Вступ………………………………………………………………………

1. Поняття основних прав і свобод людини
і громадянина в їх історичному розвитку……………………….

2. Система конституційних прав і свобод
людини і громадянина………………………………………………….

3. Поняття та види основних обов’язків
людини і громадянина…………………………………………………

4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
в демократичній правовій державі……………………………………

Висновок………………………………………………………………………..

Список використаної літератури

Як відомо, права людини, їх обсяг та можливість реалізації та захисту є ціннісним орієнтиром, який свідчить про ступінь зрілості і розвиненості суспільства та держави. Як справедливо відзначає Ю.Размєтаєва, права людини є фундаментальною цінністю громадянського суспільства, оскільки, по-перше, вони рівною мірою належать кожному члену суспільства та окрес¬люють йому певний простір свободи, в якому можлива реаліза¬ція потреб людини, й межі, за якими розпочинається відповід¬ний простір інших. По-друге, права людини містять ідею гідності, поваги і до інших, і до себе, передбачають ставлення до іншої людини як до такого ж носія прав, тобто як до рівного. По-третє, ступінь захищеності прав людини, можливості їх реа¬лізації є показником ефективності громадянського суспільства, гарантією захисту індивідів від свавілля як з боку інших людей, так і держави. По-четверте, однією з властивостей прав люди¬ни є їх здатність вважатися універсальною цінністю, тобто во¬ни мають значення для будь-якого суспільства громадянського типу, незалежно від національно-культурного контексту [6, c. 14]
Перше тлумачення слова ≪право≫ було здійснене В. Н. Хохфельдом (1879—1918). Він стверджував, що слово right (≪право≫) використовується як родове поняття і означає будь-який вид юридичної переваги, а саме: claim (≪вимога≫, ≪претензія≫), privilege (≪привілей≫), power (≪здатність≫, ≪можливість≫) чи immunity (пільга). У найвужчому сенсі, згідно з Хохфельдом, термін right співвідноситься з терміном duty(≪обов'язок≫) і найближчим синонімом його є claim. Відповідно,
й поняття ≪право≫, яке передається терміном right, співвідноситься з поняттям ≪обов'язок≫. [8, c. 92]

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.- К.: «Юридичний світ», 2011. – 192 с.;
2. М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. З 14 Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — 477 с.;
3. Цвік В.М., Ткаченко В.Д. Теорія держави і права. – Х.: «Право», 2002. – 670 с.;
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.;
5. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.;
6. Аблязов Д.Є. Права і свободи людини та їх обмеження//Науковий вісник. – 2010. - №4. – С. 13 – 16;
7. Олійник А.Ю. Співвідношення конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в Україні//Право і суспільство. – 2009. - №5. – С. 10 – 17;
8. Орленко В. Еволюція прав і свобод людини//Вісник КНТЕУ. – 2011. - №3. – С. 89 – 100;
9. Антонович М.М. Еволюція поняття прав людини та проблема їх класифікації//Наукові записки. Т.45. Політичні науки. – С. 9 – 16;
10. Сульженко Ю.О. Поняття та система економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні//Юридична наука. – 2011. - №3. – С. 14 – 21;
11. Піскун І.І. Загально-правова характеристика конституційного визначення особистих прав і свобод людини і громадянина//Митна справа. – 2011. - №2,ч.2. – С. 142 – 149;
12. Андріїв В.М. Трудові права у системі прав людини і громадянина//Митна справа. – 2009. - №3. – С. 241 – 247;
13. Білоскурська О.В. Взаємозвязок конституційних обов’язків та конституційної відповідальності//Часопис київського університету права. – 2010. - №4. – С. 86 – 89;
14. Руднєва О.М. Поняття та ознаки міжнародних стандартів прав і свобод людини//Держава і право. – Вип. 49. – С. 17 – 22;
15. Васецький В.Ю. До проблеми дії права і захисту прав і свобод людини//Правова держава. – Вип. 21. – С. 93 – 101;
16. Мотиль І.І. Функція захисту прав і свобод людини і громадянина//Митна спарва. – 2011. - №2, ч.2. – С. 24 – 29;
17. Марков О.О. Поняття та гарантії прав людини//Південноукраїнський правничий часопис. – 2009. - №3. – С. 144 – 146;
18. Васецький В.Ю. забезпечення прав та свобод людини шляхом удосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед особою//Часопис Київського університету права. – 2009. - №3. – С. 25 – 30

