яка виконується понад встановлені норми, є однією з складових заробітної плати. Ця форма винагороди за працю передбачає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, які визначені чинним законодавством, а також премії, пов'язані з виконанням завдань та функцій [23]. Додаткова заробітна плата залежить від різних аспектів виробничої діяльності працівників, які не можуть бути повністю враховані заздалегідь, такі як специфічні умови праці на даному підприємстві або особливості працівників. Серед видів додаткової заробітної плати виділяються доплата за роботу в надурочний час, надбавка за суміщення професій, додаткова винагорода за роботу в нічний час тощо. Крім того, до додаткової заробітної плати відносяться надбавки та доплати, які встановлюються для кваліфікованих працівників, які займаються особливо відповідальною роботою і мають високу кваліфікаційну майстерність. Додаткова частина заробітної плати також враховує колективні результати праці.
Інші форми стимулюючих та компенсаційних виплат – це грошові та матеріальні винагороди, які надаються працівникам в результаті їхньої роботи протягом року, включаючи премії за спеціальними системами та правилами, компенсаційні та інші види виплат, які не передбачені чинним законодавством або які здійснюються понад встановлені законодавством норми [6].
У змісті даного тексту йдеться про структуру заробітної плати, яка є взаємозв'язком окремих складових у загальному обсязі заробітної плати. У стійких та розвинених економічних системах, більшість (85-90%) структури заробітної плати складає основна заробітна плата. Інакший співвідношення може свідчити про кризу в організації праці [20].

1. Білоусько В. С. Теорія бухгалтерського обліку : навч. посіб. / М. І. Бєлєнкова. – К. : Ліра-К, 2014. – 402 с.
2. Брич В. Я., Дяків О. П., Надвиничний С. А., Островерхов В. М., Слівінська Н. М., Прохоровська С. А. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Навч. – метод. посібник/ За заг. ред. проф. Качана Є.П. – Київ: Знання, 2012. – 407с.
3. Бруханський Р. Ф. Бухгалтерський облік : навч. посіб. – Тернопіль : ТНЕУ, 2014. – 444 с.
4. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки від 06.09.1999 – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0008697-99
5. Гудзь Н. В. Бухгалтерський облік : навч. посібник для ВНЗ / Н. В. Гудзь, П. Н. Денчук, Р. В. Романів ; М-во освіти і науки України. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Центр учб. літ., 2016. – 424 с.
6. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Калина А.В. – К.: МАУП, 2012. – 272 с.
7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19.07.1999 р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14
8. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12
9. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр
10. Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20
11. Інструкція по статистиці заробітної плати, затверджена наказом Міністерства статистики України від 13.01.2004 р. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0114-04
12. Кім Ю. Г. Бухгалтерський та податковий облік: первинні документи та порядок їх заповнення : навч. посібник для внз / Ю. Г. Кім ; М-во освіти і науки України. – К. : Центр учб. літ., 2014. – 600 с.
13. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII: чинне законодавство зі змінами тадоповненнями станом на 01.12.2013 р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322
14. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІ – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08
15. Колот А.М., Грішнова О.О. та ін. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Підручник; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Колота. – К. : КНЕУ, 2009. – 711 с.
16. Крупка Я. Д., Фінансовий облік : підруч. / Я. Д. Крупка, З. В. Задорожний, Н. В. Гудзь [та ін.]. – 4-те вид. [доп. і перероб.]. – Тернопіль : ТНЕУ, 2017. – 451 с.
17. Крупка Я.Д., Фінансовий облік : підруч./ Я.Д. Крупка, З.В. Задорожний, Н.Я. Микитюк (та ін). – 3-тє видання – Тернопіль : ТНЕУ, 2014. – 418 с.
18. Лилишенко О. В. Бухгалтерський облік: Підручник. – 5-те вид., перероб. і доп. – Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2015. – 670 с.
19. Максімова В. Ф. Бухгалтерський облік: Підручник для вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит»-Одеса: ОНЕУ,2012. – 670 с.
20. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2012. – 188 с.
21. Ніколенко Ю.В. та ін. Політична економія: Підручник. К.: ЦУЛ, 2012. – 632 с.
22. Орлова В. К. Фінансовий облік : навчальний посібник / В. К. Орлова, М. С. Орлів, С.В. Хома. – 4-те вид., доп. і перероб.. – К.: Центр учбової літератури, 2015. – 510 с.
23. Основи економічної теорії: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Ажнюк М.О., Передрій О.С. – К., 2010. – 368 с.