Закріплене в Конституції України положення про те, що Українська держава є демократичною, соціальною, правовою, на сьогодні ще не повною мірою відповідає дійсності. Проте названі ознаки держави є основними конституційними напрямами розвитку України, національним ідеалом, до якого прагнули ті, хто стояв біля джерел її державності. Тому досягнення вищенаведеного потребує часу і колосальних зусиль держави, її органів, а також кожного з нас. Невід’ємним складовим елементом цього процесу є дослідження комплексу питань, пов’язаних з становленням і забезпеченням конституційних прав та свобод людини й громадянина в Україні. Ефективне виконання цієї роботи сприятиме становленню України саме як демократичної і соціальної‚ правової і економічно розвиненої держави, де права людини і громадянина не будуть лише проголошеними деклараціями, а стануть реальністю, де людина дійсно буде найбільшою соціальною цінністю. Причому оскільки ця цінність буде “найвищою”, то жодне інше явище не буде оцінене державою і суспільством вище, аніж людина, не зможе перевершити цінність людини.
Дослідженню феномена прав і свобод людини присвячена увага не одного покоління вчених, серед яких такі загальнови¬знані філософи та просвітники, як: Е. Берк, Д. Берклі, Т. Гоббс, Г. Гроцій, Т. Джеферсон, Д.Локк, Ш. Монтеск'є, Т. Пейн, С. Пуфендорф, Ж.-Ж. Руссо, P. Філмер, Д.Юм. Сього¬дні дослідженням прав людини займаються відомі українські та російські вчені, зокрема М. Антонович, О. Данільян, А. Ко¬лодій, Я. Кондратьев, О. Лукашева, С. Максимов, О. Мурашин, В. Нерсесянц, М. Панов, М. Попович, П. Рабінович, Е. Соловйов, В. Тацій, Ю. Шемшученко тощо.
Об’єктом даної роботи є аналіз прав і свобод людини і громадянина в їх ретроспективному вимірі, дослідження основних ознак та визначення понять, а самі поняття основних прав свобод і обов’язків людини і громадянина, їх система та гарантії забезпечення є предметом даної роботи.

Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що проблема прав людини та громадянина – одна з найактуальніших у національному законодавстві будь-якої країни світу. Інститут прав людини та громадянина закріплює свободу народу і кожної людини від свавілля державної влади і є серцевиною конституційного ладу. Наприклад, майже 30 % статей Конституції України присвячені правам і свободам людини і громадянина. Саме права і свободи людини й громадянина, закріплені в нормах права, створюють у своїй єдності правовий статус особи. Усі державно-правові явища кристалізуються у правах людини, виступають основою, центральною ланкою всього державного і правового життя. Права людини – це орієнтир, який дозволяє застосовувати "людський вимір" не лише стосовно держави, права, закону, правового порядку, а й до громадянського суспільства, оскільки ступінь його зрілості та розвитку значною мірою залежить від стану справ із правами людини, від обсягу цих прав та їх реалізації.
Рівень розвитку прав і свобод людини в тій чи іншій країні дозволяє розкрити тип цивілізації, її етап, оскільки відносини людини і держави – важлива ознака, яка характеризує природу тієї чи іншої цивілізації, а державу – як правову чи не правову. Як свідчить практика, поглинання громадянського суспільства державою, одержавлення всіх сфер життя відбувається там, де права людини або зовсім відсутні, або мають декоративний, фіктивний характер.