24. Перунова О. М. Трудове право : конспект лекцій / Перунова О. М., Селезень С. В. – Харків : ХНАДУ, 2009. – Режим доступу: http://buklib.net/books/37787/
25. Податковий кодекс України від 04.07.2003 р. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
26. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» від 28.10.2003 р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1025-03
27. Постанова Кабінета Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1298-2002-%D0%BF
28. Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства від 19.04.1995 р. № 2 – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0002205-95
29. Садовська І.Б. Бухгалтерський облік : навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2013 – 688с.
30. Серпенінова Ю. С. Бухгалтерський облік: загальна теорія : навч. посіб./ Ю. С. Серпенінова, С. М. Гольцова, І. О. Макаренко; за заг. ред. Ю. С. Серпенінової. – Суми : Університетська книга, 2015. – 336 с.
31. Смоляр Л. Г. Облік і аудит : навч. посіб. / Л. Г. Смоляр, Р. Ю. Овчарик, О. В. Кам’янська. – К. : Ліра-К, 2013. – 616 с.
32. Сук Л. К. Фінансовий облік: Навчальний посібник 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2016. – 663 с.
33. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський (фінансовий) облік, оподаткування і звітність: Підручник. – 7-ме вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2016. – 928 с.
34. Трудове право України: навчальний посібник / кол. авторів; за ред. В. О. Кучера. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. – 564 с.
35. Шара Є. Ю. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік : навч.поcіб. / Є. Ю. Шара. – К. : ЦУЛ, 2016. – 422 с.
36. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку : підручник / В. Г. Швець. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2015. – 572 с.

Актуальність теми. Організація ефективного обліку оплати праці та супутніх розрахунків є важливим інструментом, який сприяє зростанню продуктивності праці, збільшенню обсягів виробництва, підвищенню якості, розширенню асортименту та збільшенню конкурентоспроможності виготовленої продукції (послуг, товарів, робіт).
Заробітна плата здійснює визначальний вплив на задоволення потреб працівників у певний момент часу та виступає важливим економічним регулятором, що спонукає до підвищення продуктивності праці, конкурентоспроможності та зменшення витрат на виробництво. З огляду на вищезазначені фактори, заробітна плата є однією з головних складових системи бухгалтерського обліку для кожного суб’єкта господарювання.
Підприємства, що використовують дешеву робочу силу, часто не інвестують кошти в підвищення продуктивності праці, стимулювання працівників, модернізацію виробничих фондів та розвиток персоналу. Це призводить не лише до низького рівня продуктивності праці, а й до виробництва неякісних та не конкурентоспроможних товарів (робіт, послуг). Крім того, деякі роботодавці ухиляються від оподаткування оплати праці, застосовуючи так звані "конвертні" виплати заробітної плати.
Заробітна плата представляє собою точку зіткнення різних інтересів у рамках економічної системи, зокрема, між роботодавцями, найманими працівниками, податковими органами, банківськими та страховими установами і т.д. Кожен з цих суб'єктів вважає оплату праці одним з ключових показників для забезпечення стійкого функціонування. Тому сфера обліку оплати праці не може бути недооцінена, особливо в сучасних умовах, коли вона є однією з найбільш складних та працезатратних галузей.
У сучасній науці багато досліджень присвячено питанням, пов’язаним із розрахунками за виплатами працівникам, організацією цього процесу, нормативно-правовим забезпеченням, а також документуванням та обліком цих виплат. Серед вчених, які вивчають дану проблематику, можна відзначити Л. Андрущенко, А. Батуру, Ф. Бутинеця, В. Вишневського, С. Голова, К. Давидову, Н. Жук, А. Загороднього, Ю. Іванова, М. Карпенка, М. Огійчука, Г. Семенова, В. Сопка та інших. Також у своїх працях питання документування розрахунків з оплати праці розглядали Горицька Н., Карпа М. С., Мудрик М.В., Онищенко Т. та інші. Вивчення цієї тематики є важливим і допомагає удосконалювати практику розрахунків за оплату праці, що сприяє стабільному функціонуванню підприємств та підвищенню ефективності їх діяльності.
Метою даного дослідження є розроблення науково обґрунтованих теоретичних основ обліку оплати праці та пов'язаних з нею розрахунків у сучасних умовах господарювання.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:
- теоретичний аналіз структури і функції заробітної плати;
- вивчення нормативно-правової бази регулювання обліку оплати праці;
- дослідження теоретичних основ організації обліку розрахунків з оплати праці і порядку проведення відрахувань та утримань із заробітної плати;
- розгляд методів регулювання заробітної плати та інших виплат працівникам;
- визначення тарифної системи, що пов’язані з оплатою праці, а також особливостей їх розрахунку та сплати;
Предметом аналізу є організація обліку та аудиту праці і заробітної плати.
Об'єктом аналізу є розрахунки по заробітній платі та методика проведення аудиту даної ділянки обліку.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, бібліографічного списку та програми. Загальний обсяг роботи 47 сторінки, обсяг основного тексту 35 сторінки. Курсова робота ілюстрована 1 малюнком. Бібліографічний список включає в себе 36 джерела. 

Оплата праці на сьогодні є однією з найбільш актуальних тем для всього працюючого населення. Заробітна плата займає ведуче місце у системі стимулювання праці, що є основним джерелом підвищення благоустрою робітників, оскільки складає три чверті їхніх доходів. Заробітна плата працівників і службовців є їхньою часткою у фонді індивідуального споживання національного доходу в грошовому вираженні. Ця плата підлягає розподілу відповідно до обсягу та якості витраченої праці, а також індивідуальними й колективними результатами працівника.
Зниження матеріальної зацікавленості працівників у своїх результативних досягненнях пояснюється рядом причин, серед яких можна виділити недосконалу систему ціноутворення, нестабільну фінансово-кредитну та податкову політику держави, а також знецінення валюти, що відображається в загальному зниженні рівня заробітної плати працівників. З метою спрощення обліку відпрацьованого часу та покращення контролю над процесом ведення робочого часу працівників, доцільно внести зміни до порядку заповнення табелю обліку використання робочого часу. Зокрема, доцільно реєструвати відхилення від стандартного робочого часу, що дозволить ефективно фокусуватися на них і відволікати менше уваги на регулярність відвідування роботи, а також зменшить час, витрачений на перевірку заповнення табелю та уникне автоматичних помилок.
Одним з найбільш важливих заходів для вдосконалення аудиту розрахунків з оплати праці на підприємстві є створення служби внутрішнього аудиту. Це дозволить покращити організацію ведення обліку розрахунків з оплати праці та виправити наявні недоліки. Створення такої служби внутрішнього аудиту є однією з найбільш необхідних заходів на підприємстві сьогодні. Її функції полягатимуть у проведенні аудиту внутрішніх процесів, оцінці ризиків, аналізі фінансових звітів та забезпеченні дотримання внутрішніх правил та процедур. Такий підхід забезпечить більш точний контроль над оплатою праці на підприємстві, що дозволить уникнути можливих невідповідностей та збитків, пов'язаних з них.
Замість того, щоб зосередитися на пошуку якісних методів зниження податкового навантаження, уряд держави спрямовує зусилля на пошук нових джерел надходження до бюджету. Такий підхід може не тільки не принести очікуваних результатів у збільшенні бюджетних надходжень, але й призвести до ускладнення становища населення та підприємств. Це може спричинити ще більшу рівнянізацію економіки, збільшення безробіття та залучення працівників до нелегальної зайнятості, що наслідком знизить податкові надходження.
Для вдосконалення економічного становища України важливо поступово знижувати податкове навантаження, застосовуючи міжнародний досвід та адаптуючи його до специфіки і умов розвитку країни. При цьому необхідно створювати умови, які б ускладнювали ухилення від сплати податкових зобов'язань. Це сприятиме етапному збільшенню надходжень до державного бюджету, але також важливо дбати про доцільний розподіл цих надходжень. Ефективне реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження має дати Україні шанс стати суб'єктом податкової конкуренції на міжнародному рівні.
Один зі способів покращення бухгалтерського обліку полягає у зменшенні обсягу документації через застосування багатоденних та накопичувальних документів та використання типових міжвідомчих форм, які будуть адаптовані для використання обчислювальної техніки. Це дозволить швидко та ефективно аналізувати витрати, отримувати точну та оперативну інформацію про витрати фонду заробітної плати, матеріального заохочення, стан розрахунків з працівниками та органами соціального страхування тощо.
Отже, для досягнення ефективного реформування заробітної плати необхідно встановити єдині регулятори та рівноцінні умови відтворення робочої сили незалежно від форм власності. Також потрібно збільшити тарифну частину в загальній заробітній платі, підвищити частку мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі та удосконалити механізм державно-договірного регулювання заробітної плати. Зокрема, необхідно забезпечити залежність розміру заробітної плати від особистого внеску працівників у результати праці на підприємстві. Проведення якісної податкової, цінової та загальної соціально-економічної політики є важливим для досягнення цієї мети. Реформування заробітної плати повинно здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили та удосконалення організації заробітної плати.